Є пташка, для якої доведено справжній аб’юз щодо своєї партнерки за наявності тіні підозри на подружню зраду. Знайомтеся, Отелло пташиного світу — сорокопуд чорнолобий (Lanius minor) (див. посилання). Цей вид в Україні є масовим у південних степових районах, але побачити його можна скрізь, де є відкриті ландшафти з кущами, лісосмугами, окремими купками дерев. У Києві любителі птахів можуть спостерігати його на Троєщинських чи Осокорківських луках. Цей красивий птах має гачкуватий дзьоб, стильне чорно-сіре вбрання з маскою, як у Зорро, та паскудну сімейну вдачу. Як довели експерименти словацьких дослідників, у разі відсутності самиці коло гнізда протягом якогось часу самці починали кричати, голосно непокоїтися та залітати на сусідні території — перевіряти, чи не там дружина. Самі дослідники тримали спійманих самиць у мішечках, а за годину випускали назад. Що тут починалося! Самці галасували, переслідували самок, дзьобали їх і починали насильницьке парування. Один агресор ганяв свою жінку декілька годин і взагалі прогнав з території. Приблизно таким чином самці також діяли і за природних умов, коли самка відлітала з території або до неї наближався інший територіальний самець. Ці сцени ревнощів та бійки тривали тільки під час фертильної фази, коли самка готувалася до відкладання яєць. На фазі вигодовування пташенят відсутність дружини сорокопуда-­чоловіка не турбувала.

Але повернімося до птахів і проблеми батьківства.

Самці можуть зменшити свій внесок у вигодовування виводка, якщо запідозрять, що пташенята в ньому нерідні. Але тут є великий ризик. Якщо самець відмовиться від вигодовування потомства, серед якого є й законні діти, постраждати можуть і вони, і репродуктивний чоловічий успіх. Турбота про сім’ю — вкрай непроста справа. Біологи люб­лять слово «конфлікт», коли мова заходить про батьківський внесок самця й самки серед тварин. Чи справедливо це, ми поговоримо трохи згодом. Але загалом видається логічним, що у видів, у яких зради є поширеним явищем, самці менше вкладатимуться в потомство в усіх сенсах. Але чому вони взагалі не покинуть цю невдячну справу?

Бо добре знають, навіщо взагалі така штука, як шлюб. Це не кохання, борщі, випрасувана білизна чи спільне житло й машина. Це передусім діти як продовження батьків і батьківська відповідальність за них. У птахів немає точних генетичних тестів на батьківство, а рівень подружніх зрад у популяціях різних видів птахів може коливатися залежно від сезону, місцеперебування, соціальних зв’язків і навіть погоди. Наприклад, розпусні самки вівсянок очеретяних, про яких ішлося вище, у холодну й дощову погоду поводяться дуже скромно. Ризики для самця помилитися щодо того, чиї діти у нього в гнізді, доволі високі. Отже, приймаючи рішення, краще думати про те, що додаєш своїм, аніж зосередитись на тому, що відбираєш у чужих. Саме така стратегія є основною для самців у видів, де існують подружні зради53. Щось у цьому є, чи не так?

Розлучення — трагедія чи нові можливості?

Якщо вірити Міністерству юстиції України, у 2019 ро­ці розлучень зафіксовано у шість разів менше, ніж шлюбів, в абсолютних цифрах — 38 47254, але треба розуміти, що це тільки офіційно зареєстровані стосунки. Думаю, більшість з нас хоч раз у житті пережила розрив з людиною, з якою були плани «дожити до старості та померти в один день». Це боляче. Дуже-дуже боляче. Пам’ятаю, як у такій ситуації я сиділа і тупо дивилася на ставок та зграйку невеличких качок — огарів (Tadorna ferruginea). Красиві жовтогарячі птахи від сліз розпливалися у мене в очах потворними помаранчевими плямами. Минуло понад 15 років, але я досі пам’ятаю, що огарів на ставку було вісім, і це єдиний птах, який досі викликає у мене якісь ще емоції, крім чистого захвату.

