Любов та ополонки

З другого розділу книжки могло скластися враження, що качине кохання зводиться тільки до довжини пенісів самців і насильницьких дій, що підпадають під статтю 152 Кримінального кодексу України. Здається, варто (краще пізно, аніж ніколи) спробувати трохи реабілітувати качок. Окрім похмурої сторони залицянь у них має місце також і романтика, і вона часто пов’язана з морозами та місцями зимівель.

Як ми вже знаємо, качури — не найкращі у світі тати. Якщо віданні гуси й лебеді на зимівлі тримаються родиною, а навесні разом повертаються до рідних домівок, то качині чоловіки, залишивши гніздо й виводок на жінку, відлітають на міграцію ще влітку. Саме тоді вони починають линяння і можуть похвалитися прекрасним шлюбним убранням уже пізньої осені та взимку — саме час замилювати очі дівчатам. Жінкам качок дуже вигідний ранній зимовий шлюб і наявність поруч нареченого. Той відганяє інших залицяльників та забезпечує ще одну пару очей, що видивляються небезпеку з боку хижаків. Крім того, великі й щільні скупчення на зимівлі дозволяють самкам ретельніше обирати серед більшої кількості кавалерів. Урешті, заміжні дами прибувають на місця розмноження навесні вгодованішими за тих, хто на зимівлі лишався одиначками і створюватиме пару навесні. Ранній зимовий шлюб матерів дуже позитивно позначається на кількості та здоров’ї майбутніх качиних дітей231.

У так званих справжніх качок, що належать до роду Anas, — наприклад у крижнів (Anas platy­rhynchos) і шилохвостів (Anas acuta), жінки линяють нерівномірно, а їхнє скромне вбрання таке схоже, що самці можуть плутати наречених, і саме тому серед качок доволі звичайне явище — міжвидова гібридизація232.

Крижень і шилохвіст, а також рідкісна качка нерозень (Mareca strepera) харчуються переважно водоростями, водними рослинами та їхнім насінням. Це не надто поживна їжа, тож самцям і самкам вигідно утворювати пари якомога раніше, аби почати триматися разом уже на початку зими й краще підготуватися до розмноження навесні. А от пірнаючі качки — попелюхи, черні та гоголі, — харчуються донними водними дрібноживцями, зокрема м’якунами, яких збирають на дні. Коли витрачаєш багато часу на глибоке пірнання, набагато важче захистити свою даму від суперників або видивитися хижака. Тому пірнаючі качки починають залицятися й формують пари значно пізніше, більшість — узагалі навесні. Особисто я спостерігала приголомшливі шлюбні демонстрації гоголя на дніпровських ополонках на початку лютого (див. посилання). У лютому-­березні починає створювати родини й невеличка рибоїдна качка крех малий — адже ці птахи теж пірнальники.

Чи означає це, що таке зимове кохання отримує своє логічне продовження навесні і саме самці, які супроводжують та захищають самок узимку — майбутні батьки їхніх дітей навесні? Сумно, але ні. У цей час яєчники самок ще недорозвинені, і зимове залицяння ще не гарантує вдалого запліднення й батьківства. Життя взагалі влаштоване несправедливо. Продовження себе в дітях може дістатися геть не тому, хто всю зиму віддано охороняв і захищав свою даму. Але відомо, що в деяких видів є пари, які практикують своєрідну партнерську вірність. У пухівок (Somateria mollissima) і нерознів принаймні деякі пари воз’єднуються та поновлюють стосунки навесні на звичайних місцях розмноження.

«Секс і місто»

Може здатися дивним, але деякі сови — доволі звичайні мешканці людських поселень і навіть мегаполісів. Окрім невибагливої сови вухатої, яка мешкає всюди, де є сорочині та воронячі гнізда, і сича хатнього, який узагалі полюбляє гніздувати в людських будівлях, у містах часто оселяється і типовий лісовий мешканець — сова сіра.

