Досвід теж дуже важливий у підступній справі викрадення багатств і руйнування чужих наметів. Найбільш досвідчені самці вправно обносять молодих жовторотих юнців і паруються з більшістю місцевих самок. Але, як кажуть, молодість — недолік, що минає швидко. Тим паче, творчим особис­тостям — самцям-­наметникам — не треба турбуватися про гніздо й малюків. У них це справа самки. Але більшість видів, як ми пам’ятаємо, геть не такі, і побудова гнізда для них — один з найважливіших етапів дорослого життя200.

Навчаємося будувати

Якщо стосовно співів та здобування їжі в потребі бодай якогось навчання орнітологи не сумнівалися, то з гніздобудуванням склалося інакше. Видатний дослідник Альфред Воллес, співвідкривач дарвінівської теорії природного добору, ще у ХІХ столітті вказував, що побудова гнізда вимагає від птаха певного досвіду. Але далі вчені аж до ХХІ століття дивним чином забули про це доволі логічне припущення і вважали, що гніздобудівна поведінка птахів зумовлена винятково генами. Це нагадує стереотипи щодо «справжніх» чоловіків про «побудову будинку, саджання дерева та народження сина» — і ані кроку вбік. Найімовірніше, така думка примандрувала до орнітологів від наукових сусідів-­зоологів, які вивчали хатобудівну поведінку безхребетних. От уже в кого найскладніші конструкції будуються інстинктивно!

Але бентежне життя птахів, так само як і людей, на відміну від ос та мурах, не завжди просте й зрозуміле. Прокляте питання про співвідношення генетики й виховання таки запустило свої щупальця й у найсвятіше — питання здатності побудувати власний дім. Звідки птахи знають, який вигляд має бути в їхнього гнізда? Як вони визначають, де саме і коли його будувати? А гніздові матеріали? Адже в багатьох видів вони широко варіюють залежно від умов середовища й доступності найближчого будівельного супермаркету. Згадаймо хоча б любителів цигаркових недопалків та нікотину з третього розділу.

Останні дослідження свідчать, що навчання й досвід для молодих птахів, які мають побудувати надійну домівку для майбутніх дітей, набагато важливіші, аніж це вважалося двадцять років тому.

Хатобудування у крові

Як ми вже бачили на прикладі синичок, перший досвід у гнізді, запам’ятовування того, що ти бачиш у ранньому віці (імпринтинг), може визначити все твоє подальше життя. Здається доволі логічним, що молоді птахи у гнізді запам’ятовують його матеріал і форму, а в подальшому пробують побудувати таке саме вже для себе. Але класичні досліди, проведені на улюбленому об’єкті пташиних лабораторних досліджень, діамантнику зебровому, не підтвердили цього.

В експерименті дослідники вирощували молодих птахів у гніздах різного кольору, закритих чи відкритих і розташованих теж по-різному. Виявилося, що рідне гніздо, його колір і форма не грають жодної ролі в тому, що побудують експериментальні птахи. Досягши дорослого віку та будуючи власний дім, птахи завжди обирали коричневий матеріал і мостили відкрите гніздо, незважаючи на те, у якому самі виросли. Але розташування гнізда, здавалося, зазнавало корекції відповідно до дитячого досвіду птаха. Усе це дало вченим змогу стверджувати, що схема ідеального будинку птахів жорстко викарбувана в генах.

Хмизу в багаття «вродженого образу гнізда» підкинули канарки (Serinus canaria). Навіть повніс­тю позбавлені в ранньому віці можливості бачити, збирати гніздові матеріали й маніпулювати ними, вони будували доволі пристойне гніздо. А от інші види, не маючи прикладу гнізда перед очима та відповідних матеріалів, спромоглися тільки на окремі будівельні дії, наприклад, штукатурення лотка. Але й у канарок-­вундеркіндів гнізда, побудовані тільки за «генетичними кресленнями», без досвіду споглядання, були гірші за своїми якостями.

Можливість у ранньому віці бавитись умовними «цеглою та шлакоблоками» дуже важлива для подальшої гніздобудівної кар’єри одного з найкращих архітекторів та будівельників пташиного світу — ткачика великого (Ploceus cucullatus) (див. посилання). Молоді ткачики, які з дитинства мали доступ до гніздових матеріалів, швидше навчалися сплітати свої складні гнізда й краще знали, на які рослини сідати та як відривати від них потрібні частини, порівняно з тими, у кого не було важкого дитинства з дерев’яними іграшками, міцно прикрученими до підлоги201.

