У першому варіанті Zogaj було 60 зображень, з яких можна скласти 30 пар. Ніколи не було проблем в грі з усіма цими парами, навіть із п’ятирічними дітлахами! Тому в новій грі Zogaj вже 80 картинок, відтак можна складати 40 пар. Просто стало абсолютно зрозумілим, що навіть п’ятирічки потребують суворішого виклику.

Ви можете легко дійти думки, що діти такі талановиті тільки тому, що вони від природи міркують саме так. «Мої діти завжди перемагають, коли ми граємо в „Меморі”», – я часто отримую такі коментарі, коли розповідаю про цей метод. Однак спосіб відмінно працює і з дорослими, так що виправдання не приймаються. Вони просто встромлюють палки у свої ж колеса і не вірять у себе. Я грав в Zogaj на 30 пар малюнків із дорослими людьми, і все було чудово!

Ви освоїли метод зв’язувань і тепер легко можете стати королем на різних вікторинах, швидко заучуючи безліч іноземних слів. Це відмінний інструмент для тих, хто хоче підвищити якість своєї освіти. Можна пов’язати звичайну інформацію з будь-чим, щоб легше її згадувати. Коли вам ставлять запитання, що часто містить частину відповіді, мозок починає його шукати. Він робить це, не запитуючи вашої згоди. Якщо відповідь добре закодована, то мозок отримує правильну вказівку, і в результаті кожне ключове слово викликає ланцюжок пов’язувань й асоціацій.

Використовуйте будь-яку можливість для тренувань, і ви побачите підтвердження ефективності методу. Отримуйте задоволення!

Коли у нас з’являється бодай частково знайома інформація, може статися щось дивовижне – мозок починає працювати з асоціаціями. Йому дуже хочеться знайти щось схоже на те, що ми бачимо або чуємо, або хоча б розпізнати всі ці дані. Таке трапляється, коли ми чуємо, як дивно звучить іноземна мова. Ми починаємо прислухатися у її ритм, а якщо треба запам’ятати – міркуємо: «Це звучить як…» Але дуже важко створити щось конкретне з абсолютно абстрактного. Тоді й з’являється просте і найпоширеніше переконання – «це неможливо».

Я почав вивчати китайську, а китайською «білий» звучить як шведською «какати». Але насправді це були два слова, а саме Bai Se. Я вивчаю мову за програмою, що є в моєму телефоні, і коли вперше почув це слово, мій мозок створив асоціацію з «какати». На вулиці лежав сніг, і я створив у голові картинку собачих екскрементів, які були так помітними на сліпучому білому снігу.

Іще одне китайське слово, яке я вивчив, – «сіль» звучить, як японська валюта ієна. Сіль – yan. Китай і Японія історично завжди мали, м’яко кажучи, прохолодні відносини, тому я уявив собі китайця, який посипає сіллю японський прапор, але, на жаль, сіль перетворювалася на ієни. Так в обох випадках я побачив асоціацію з абстрактним звуком, а потім використовував метод зв’язування і з’єднав його зі шведським значенням. Коли тепер я чую китайське слово, то розгортаю перед собою цю картину і можу знайти правильну відповідь. Наскільки надуманими будуть мої асоціації, не має ніякого значення – я хочу знайти відповідь, тільки це має значення.

Однак це ускладнює передання готових образів або асоціацій комусь іншому. Ви повинні навчитися розвивати тільки свої й працювати тільки з ними, тому що два мозки мало коли створюють однакові асоціації. Найчастіше вони пов’язані нашою особистістю – хто ми є. Тому так легко неправильно трактувати інформацію, а передаючи її комусь, інтерпретувати її на свій розсуд. Важливо знати, що мозок не може добре запам’ятати чисто абстрактні відомості.