Ця дуплогніздна сова зазвичай потребує дупел і напівдупел, а отже — великих старих парків та лісопарків. У Києві, на щастя, ще вистачає невирубаних лісових ділянок, а це дозволяє нашим любителям птахів пізньої осені влаштовувати «совинги» — спеціальні екскурсії для пошуків сови сірої. Ще восени самці починають розподіляти гніздові ділянки, кричати й перегукуватись, і взагалі доволі активні. Одне з найромантичніших місць у Києві в цьому сенсі — це нічне Байкове кладовище, а точніше, його стара захаращена частина, засаджена густою рослинністю, поросла деревами, з розваленими старими склепами. На початку 2000-х уночі це було доволі жваве місце нічного Києва, у якому, крім сов, в асортименті були бомжі, охоронці, закохані пари й сатаністи. А також блукаючі в пітьмі серед могил орнітологи (у моїй особі), яких у ці буремні місця привела необхідність совиних обліків.

У будь-якому великому місті температура, порівняно з околицями, загалом вища на один–три градуси. Тож безліч міських мешканців починають своє статеве життя доволі рано. Перші кладки сов сірих у містах з’являються переважно в січні-­лютому. Міські граки (Corvus frugilegus) теж починають раненько. Після сезону розмноження влітку члени кількох колоній влаштовують великі колективні ночівлі, які дуже стійкі й можуть існувати десятиліттями в одному місці. Але вже восени деякі птахи починають зазирати у свої гніздові колонії та перевіряти старі гнізда. У листопаді й грудні можна побачити самців, які залицяються до самок, пропонуючи їм смаколики, і парування щасливих молодят. Залежно від зимових морозів, зайняття та ремонтування гнізд може розпочатися й тривати просто посеред зими.

Дуже рано починають гніздування в містах і наші звичні сусіди — галки та горобці хатні. Під Киє­вом теплими зимами чаплі сірі на найближчій до міста колонії починають з’являтися вже у другій половині лютого. Можливо, деякі з них — це особини, які всю зиму тримаються за кілька кіломет­рів від острова з колонією — на каналі Бортницької станції аерації. Навіщо кудись летіти, коли поруч і стіл, і дім? У Нью-­Йорку місцева популяція шпаків займає шпаківні та починає будування гнізд восени й на початку зими. Шпаки часто займають ті самі шпаківні для зимового і подальшого другого, весняного, розмноження233.

Загалом у птахів, які відмовилися від сумнівних принад далеких і близьких подорожей і залишаються зимувати на своїх територіях у місті чи в дикій природі, доволі багато переваг на шлюбних фронтах. Наприклад, північноамериканські молоді гаїчки світлокрилі формують пари ще восени, до приєднання до зимових зграй. Якщо подружжя виживе, воно створить щасливу родину навесні. У самки в парі значно більше шансів на виживання в корпоративній системі зимової зграї, бо її ранг збігається з рангом її чоловіка і однаково набагато вищий, ніж в одиначки. Вдале заміжжя за високопосадовцем гарантує захист, поштиве ставлення інших членів компанії та багато їжі. Навіть заміжжя за невдахою з погляду виживання краще, ніж залишитися взимку на самоті234.

А що там у пінгвінів?

Як можна побачити, умови зимівлі й шлюбний статус можуть безпосередньо впливати на те, наскільки вдало самка реалізує себе як мати навесні. І це стосується не лише качок. Мігруючі птахи, які гніздують у високих широтах, повертаються додому тоді, коли ще може бути недостатньо їжі для правильного харчування й подальшого вдалого відкладання яєць. Вихід у цій ситуації один: забити на поради дієтологів і стрункі фігури та наїдатися на зимівлі, а далі швидко мігрувати й братися до розмноження, поки накопичених внутрішніх запасів на це вистачає.

Пінгвіни Аделі (Pygoscelis adeliae) демонструють нам крайній варіант такої стратегії. «Хорошої людини має бути багато» — цей популярний у нас вислів пінгвіни могли би взяти собі за гасло. З погляду самки, привабливий самець пінгвіна — це жирний, гладкий, угодований самець пінгвіна.

Пінгвіни Аделі зимують у морі, де багато основного корму — крилю. Тут вони гарненько наїдаються перед найекстремальнішою подією року — розмноженням. Майбутні яйця в організмі самки починають формуватися ще в морі, а на місце колонії вона прибуває за десять днів до відкладання першого яйця. Яєць зазвичай двійко, їх формування займає 19–24 дні, та ще й до трьох днів перерви між відкладенням. Увесь цей час на суші самка голодує, витрачаючи на дітей енергію, яку наїла та здобула в морі. Щойно пінгвінячий відданий батько заміщує її на кладці, вона знову вирушає до моря — відновлюватися та від’їдатися. Отут уже накопичені запаси жиру знадобляться самцю235.