Учені з’ясували, що в різних ткачиків є певні індивідуальні будівельні фішки, щось типу особистого дизайнерського підпису, що визначає, який вигляд матиме плетене гніздо. За допомогою комп’ютера, аналізуючи світлини різних гнізд, можна з точністю до 80 % сказати, хто із самців — автор конкретної будівлі. Можливо, у певний ранній період птахи розробляють власний дизайн гнізда, який потім закріплюється і залишається на все життя. Але це, на жаль, небагато розповідає про те, як саме птах навчається робити такі складні плетені конструкції з трави, як підвісні гнізда ткачиків202.

Доволі непогано досліджено вибір матеріалу для гнізда. У лабораторних умовах, нещадно експлуатуючи потяг до розмноження серед діамантників зебрових, учені встановили багато різних цікавинок. Наприклад, що для особи, яка приступає до розмноження вперше, можливість спостерігати справжнє гніздо, побудоване дорослим птахом, — важливий інформаційний ресурс, що може визначати матеріал майбутньої оселі203. Зокрема для своєї будівлі молоді птахи залюбки скопіюють гніздовий матеріал, обраний знайомим самцем-­сусідом, навіть якщо він їм не надто подобається, але проігнорують архітектурні уподобання незнайомих самців204.

Виявилося також, що споглядання будівництва гнізда онлайн не таке ефективне для визначення гніздового матеріалу, як живий учитель205. Здається, з результатами останніх експериментів погодиться будь-який свідок онлайн-­навчання — батько чи вчитель карантинного коронавірусного періоду.

Підглядаємо за сусідами

На відміну від конструкції гнізда, вибір місця, де буде побудовано майбутній дім, у птахів постійно зазнає корекції. Птахи зважають на хижаків, зміну погодних умов, турбування людиною. Але навіщо ризикувати своїм домом і сім’єю в непевних спробах розмножуватись у конкретному місці, якщо можна зорієнтуватися, спостерігаючи за успіхом тих, хто вже тут живе?

Накидати оком за сусідську огорожу — чи не здохла бува сусідська корова, що там кум будує за сараєм — освячена давниною й вельми корисна традиція серед птахів. Наприклад, деякі мартини, зокрема мартин трипалий (Rissa tridactyla), приймають рішення, чи будувати гніздо на певному місці в колонії, виходячи не з власного успіху розмноження, а з прикладу своїх більш вдалих чи невдалих сусідів. Навіть якщо підступно вилучити у мартина кладку, імітуючи напад хижаків, він усе одно продовжить гніздувати в «небезпечному місці», спостерігаючи, як сусідські діти весело метушаться колонією живі й неушкоджені206.

Мухоловка строката та її вічні суперники в запеклій боротьбі за дупла, наші друзі-«бандерівці» — синиці блакитна та велика теж стежать одне за одним. Як ми пам’ятаємо, мухоловка строката — мігруючий перелітний вид, водночас синички зимують недалеко від своєї гніздової території. Тому, коли мухоловка навесні повертається із зимових мандрів, у дбайливо розвішаних дослідниками чи любителями птахів дуплянках уже є кладки синиць великої та блакитної. Мухоловка строката оцінює гніздові ящики з погляду придатності для вирощування своїх майбутніх дорогоцінних дітей. Для цього вона в прямому сенсі пхає свого довгого носа (хоча радше — короткого дзьоба) не у свою справу — зазирає в дуплянки синиць і якимось чином підраховує кількість яєць у їхніх гніздах. У тих типах гніздових ящиків, де яєць менше, вона перебірливо відмовляється селитися за наявності вибору207.

Синиці не надто щасливі від такого перебігу справ. Чи вам сподобалося б, якби ваша сусідка-­суперниця за вашої відсутності просто так зазирала до вас у хату, оцінювала дизайн і ремонт, рахувала ваших дітей, а потім тягнула крізь зуби: «Е-е-е-е-е, у цієї нероби щось дітей небагато, і взагалі вони якісь не такі, недогодовані й невиховані, це, мабуть, усе через ті шпалери з паровозиком Томасом у вітальні, не буду собі таких купляти, нема дурних»? От і синиці не в захваті. Тому тільки почувши через огорожу «потворний голос цієї клятої Маньки» — тобто мелодійну пісеньку мухоловки строкатої, синиці заходяться прикривати свої яйця від допитливого сусідчиного ока додатковим гніздовим матеріалом. Конкуренти за гніздові дуп­ла й дуплянки нікому не потрібні, тож синиці намагаються ускладнити суперницям адекватну оцінку наявних на спільній ділянці лісу квартир208.