Тож я відкладала тиждень за тижнем, продовжуючи підготовку, аж доки не настало літо і я вирішила, що готова, як ніколи.

На той час я вже навіть почувалась досить впевнено і почала подавати натяки Гаррі. Все було добре і йшло за планом, коли це раптом Рут і Томмі порвали стосунки, і все розладналось.

Сталось так, що кілька днів після їхнього розриву ми з іншими дівчатами працювали над натюрмортами в класі мистецтва. Пам’ятаю, яка задуха стояла того дня, хоча за нами й торохтів вентилятор. Ми малювали вугіллям, і оскільки хтось реквізував усі мольберти, мусили працювати на дошках, що лежали на наших колінах. Я сиділа поруч із Синтією І., ми базікали собі, нарікаючи на спеку. Якимось чином ми перейшли на тему хлопців, і вона сказала, не піднімаючи погляду від своєї роботи:

— І Томмі. Я так і знала, що в них з Рут це ненадовго. Що ж, думаю, ти природна наступниця.

Вона промовила це начебто мимохідь. Але Синтія була проникливою особою, і той факт, що вона не належала до нашої групи, тільки додавав її зауваженню більшої ваги. Я хочу сказати, що не могла не думати, що вона озвучила погляд на цю тему, який поділяли всі, дивлячись на ситуацію з будь-якої відстані. Зрештою, ми з Томмі були друзями стільки років, аж доки не почали відбуватись всі ці штуки з паруванням. Цілком можливо було, що для когось іззовні я була «природною наступницею» Рут. Одначе я не зреагувала на ці слова, і Синтія, яка не намагалась надто на них наголошувати, більше нічого не сказала.

Десь за день чи два я поверталась разом із Ханною з павільйону, коли вона раптом штовхнула мене ліктем і кинула в напрямку групи хлопців на Північному спортивному полі.

— Дивись-но, — тихо мовила вона. — Томмі. Сидить сам.

Я знизала плечима, ніби кажучи: «І що з того?». Та й по всьому. Але потім я виявила, що багато про все це думаю. Може, все, що мала на увазі Ханна — звернути мою увагу на те, що з часу розриву з Рут Томмі виглядав надто загубленим. Але я не дуже в це вірила. Надто добре я знала Ханну. Те, як вона мене штовхнула і стишила голос, явно свідчило, що вона висловлювала якесь припущення, яке, ймовірно, кружляло серед людей, про те, що я — «природна наступниця».

Як я казала вже, це ввело мене в стан певної розгубленості, оскільки на ту мить я налаштувалась на план з Гаррі. Насправді, пригадуючи це тепер, я не сумніваюсь, що в нас із Гаррі секс таки відбувся б, якби не вся ця справа з «природною наступницею». У мене все було готово, підготовка минула добре. І я досі думаю, що Гаррі був хорошим вибором на тій стадії мого життя. Думаю, він був тактовним і м’яким і зрозумів, чого я від нього хочу.

Я бачила Гаррі мимохідь кілька років тому в центрі відновлення у Вілтширі. Його привезли туди після виїмки. Я перебувала не в найкращому гуморі, тому що мій власний донор відійшов минулої ночі. Ніхто мене за це не звинувачував — операція відбулася з особливою неохайністю, — але я все одно почувалась недобре. Я не спала майже всю ніч, залагоджувала різні справи в головній приймальні, і вже збиралась іти, коли побачила, як туди в’їжджає Гаррі. Він сидів на інвалідному візку — тому що, як я з’ясувала згодом, він був надто ослаблений, а не тому, що насправді не міг ходити, і я не певна, що він мене впізнав, коли я підійшла до нього і привіталась. Гадаю, не існує підстав, щоб я займала в його пам’яті якесь особливе місце. Ми ніколи одне з одним не мали нічого спільного, якщо не брати до уваги того єдиного разу. Для нього, якщо він взагалі мене пам’ятав, я була тією прибацаною дівчиною, що якось підійшла до нього, запитала, чи він хоче сексу, а тоді відступила. Він, мабуть, як на свій вік був уже досить дорослим, оскільки не роздратувався, не почав розповідати людям, що я динамо чи щось такого типу. Тому, коли того дня я побачила, що його привезли, я відчула вдячність і подумала, що хотіла б бути його опікункою. Я озирнулась, але його справжнього опікуна ніде не було видно. Санітари не могли дочекатись, щоб відправити його до палати, тому я довго з ним не розмовляла. Просто привіталась, тоді висловила сподівання, що йому невдовзі стане краще, а він у відповідь втомлено усміхнувся. Коли я згадала про Гейлшем, він показав великі пальці, але я так і не зрозуміла, чи він мене впізнав. Можливо, згодом, коли він уже не був таким втомленим або коли ліки не були настільки сильними, він спробував мене пригадати.

