Ще одна гіпотеза, яка широко обговорюється і має пояснити, чому жінки зраджують, — це пошук не стільки «хороших генів», скільки генетичного різноманіття в нащадках, а також запобігання близькоспорідненому схрещуванню. Що генетично ближчі партнери, то ймовірніший похід наліво.

Дуже цікаве дослідження було проведено щодо позашлюбних дітей маленької північноамериканської пташки — юнко сірого (Junco hyemalis) (див. посилання). Дослідниця Ніколь Герлах протягом 18 років вивчала не тільки позашлюбних і «законних» дітей, але й потомство цих дітей, тобто три покоління юнко. І виявила, що позашлюбні діти загалом успішніші в стосунках, ніж діти від офіційного чоловіка. У самок, які народилися від коханців, було ефективніше розмноження, водночас у самців — яблуко від яблуньки — було більше позашлюбних зв’язків і коханок47.

Чому ж в одних видів самки активно зраджують, а в інших — ніколи? Які саме чинники впливають на кількість і поширення в гніздах позашлюбних дітей?

Один з важливих показників — це рівень смертності, і, відповідно, середня тривалість життя птахів певного виду. Подивіться на список вірних подружжів на початку розділу. Усі ці види — це великі за розмірами птахи, які майже не мають ворогів, окрім людини, живуть довго в міцному шлюбі і не зраджують. Водночас дрібні птахи — синички, горобці, зяблики — живуть недовго, часто помирають з різних причин і мешкають у негостинному середовищі помірних широт48. Кожна спроба розмножитися може виявитись останньою, і до того ж є певний ризик, що партнер просто виявиться безплідним. Жахливо дізнатися про це, коли не вилупиться перша, вона ж, можливо, остання партія твоїх яєць! Загалом на сьогодні гіпотеза про те, що подружні зради — це страховка від чоловічої неспроможності конкретного самця, є однією з основних. Як ми побачимо далі, у пташиному світі це також і поважна причина для розлучення.

Звісно, і серед маленьких птахів існують вірні подружжя, наприклад, у снігурів чи діамантників зебрових. Разом з тим природно, що діти від різних батьків у великій кількості присутні також у видів, які практикують не традиційну родину «мати, батько, я», а різні екзотичні варіанти кооперативного розмноження. У таких шведських сім’ях з різною кількістю самок і самців не можна говорити про невірність і позашлюбних дітей, хоча всі діти є генетично різнорідними, для чого це все, власне, і задумувалося.

Чемпіони невірності

Колись мій перший орнітологічний учитель, Сергій Олександрович Лопарьов, навчаючи нас, першачків-­зоологів, відрізняти пташині види у природі, казав: «Якщо навесні ви побачили в очеретах “горобця”, пам’ятайте — це не горобець. Вівсянка очеретяна!».

Ця коловодна пташка широко поширена всюди, де по берегах росте очерет з домішками вербових кущів. Вона справді схожа на горобця, але відрізняється від нього чорним горлом і шапочкою. Сидячи високо на очеретині чи вершечку куща, самець вівсянки очеретяної (Emberiza schoeniclus) гордо оглядає околиці і час від часу починає виводити свою досить просту, коротку пісеньку (див. посилання). А самки цього виду тим часом зраджують самців направо і наліво. До 50 % потомства у цих птахів — поза­шлюбні діти, у деяких популяціях кількість гнізд, де виростає таке змішане потомство, сягає 73 %49. Дослідження засвідчили, що позашлюбні діти генетично різноманітніші, а також швидше набирають вагу, і більша кількість з них виживає порівняно з дітьми від законного самця50. Схоже, ці птахи голосують за гіпотезу подружніх зрад як провідників корисного генетичного різноманіття. Крім того, з’ясувалося, що від старих досвідчених самців їхні дружини ходять наліво значно рідше. Водночас досвідчені самки набагато успішніше паруються з коханцями, ба більше — віддають перевагу молодим хлопцям. Непогано влаштувалися, чи не так? Дослідники вважають, що досвід дає самцям змогу ефективніше перешкоджати дружинам у їхніх походеньках, а самкам — успішніше обманювати51. Високі стосунки, що тут скажеш.

