Прикриваючись дріб’язковою розмовою про м’якше ліжко й кращу їжу, Превелебна Матір вдалася до всього свого арсеналу переконання й звеліла вивчити можливість братерсько-сестринського схрещення (Ірулан ледь трупом не впала, почувши цей наказ).

«Я теж мушу мати свій шанс!» — наполягала вона пальцями.

«Ти мала свій шанс», — заперечила Превелебна Матір. І дала їй чіткі вказівки. Чи Імператор сердиться колись на свою конкубіну? Його унікальні сили мусять прирікати його на самотність. З ким він може розмовляти, сподіваючись на розуміння? Очевидячки, із сестрою. Вона поділяла цю самотність. Слід використати глибину їхнього зв’язку. Необхідно створити можливості для їхнього конфіденційного спілкування. Організовувати інтимні зустрічі. Необхідно вивчити можливість ліквідації підложниці. Горе зруйнує традиційні бар’єри.

Ірулан протестувала. Якщо Чані буде вбито, підозри відразу ж упадуть на принцесу-консорта. Окрім того, були й інші проблеми. Чані почала харчуватися за давньою фрименською дієтою, що мала посприяти вагітності. Ця дієта не давала можливості домішувати контрацептиви. Усунення стримувальних засобів зробить Чані ще фертильнішою.

Превелебна Матір обурилася й заледве приховала гнів, тим часом як її пальці продовжували наказувати. Чому цю інформацію не було передано їй на початку їхньої розмови? Як Ірулан може бути такою дурепою? Якщо Чані зачне й народить сина, Імператор оголосить дитину своїм спадкоємцем!

Ірулан протестувала, запевняючи, що вона розуміє небезпеку, але таким чином гени можуть бути врятовані від цілковитого зникнення.

«До дідька таку глупоту!» — вибухнула Превелебна Матір. Хто знає, які домінанти, яку генетичну плутанину Чані може передати дитині зі свого дикого фрименського штаму? Сестринство мусить мати тільки чисту лінію! На додачу законний спадкоємець оживить амбіції Пола, спонукаючи його до нових зусиль у справі консолідації Імперії. Змовники не можуть дозволити собі такого відступу.

«Цікаво, як же я можу стримати Чані від цієї дієти?» — захищалася Ірулан.

Але Превелебна Матір не мала настрою вислуховувати виправдання. Ірулан негайно ж дістала вичерпні інструкції, що протиставити цій новій загрозі. Якщо Чані зачне, до її їжі чи напою слід ввести абортив. Або це, або вона мусить бути вбита. Жодним чином не можна допустити появи спадкоємця трону такого походження.

«Абортивний засіб такий же небезпечний, як і відкритий напад на конкубіну», — опиралася Ірулан, тремтячи від самої думки про спробу вбивства Чані.

То Ірулан боїться небезпеки? Превелебна Матір хотіла знати це напевне, її пальцемова виражала глибоку зневагу.

Розлючена Ірулан просигналізувала, що знає свою ціну як представниці королівської родини. Невже змовники хочуть даремно втратити такого цінного агента? Невже її викинуть геть? А як інакше зможуть так зблизька стежити за Імператором? А може, вони вже впровадили до імператорського дому нового агента? Якщо це так, то тепер її можна використати востаннє, хай навіть не надіючись на успіх?

«На війні ціни змінюються, як і сфери застосування», — заперечувала Превелебна Матір. Найбільшою загрозою для них зараз є те, що Дім Атрідів зміцнить свою імператорську лінію. Сестринство не може допустити такого ризику. І ця загроза висить не над самим лише генотипом Атрідів. Якщо Пол закріпить престол за своєю родиною, Сестринство на кілька сотень років може забути свої програми.

Ірулан зрозуміла цей аргумент, але не могла відкараскатися від думки, що принцесу-консорта вирішено виміняти на щось значніше. «Чи пов’язане це якимось чином із гхолою?» — ризикнула запитати вона

«Невже Ірулан вважає, що Сестринство складається з ідіоток? Коли це їй не казали того, що вона має знати?» — поцікавилася Превелебна Матір.

