Завдання в тому, щоб запам’ятати, як картинки співвідносяться між собою. Створіть кумедну і незвичайну історію, наприклад, як ви приходите додому і відкриваєте двері. Хапаєтесь за ручку і відчуваєте щось холодне й липке. Дверна ручка – це риба, що перелякалася від того, що її схопили. Вона намагається навіть вкусити вас!

Залучено кілька відчуттів, і вийшла неординарна, жива й активна асоціація між зображеннями. Якщо після цього ви побачите рибу, спливе й уявлення будинку, де ви намагаєтеся відчинити двері… Створено хорошу асоціацію, тому мозок сам знайде відповідь, не докладаючи зайвих зусиль. Буде важко забути цю історію – картинка виникатиме автоматично, тому що мозок увесь час працює з асоціаціями й безпосередньо з нею зв’яжеться. Ви підтримали свій мозок, використавши правильний спосіб запам’ятовування, який йому подобається. Як подяку він дасть вам відповідь.

Подивіться на пари рисунків. Скористайтеся методом зв’язування й залучіть усі відчуття, щоб пов’язати із зображенням. Коли закінчите, закрийте книжку й почніть робити щось інше десь близько хвилини: перегляньте телевізійні канали, поставте чайник або надішліть комусь смс. Нехай щось змусить вас подумати про зовсім інше. Потім подивіться на сторінку 160, де побачите ті самі пари, але деяких зображень бракує. Подивимося, чи зможете ви пригадати, яких саме.

Відповіді наведено тут нижче, але вони є і у вашій пам’яті. Подивимося, що вам більше припаде до вподоби.

Картинки для вправи, яку ви щойно виконали, взято з гри Zogaj. Гра складається з вісімдесяти різних картинок, а грають у неї, випадковим чином виклавши один перед одним скільки завгодно пар. Потім запам’ятовують пари методом зв’язування, а коли всі учасники готові до роботи, картинки перевертають, перемішують і починають пошук пар. У моїй Zogaj їх шукають так само, як у звичайній грі «Меморі». Виграє той, хто знайшов найбільше пар.

Чому потрібно зробити перерву, перш ніж подивитися відповіді? Тому що інформація зберігається довше, якщо її правильно запам’ятати. І якщо вдається згадати всі дані, навіть коли відриваєшся, то це означає, що у вас, напевно, з’явилася здатність запам’ятовувати й відновлювати завчене. Коли ви робите щось до відповіді, це і називається відриванням. Тест показує, що інформація зберігається не лише в оперативній пам’яті, а й у тривалій.

Запам’ятовування зображень методом пов’язування, як у попередній вправі, – це досить легко. Просто тому, що картинки самі по собі викликають безліч асоціацій, що годяться для пов’язування. Тому ми трохи підвищимо рівень складності й піддамо мозок і цей метод важчому випробуванню. Подивіться на пари слів, що наведено нижче, і дійте, як у попередній вправі, а потім зробіть перерву перед тим, як записати відповіді. На сторінці 161 наведено таблицю, у якій вилучено деякі слова. Запишіть пропущені слова й порахуйте, скільки правильних відповідей ви надали.

Пов’язування – це дуже потужний і простий метод, яким можна відразу ж користуватися. Коли ви потім захочете запам’ятати інформацію, виберіть ключові слова й об’єднайте їх.

Пройдіть усі етапи цього методу, які ми вже зробили. Перетворіть це на звичку й незабаром побачите, як це стане все більш і більш природним.

Батько однокласника моєї доньки сказав, що почав думати в стилі гри Zogaj. Коли треба щось запам’ятати, він пов’язує це з уже знайомою інформацією. Він здивувався, як добре й просто це працює.

Я був дуже радий це почути, тому що моєю метою є саме розвиток, а потім використання нової навички у звичайному житті, до того ж граючи і з задоволенням.

Давайте ще дещо збільшимо складність. Нехай у нас є три слова, які треба пов’язати між собою. Зробимо так само, як і в попередніх вправах.

Не забудьте зробити паузу перед тим, як записати відповіді в таблиці на сторінці 162.

Хороша ідея для перерви – до кінця прочитати цей розділ перед перевіркою, що збереглося у вашій пам’яті.

У всіх вправах картинки й слова обрано випадковим методом. У них немає нічого спільного, і вони формують багато в чому нелогічні поєднання. Але ці слова могли б виявитися іноземними або якимись висловами з презентації, яку ви повинні провести на роботі. Ключовий момент – скільки інформації збережеться, якщо правильно міркувати для запам’ятовування. Потім ми опишемо ще кілька методик, що дають змогу завчити всі слова і правильно витягувати їх із пам’яті, причому в такому самому порядку. Оскільки метод зв’язувань стане невеликою, але важливою частиною більшої системи запам’ятовування, то тренуйтеся в його застосуванні як можна частіше.

Ви можете використовувати метод прив’язувань у звичайному житті для об’єднання слів або зображень, як ми проговорили вище. У звичайній грі «Меморі» також можна застосовувати цей метод, щоб краще запам’ятати розташування картинок на столі.

Коли хтось відкриває дві пари, розташовані поруч, створіть прив’язування між ними. Так ви дізнаєтеся, що і поруч із чим лежить. Це збільшить шанси знайти потрібну картинку, коли настане ваша черга.

А тепер загляньте в кінець книжки й запишіть відповіді для останньої вправи.

Коли ви зв’язуєте два слова або зображення, з’являється кілька пасток. Вам може здатися, що легше запам’ятати картинки, які природно й очевидно пов’язані одна з одною. У прикладі зі словами в нас були собака і м’яч, яких треба було якось зв’язати. Дуже просто збагнути: «Собака грає з м’ячем, це легко запам’ятати!» Такі очевидні речі часто призводять до легковажності, коли людина не використовує всі елементи методу прив’язування й забуває про принципи активної пам’яті. Коли потім потрібно надати відповідь, саме такі зв’язування часто зникають. Немає нічого, що могло б допомогти. Собака з м’ячем – це так очевидно, що, шукаючи відповідь, важко, навіть практично неможливо, її знайти.

Ще одна поширена помилка, особливо з картинками: «Вони одного кольору, це зв’язування, що треба». Коли людина бачить інші зображення такого самого кольору, вона не може зрозуміти, якими були ті два. Бо не були ввімкнені інші відчуття, картинки не були кумедними або перебільшеними. Адже людина сповна поклалася на «очевидність» зв’язування.

Мозок не проти побайдикувати й запам’ятати краще, тому навіть очевидне хв’язування між зображеннями краще підсилити. Якщо замість цього уявити собі, як м’яч котиться до собаки, а вона не стала грати з ним, а просто повернулася й какає на нього… то що б відбилося у вашому мозку? Напевно ви будете дуже здивовані й посміхнетеся комічній ситуації – якщо це, звичайно, був не ваш м’яч. Ви не зможете стримати сміху, думаючи про кумедну собаку і про нещасного власника м’яча. Ніхто не захоче грати у футбол таким м’ячем!

Ефекту «собаки, що какає на м’яч» ми хочемо досягти в усіх зв’язуваннях між парами картинок, слів або іншою інформацією, яку запам’ятовуємо нашим методом. Коли ви потім дивитиметесь на собаку, вам буде важко забути, що вона зробила з м’ячем. Собака і м’яч тепер невіддільні один від одного.

Коли я навчаю дітей своєї Zogaj і граю з ними, я не завжди знаю, про що вони думають. Однак по усмішках і спонтанних вибухах сміху розумію, що вони весело проводять час. Тобто вони все роблять правильно!