Наприклад, для більшості людей цифри абсолютно безпредметні. Ми бачимо їх, розпізнаємо і можемо ними користуватися, але найчастіше не можемо знайти до них асоціації. Тому так важко запам’ятати числа, що складаються з цих цифр. Ми не можемо відчути їхній запах, смак чи якось інакше залучити свої відчуття, щоб подумки жонглювати ними, на відміну від картинок і слів. І всі букви алфавіту теж є абстрактними символами. Ми дізналися в школі, що це літери А, Б, В і так далі, але реально ми бачимо просто набір рисок.

Коли ви читаєте цю книжку, то бачите цілі слова, хоча досвідчений читач може одним тільки поглядом охопити весь рядок. Лінії вже не абстрактні, тому що пов’язані зі звуками, які ми вміємо видавати і спілкуватися рідною мовою.

У таблиці показано, що можуть означати три риски:

Цифри абстрактні, але не завжди. Просто коли ми вчимося рахувати, нам не пояснюють, що кожна цифра може мати власне значення, пов’язане з нею. Ми знайомимося з цифрами, дивлячись на зображення різної кількості якихось об’єктів, а потім намагаємося використовувати числа, оцінюючи й обробляючи інформацію.

Знайомлячись із цифрами, їх не потрібно запам’ятовувати, тому дитина не прагне до створення асоціацій із ними – і це дуже шкода. Сьогодні діти навчаються читати й рахувати в більш ранньому віці. Вони отримують мобільний телефон іноді ще до того, як зможуть порахувати.

Однак нині настає час, коли дітей слід навчати цифр так само, як і букв. Тоді яким чином спонукати п’ятирічку пам’ятати пін-код свого мобільного? Відповідь на це запитання – метод асоціацій.

Почнемо з того, що створимо мнемонічний алфавіт для чисел від 0 до 9. По-перше, щоб продемонструвати метод асоціацій, а по-друге, щоб отримати інструмент для тренування мозку. Перший інструмент – ваш розумовий спортзал. Як відомо, всі люди можуть вимовляти звуки. Але схожі звуки є і в інших мовах, і в діалектах.

Так і з мнемонічним алфавітом – можна створювати різні асоціації й образи для всіх цифр. Найкращого варіанта не існує, це все одно що вважати китайську мову найкращою від польської чи арабської. Всі вони мають власну цінність, і всі люди можуть спілкуватися зі співвітчизниками рідною мовою.

Найцікавіше в роботі з числами полягає в тому, що, незважаючи з якої ви країни походите, ви даєте одну й ту саму відповідь на результат математичних обчислень. Це одна з причин, чому математику називають універсальною мовою.

Найпростіший спосіб знайти асоціації для чисел від 0 до 9 – це зробити те саме, що й зі звуками у прикладі про китайські слова. Але замість використання слуху треба застосувати зір і знайти, на що схожа цифра.

Важливо знайти щось симпатичніше або те, що від самого початку спало на думку. Найкраще зафіксувати першу асоціацію, що виникла, й посилити її. Вона і є те, що ваш мозок хоче пов’язати з цифрою. Не варто опиратися, інакше доведеться багато тренуватися для її видалення. Навіщо прокладати нову дорогу, коли вже є одна, до того ж дуже хороша!

Моїй доньці було всього п’ять років, коли я почав вчити її знаходити образи для цифр 0–9. Вона вже вміла рахувати, а я показав їй метод зв’язування на прикладі гри Zogaj. Тепер настав час піти на крок далі й познайомити її з мнемонічними правилами. Я записав цифри 0–9 на дошці й намагався стати художником, «оживляючи» цифри. Я послідовно «перекладав» їх на рисунки, слідуючи класичній літературі щодо методів запам’ятовування.

З нулем і одиницею не було ніяких проблем. Нуль нагадував звичайний м’яч, а дочка швидко збагнула, що одиниця схожа на свічку. Потім ми змусили двійку, з її довгою зігнутою шиєю, стати лебедем. Трійка стала ротом, а четвірка – вітрильником.

Після цього ми наразилися на нашу першу проблему. Я знав, що буде важко змусити її визнати, що п’ятірка схожа на морського коника. По-перше, я не був упевнений, чи бачила вона морського коника, а по-друге – чи зможу я його намалювати.