— Тепер я зрозуміла, що ти хочеш сказати.
Вона повернула голову, щоб дивитися на Ніккі.
— І що ж, моя люба, ми повинні зробити, щоб виконати дану нами клятву?
— Звільнити Володаря.
— І яка нагорода чекає нас за те, що ми це зробимо?
Ніккі втупилася в холодні очі Сестри. — Безсмертя.
Тові усміхнулася. — Точно.
— Вища цінність для Річарда — життя. Ти кажеш, що ви збираєтеся подарувати йому безсмертя?
— Саме. Ми діємо заради самого благородного з його ідеалів — життя.
— А якщо він не хоче безсмертя?
Тові знизала плечима.
— Можливо. Але хто його питає? Хіба ти не бачиш, який блискучий план придумала Сестра Юлія? Ми знаємо, що життя для нього понад усе. І тепер, що б ми не зробили, всі наші дії продиктовані турботою заради головної його цінності. Таким чином, ми кожним своїм вчинком неухильно дотримуємося свого зобов'язання перед лордом Ралом, слідуючи найважливішій з його можливих цілей. Це рятує нас від вторгнення соноходця в наші уми і не заважає робити все, щоб привести в світ Володаря. Бачиш, міркування бездоганне з усіх боків. Кожна його частина підтверджує іншу.
— Але це Володар обіцяє безсмертя. Ви не можете самі дарувати його іншим.
— Ні, це зробить не Володар.
— Тоді як ви можете роздавати безсмертя? У вас немає такої влади.
— Поки що ні, але буде.
— Як?
Тові закашлялась, і Ніккі була змушена застосувати до неї цілющу магію, щоб підтримати життя хворої. Минуло майже дві години, поки вона знову прийшла в себе і могла говорити.
— Сестра Тові, — вимовила вона, як тільки жінка розплющила очі, і Ніккі зрозуміла, що хвора її бачить. — Мені довелося частково вилікувати твою рану. Тепер, перш ніж я остаточно вилікую тебе, щоб зберегти тобі життя, я повинна дізнатися іншу частину твоєї історії. Яким чином ви вважаєте, що знайдете здатність надавати іншим безсмертя? Звідки у вас візьметься така влада?
— Ми вкрали шкатулки Одена і маємо намір використати їх, щоб знищити світ живих… звичайно, за винятком того, що самі вирішимо зберегти. Володіючи магією Одена ми отримаємо панування над життям і смертю. У нас буде достатньо сили, щоб надати Річарду Ралу безсмертя. Все. Зобов'язання виконано.
Ніккі похитала головою. — Тові, твоя історія стає неможливою. Це складно, ви не зможете виконати все це.
— Ну, в цьому плані є й інші частини. Під Палацом Пророків ми знайшли катакомби.
Ніккі поняття не мала, що такі катакомби існують, але хотіла, щоби сестра продовжувала свою розповідь, тому просто підтакувала, як би підтримуючи розмову.
— Звідти все і почалося. Так зародилася ця ідея. Бачиш, ми довго блукали там, намагаючись знайти спосіб виконати клятву Володарю. — Вона замовкла і насилу стиснула руку Ніккі. — Він приходить у наші сни. Ти знаєш це, адже в твої сни він теж приходить. Він мучить нас, змушуючи зробити все, щоб звільнити його.
Ніккі звільнила руку з хватки хворої.
— Катакомби?
— Катакомби. Ми виявили древні проходи, в яких зберігалися книги. Одна з них називалася Вогняний Ланцюг.
По руках Ніккі побігли мурашки.
— Що значить Вогняна Ланцюг? Це що, заклинання?
— О, набагато більше, ніж просто заклинання. Воно збереглося з давніх часів. Чарівники тоді придумали нову теорію того, як можна змінювати пам'ять. Іншими словами, змінити за допомогою магії Збитку реальні події, роз'єднати їх і дозволити відновитися незалежно один від одного. Можна змусити людину зникнути, зробити так, щоб всі інші про неї забули. Таку людину забувають одразу, навіть якщо тільки що бачили її перед собою.
— Але чарівники, які придумали все це, були всього лише боязкими чоловіками. Їх налякало не тільки те, що застосування заклинання не тільки завдасть пошкодження його предмету, але й тому, що немає ніякого способу управляти запущеним заклинанням. Одного разу запущене, заклинання саме підтримує себе надалі.
— І що? Як воно діє?