Так чи інакше, я розповідала про давні часи: про те, як після розриву Рут і Томмі всі мої плани розладнались. Пригадуючи про це сьогодні, я почуваю деяку провину перед Гаррі. Після всіх тих натяків, які я кидала попереднього тижня, я з’явилась раптом, щоб пошепки його відшити. Гадаю, я вважала, що він аж нетямиться від бажання зі мною піти, що мені доведеться докласти чимало зусиль, щоб його віднадити. Тому що кожного разу, коли я його бачила, я завжди щось швидко кидала і втікала, перш ніж він встигав відповісти. І тільки набагато пізніше, коли я про це подумала, мені стало очевидним, що йому взагалі, можливо, не йшлося про секс. Можливо навіть, він був би щасливий забути про це все, якби щоразу, коли бачив мене на коридорі чи десь на території, я не підходила до нього і не шепотіла пояснення, чому я не захотіла з ним сексу. Йому це повинно було видаватись повним ідіотизмом, і якби він не був настільки гідною особою, то я за лічені хвилини стала б предметом знущань. У кожному разі, ера відшивання Гаррі тривала приблизно кілька тижнів, аж доки не надійшов запит від Рут.

Того літа, якраз коли спека трохи спадала, ми винайшли дивний спосіб разом слухати музику в полях. Плеєри почали з’являтись у Гейлшемі ще з минулорічних Розпродажів, і того літа у нас в обігу було щонайменше шість. Модно було компанією сидіти на траві навколо єдиного плеєра, передаючи по колу навушники. Гаразд, це звучить як дурнуватий спосіб слухати музику, але відчуття були дуже приємні. Ти слухав секунд двадцять, знімав навушники і передавав далі. За якийсь час, зважаючи на те, що ту саму касету ви слухали знову і знову, дивовижно було усвідомлювати, що тобі вдалось прослухати її практично всю самому. Я сказала вже, що того літа це було дуже модно, тому під час перерви на ланч можна було побачити повсюди групки учнів, які лежали на траві з плеєрами. Вихователям це не надто подобалось, вони казали, що ми поширюємо вушні інфекції, але не втручались. Не можу пригадати того літа, не думаючи відразу про дні навколо плеєрів. Хтось підходив і запитував: «Що слухаєте?», і якщо відповідь подобалась, опускався на траву і чекав своєї черги. Навколо таких сесій завжди панувала хороша атмосфера, і я не пам’ятаю, щоб комусь відмовляли в тому, щоб ділитись навушниками.

У кожному разі саме цим я і займалась із кількома дівчатами, коли підійшла Рут і запитала, чи можемо ми поговорити. Я зрозуміла, що йдеться про щось важливе, тому покинула решту друзів і ми з нею відійшли геть, прямуючи до наших гуртожитських будиночків. Коли ми дістались до нашої кімнати, я сіла на ліжко Рут, недалеко від вікна — сонце прогріло ковдру, — а вона сіла на моє, біля стіни. В кімнаті гуділа м’ясна муха, і якусь хвилину ми, сміючись, грали в «мушиний теніс», махаючи руками і примушуючи знетямлену істоту шугати від мене до неї. Тоді муха нарешті вилетіла у вікно, і Рут сказала:

— Я хочу, щоб ми з Томмі знову зійшлися. Кеті, можеш допомогти?

А тоді запитала:

— Що таке?

— Нічого. Я просто здивувалась — після того, що трапилось. Звичайно, я допоможу.

— Я нікому не розповідала про те, що знову хочу зійтися з Томмі. Навіть Ханні. Ти єдина, кому я довіряю.

— Що мені зробити?

— Просто поговори з ним. Ви з ним завжди знаходили спільну мову. Він тебе послухає. І він точно знатиме, що це правда.

Кілька хвилин ми гойдали ногами під ліжком.

— Добре, що ти мені про це сказала, — врешті мовила я. — Мабуть, я таки справді найкраще для цього надаюсь. До того, щоб порозмовляти з Томмі, і так далі.

— Я хочу, щоб ми почали з ним від початку. Тепер ми квити, ми обоє робили дурниці, щоб одне одного скривдити, але вже досить. Марта чортова Г., скажи мені, будь ласка! Може, він зробив це, щоб мене насмішити. Ну то можеш сказати, що йому це вдалося, і тепер наші рахунки зрівнялись. Настав час вирости і почати все спочатку. Я знаю, що ти можеш із ним порозумітись, Кеті. Ти якнайкраще даси собі з цим раду. А якщо він не готовий піти назустріч, то я знатиму, що сенсу продовжувати з ним стосунки немає.