«Це не відповідь, а зізнання в тому, що від мене щось приховують», — відмітила Ірулан. І це означає: вона знатиме лише те, що мусить знати, і нічого більше.

«Наскільки вони впевнені, що гхола спроможний знищити Імператора?» — спитала Ірулан.

«З таким самим успіхом можна питати, чи спроможний на знищення меланж», — відбила закид Превелебна Матір.

Ірулан зрозуміла, що в цій різкій відповіді міститься тонкий натяк. Цей бене-ґессеритський «дидактичний батіг» проінформував її, що вона мусила давно вже збагнути зв’язок між прянощами й гхолою. Меланж був цінним, але до його ціни входило також узалежнення. Меланж продовжував життя на роки чи навіть десятиліття, але все це було лише іншим різновидом смерті.

Гхола теж має смертоносну цінність.

«Очевидним способом уникнення небажаного народження є вбивство майбутньої матері ще до зачаття», — просигналізувала Превелебна Матір, знову переходячи в наступ.

«Звичайно, — подумала Ірулан. — Якщо зважишся витратити певну суму, здобудь за неї якомога більше».

Очі Превелебної Матері, темні із синім блиском меланжевої залежності, вдивлялися в Ірулан, оцінюючи, вичікуючи, спостерігаючи за найменшими дрібницями.

«Вона читає мої думки, — збентежено подумала Ірулан. — Вона навчала мене й спостерігала за мною під час навчання. Вона знає: я розумію, що тут вирішено. А зараз лише спостерігає, аби побачити, як я відреагую на це розуміння. Що ж, я прийму його як принцеса й бене-ґессеритка».

Ірулан змусила себе всміхнутися, а відтак підвелася й подумки повторила промовистий вступний абзац із літанії проти страху: «Я не повинна боятися. Страх убиває розум. Страх — це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страху».

Коли спокій повернувся, подумала: «Нехай спробують мене викинути. Я покажу їм, чого варта принцеса. Можливо, вони придбають за мене більше, ніж сподіваються».

Після кількох незначущих слів, які мали закінчити розмову, Ірулан пішла.

Коли вона вийшла, Превелебна Матір повернулася до своїх карт Таро, розклавши їх «вогненним вихором». У Великому Аркані відразу ж отримала Квізац Хадераха. Карта лежала поруч із Вісімкою Кораблів: ошукана й зраджена сивіла. Недобрий знак — карти сповіщали про таємні ресурси її ворогів.

Відвернувшись від карт, вона просто сиділа й з тривогою питала себе, чи, бува, Ірулан не згубить їх?

Одягнена в чорне Алія стояла, немов чатовий, на південному помості свого храму, Пророчого Святилища, яке когорти фрименів Пола збудували для неї при стіні його цитаделі.

Вона ненавиділа цю частину свого життя, але не могла уникнути храму, не погубивши їх усіх. Прочани (а бодай би їх!) із кожним днем ставали все численнішими. Нижній портик храму був заповнений ними вщерть. Поміж них никали всілякого штибу торгівці, серед яких не бракувало дрібних ворожок, гаруспіків, ворожбитів, — заробляли собі на життя вбогим наслідуванням Пола Муад’Діба та його сестри.

Алія зауважила, що найпопулярнішим товаром, який пропонували перекупники, були червоні та зелені упаковки нових карт Таро Дюни. Вона задумалася над цим. Хто заполонив цими картами ринок Арракіса? Чому вони так поширилися саме в цей час і в цьому місці? Можливо, щоб скаламутити Час? Залежність від прянощів завжди тягла за собою певну схильність до віщування. Фримени шаліли на цьому пунктику. Чи ж це випадок, що стільки їх розважалося знаками й ворожбою тут і зараз? Вирішила за першої ж нагоди пошукати відповідь.