— Воно знищує пам'ять людей про предмет заклинання, в результаті чого починається каскадний ефект, який неможливо передбачити, і яким неможливо управляти. Воно впливає на зв'язки, що з'єднують предмет з близькими людьми, потім зі знайомими близьких і так далі. У кінцевому рахунку, поступово знищуються всі нитки, що зв'язують предмет заклинання з усіма живучими. Для нас це не має значення, оскільки наша мета — повністю знищити життя тим або іншим способом. Щоб ніхто не виявив нас і наші задуми, ми знищили і книгу і самі катакомби.
— Але навіщо вам потрібно було знищувати пам'ять про когось?
— Не просто про когось. Це пам'ять про жінку, через яку ми прийняли на себе ці зобов'язання. По-перше, Келен Амнелл — кохана Річарда Рала. Запускаючи Заклинання Вогняного Ланцюга, ми створили жінку, яку не пам'ятає ніхто.
— Але що це могло дати вам?
— Скриньки Ордена. Ми використали її, щоб отримати шкатулки для того, щоб звільнити Володаря. Маючи шкатулки, ми можемо дарувати Річарду безсмертя і одночасно звільнити Володаря.
— Приходячи в наші сни, Володар повідомив нам, що Річард володіє необхідним знанням, без якого неможливо відкрити шкатулки. Цю інформацію неможливо отримати більше ніде. Володар дізнався про це від Даркена Рала. Річарду відомий спосіб опанувати магією Ордена, тільки цього разу ми знаємо хитрість, яка погубила Дарка Рала.
— У книзі, відомій тільки йому одному, сказано, що для відкриття скриньок нам необхідна сповідниця. І тепер у нас є сповідниця, про яку ніхто не пам'ятає, а значить яку ніхто не шукатиме.
— А зникнення пророцтв? Воно теж викликано заклинанням Вогненного Ланцюга?
— Це — одна з ланок Ланцюга. Вони називали його наслідком Заклинання. Ініціювання Заклинання Вогняного Ланцюга вимагає, щоб пророцтва були порушені ефектом Ланцюга в тій же мірі, що і спогади людей. Заклинання Вогняного Ланцюга живиться спогадами, щоб підтримати своє існування, тому пророцтва також залучаються до процесу. Часто пророки залишали в записах чисті місця, щоб пізніше продовжити роботу. Ми заповнюємо ці порожнечі, завершуючи пророцтва, щоб внести в них формулу Вогняного Ланцюга, таким чином всі пов'язані пророцтва виявляються зараженими його ефектом або по предмету пророцтва, або за хронологією. У нашому випадку порушені і предмет і хронологія — це Келен, жінка, яку ми стерли з пам'яті живих. Таким чином ми витерли в пророцтвах наслідок впливу Заклинання Вогненної Ланцюги.
— Схоже, ви про все подбали, — зауважила Ніккі.
Тові осміхнулася через біль.
— І більше того.
— Більше? Що може бути більш чудово?
— Існує щось, протилежне Вогненної Ланцюги. — У посмішці Тові проскакувало тріумфування.
— Протилежне? Ти хочеш сказати, що ви ризикуєте Річардом, знаходячись в суперечності з тим, що ви робите? У протиріччі, яке може звести нанівець всі ваші плани?
Тові спробувала засміятися, але закашлялась. Незважаючи на біль, вона була дуже задоволена собою, щоб зупинитися.
— Це — саме приємне у всій затії. Стародавні чарівники, які створили теорію Заклинання Вогняного Ланцюга, зрозуміли, що воно здатне повністю знищити світ живих. Тому вони створили противагу заклинанню Вогняного Ланцюга, на випадок, якщо воно коли-небудь буде запущено.
Ніккі стиснула зуби. — І що це?
— Скриньки Ордена.
Очі Ніккі широко розкрилися. — Скриньки Ордена створені, щоб протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга, яке ви запустили?
— Точно. Хіба це не чудово? До того ж ми ввели в гру і шкатулки Одена.
Ніккі глибоко зітхнула. — Гаразд. Мабуть, я з'ясувала все, що хотіла.
Тові здригнулася. — Ну… майже. Є ще одна невеличка проблемка.
— Наприклад?
— Бачиш, ця дурепа принесла тільки одну скриньку, коли ми послали її за ними в перший раз. Ми не могли дозволити людям побачити шкатулки Одена, адже на відміну від самої Келен, люди не забудуть, що бачили їх. Келен пояснила, що в її мішку не було місця. Сестра Юлія була сама не своя від люті. Вона побила дівчинку до крові — тобі це повинно сподобатися, Сестра Ніккі, — і змусила її викинути свої речі, щоб звільнити місце. А потім відправила її знову, щоб принести дві скриньки, що залишилися.