Які ще групи птахів є чемпіонами невірності? З наших видів це передусім ластівки. Символ весни й кохання, як відомо, має певний специфічний спосіб полювання — ширяючи в повітрі далеко від гнізда й одне від одного. У таких умовах досить складно стежити, де і з ким дружина проводить час, і запобігати зрадам. Але загалом у Європі кількість зрадливих видів невелика, приблизно 11 %. А от в Африці й Північній Америці таких видів 20 % від місцевої пташиної фауни. Країна подружніх зрад, що цікаво, — та сама, де мешкають найбільш вірні та віддані види, — Австралія. Саме в Австралії водяться птахи, які, перебуваючи у шлюбі, мають рекордний показник поза­шлюбних дітей: малюр сапфіровий (Malurus cyaneus) — 71,8 %, та сорочиця велика — 81,4 %52.

Для деяких широко поширених в Україні та Європі видів — синиці великої, лісової жительки мухоловки білошийої (Ficedula albicollis) та вже згаданої синиці блакитної — найменша кількість зрадниць буде характерна для високих широт, адже тут вони мають обмаль часу на розмноження. Ближче до субтропіків у тих самих видів кількість «рогоносців» значно зростає. Південні мешканці схильні до розпусти тому, що через теплі погодні умови період розмноження широко розтягнутий у часі й надає птасі більше можливостей ускочити в гречку.

Доволі поширеними невірність та позашлюбні діти є у видів, у яких до кожної пари приєднується ціла купа помічників. Якщо законний чоловік, запідозривши зраду, менше вкладатиметься в потомство, це буде компенсовано добрими самаритянами з помічників при сімейній групі. Саме така допомога дуже характерна для австралійських красивих пташок — малюрів сапфірових (див. посилання). Їхні самки влаштовують колективні еротичні вилазки, дівич-­вечори, купою розлітаючись у глухий досвітній час за межі сімейної домівки на пошуки пригод.

Однак наші види не відстають. Такі дівочі набіги в пошуках вільного кохання на одну ніч відомі для «заміжніх» синьошийок. А синиці блакитні й зяблики заходять попросити солі до сусіда — самця-­резидента, чия гніздова ділянка межує з їхньою. Пам’ятаєте, як синиці блакитні знаходять сексуальних партнерів за світанковою піснею? Здається, саме глухий темний час перед сходом сонця — найкращий момент для подружніх зрад.

Чоловіки також не пасуть задніх. Спецоперації на чужих територіях у пошуках легкодоступної самки практикують приблизно 80 % видів з тих, у кого мають місце подружні зради. Але це не означає, що самка отак просто віддасться на своїй території першому-­ліпшому. Коханець, який сподобався, отримує своє, а небажаного пригостять ударами дзьобом, криками тривоги або просто втечуть.

Що робити чоловікам?

Вимальовується доволі невтішна картина: бідолашні обмануті чоловіки щосили вкладаються в турботу про нерідних дітей, знижуючи тим самим свої шанси в репродуктивній гонитві. Насправді у птахів здебільшого панує гендерна рівність. У видів, де самки — розпусниці, самці мають безліч інших шансів, крім тих, що надає офіційний статус у парі. У тих українських пернатих, жінки яких ходять до сусіда, чоловіки також регулярно заходять прибити поличку до сусідки. Але буває таке, що в одного виду в певній місцевості розпусники та зрадники — самки, а в іншій, навпаки, — самці.

Звісно, самці намагаються запобігти подружнім зрадам або появі небажаних дітей. Є два основні способи: охорона від конкурентів території і дружини та часті парування з нею. Звичайний хижак наших лісів і лісопарків — яструб великий (Accipiter gentilis) — може паруватися для однієї кладки до сотні разів. Таким чином самець убезпечує себе від того, що під час його тривалого періоду полювання деінде інший самець може запліднити самку і саме його дітей доведеться виховувати.

У деяких видів, наприклад, тієї самої синьошийки, ефективність охорони території та самки залежить від того, як багато самців-­конкурентів — потенційних коханців, тримають свої території поруч. Крім того, постійна охорона території — енергетично витратний процес, і якщо це робиться за рахунок часу добування їжі, самець утрачає вагу та здоров’я.