Дослідження, здійснені в різні роки та з різною методологією, однією з основних причин розлучень у людей називають невірність. Птахи в цьому питанні набагато раціональніші за нас. Треба розуміти, що більшість видів-«зрадників», які ми перераховували в попередньому розділі, — це птахи, що створюють пару на сезон, а потім розлучаються. За один сезон у деяких видів може бути декілька спроб розмножитися. Наприклад, горобці та синиці мають два-три виводки на рік. Вони можуть зраджувати, але це не заважає їм перебувати в парі з офіційним партнером і виховувати дітей. Також вони можуть і розлучитися протягом сезону після першого ж виводка. Деякі види перебувають у шлюбі не один сезон, а декілька років, а потім розлучаються. Загалом родинне життя птахів доволі просте — воно закінчується або розлученням, або смертю одного з членів пари.

Хто на світі найвірніший?

Отже, розлучення — доволі поширене явище в житті птахів. Це не трагедія чи кінець світу. Аналіз 158 різних видів птахів виявив усього лише 13 видів, які не розлучалися ніколи. Хоча є підозра, що вчені, підглядаючи за інтимними подробицями родинного життя, просто недопрацювали щодо них.

Серед найвірніших опинилися деякі альбатроси, воронові, представники родини гускових — у них найнижчий рівень розлучень. Найцікавіше, що добрий сім’янин і чемпіон подружньої невірності в одній особі — австралійський птах малюр сапфіровий, якого ми згадували раніше. Навіщо йому розлучення, якщо він і так непогано влаштувався? Також у перелік вірних потрапив типовий мешканець українських міст і багатоповерхової забудови — серпокрилець (Apus apus), у той час як схожий на нього інший птах — ластівка міська (Delichon urbica), навпаки, розлучається щосезону55.

А як же символ подружньої вірності — лебеді? Вони справді створюють пари на все життя, і тільки смерть може розлучити їх? Загалом наші звичайні лебеді-­шипуни (Cygnus olor) вірні птахи. З літератури відомо два випадки позашлюбних дітей, але оскільки вони фіксувалися ще до ери ДНК-тестів на батьківство, то ці відомості сумнівні. А от розлучення у них справді бувають, близько 3 % у випадку вдалого розмноження і 9 % при безплідді партнера. Загалом це досить високий рівень відданості. Якщо партнер загинув, а птах ще не занадто старий, він може одружитися знову. Лебеді територіальні й часто розмножуються в місцевостях, де народилася самка, або поблизу. Але якщо поважний удівець одружується з молодою лебединою дівчиною, розмножуватися навесні вони прибувають на його територію. Також у лебедів-­шипунів зафіксовано цікавий випадок «двоєжонства», яке тривало на одній території декілька сезонів56. Тобто лебеді, звісно, поступаються людям у різноманітності родинної поведінки, проте деякі окремі представники можуть поводитися суто по-людськи.

Учені проаналізували 20 різних параметрів, аби визначити, які птахи найбільш схильні розлучатися й навпаки — перебувати разом багато сезонів і років, і аж до смерті. Більше розлучень виявилось у видів, де високий рівень позашлюбних дітей — що є абсолютно зрозумілим і з людського погляду, та у видів з колоніальним гніздуванням. Зрозуміло, що такі птахи постійно живуть, як у великій комуналці, в усіх на очах, і приховати нічого неможливо. На розлучення також безпосередньо впливає висока загальна смертність, адже з’являється так багато опцій і можливостей, коли поруч перебуває велика кількість новоспечених удів і вдівців.

А от наявність спільної житлової площі значно зміцнює шлюб. Багаторічна вірність певній гніздовій території, наприклад, у лелек, хижих, багатьох водоплавних птахів, одночасно сприяє подружній вірності. Не варто недооцінювати квартирного питання. Багато українських родин, які не можуть розлучитися через наявність спільного житла, доб­ре розуміють своїх пташиних товаришів.

Вплив територіальності абсолютно логічний, якщо згадати, що осінні міграції та необхідність зимування деінде, далеко від гнізда й території, час­то змушують подружню пару триматися в цей час окремо. У багатьох видів самці й самки зимують далеко одне від одного, а навесні повертаються до рідних місць. Це явище поширене, наприклад, у лелек білих (Ciconia ciconia). Вірність певній гніздовій території чи наявність багаторічного гнізда визначає точку, де пара знову зустрічається після довгої розлуки та береться до сімейних справ57.