Шосте відчуття іноді сприймається як ненаукове. Я готовий навести визначення, яке не претендує на об’єктивність. Це не те, що часто асоціюється з паранормальними явищами, а просто знайоме всім відчуття про знання, яке не можна пояснити словами. Коли ми щось розуміємо, але не можемо пояснити.

Як людина з вищою науковою освітою я б сказав, що «шосте відчуття» – це загальновизнана нісенітниця, якби не знав іще чогось.

Для самого себе я знайшов більш ніж достатньо доказів, що це невербальне знання існує, особливо коли йдеться про пам’ять. Потрібно добре знати, як працює пам’ять, причому бути досить натренованим, щоб використовувати це відчуття й повністю йому довіряти. Якщо використовувати шість принципів запам’ятовування й долучити всі п’ять відчуттів, то інформація добре закріпиться в мозку. А коли виникне інстинктивне відчуття, що щось правильно, то це буде більше, ніж тільки здогадка.

І підсвідомість – це знання, не пояснюване словами, – надає нам відповідь і каже, що так воно і є. Це чуття – або називайте його як хочете. Статистично воно давало мені дуже багато. Часто траплялося, що я загадувався над запитанням: чи була в завченій мною колоді на певному місці сімка пік або черв. Якщо чуття підказує мені, що тут сімка черв, то я завжди йду туди, де в колоді, найшвидше, сімка пік, і дивлюся, що мені скаже інтуїція. Якщо вона мовчить, у мене є відповідь. Коли я слідую їй, то вгадую приблизно вісім разів із десяти. Це трохи краще, ніж якби я просто вгадував.

Але це працює тільки тоді, якщо запам’ятовувати інформацію відповідно до наведених вище принципів. Можуть бути й інші дані, які зберігаються в мозку з давніх часів – це не важливо. Можна й неправильно відповісти, але якщо доводиться ризикувати, то довіряйте своїй інтуїції! Це моя найкраща порада. Мабуть, найцікавіше в тому, що своє чуття для таких ситуацій вдається натренувати. Щось подібне ви, напевно, відчуєте, коли працюватимете з цією книжкою.

Наш мозок хоче й любить отримувати задоволення! Умикаючи всі відчуття, зовсім не обов’язково дотримуватися нудних обмежень реальності. Слон і так великий, але у вашій уяві він може стати розміром з усю Африку. І ви уявляєте, як він не хоче впасти в річку. Немає ніяких меж для фантазій.

Наш мозок має дивну здатність віддзеркалювати інформацію за своїм бажанням. Можливо, це найголовніше, чим ми відрізняємось від тварин. Згадати щось смішне набагато простіше, ніж щось нудне. Коли я вчу дітей, вони часто підносять руку до рота, намагаючись приховати хихотіння щодо своїх вигадок. Я посміхаюся й схвально киваю. Коли їхньому мозкові весело, він стає активним, зосередженим і зацікавленим.

Мозок грає з інформацією, перекидає її туди й сюди, пробує на смак і поміщає в пам’ять, утворивши велику кількість сильних асоціацій. Вони будуть напоготові, коли захочеться знайти всі ці дані. Буває, що я сам сміюся або розтягую губи, коли запам’ятовую щось, що «лоскоче» мої відчуття.

Уяву – це свого роду пришвидшувач, який значно посилює здатність до запам’ятовування. Так що вмикайте уяву, коли заучуєте!

Створіть образ, який буде:

• живим;

• нестандартним;

• барвистим;

• повним фантазії;

• перебільшеним;

• кумедним.

Глибину уяви виміряти не можна. Але багатьом здається, що її важко запустити. Я часто чую від учнів, як нелегко вигадувати й створювати кумедні історії, до яких я сам дуже охочий. Однак й у мене спочатку це не виходило, і тільки з часом мої здібності ставали все кращими й кращими. Сьогодні це відбувається саме собою. Поступово і у вас почне відбуватися те саме, а через деякий час стане цілком природним. І тоді ви досягнете значного прогресу в запам’ятовуванні інформації, причому вкрай ефективним способом.

Коли мозок може із задоволенням провести час, йому здається, що інформація, що запам’ятовується, викликає посмішку. Якщо людина слухає про щось, підключивши всі відчуття й свою уяву, їй мимоволі стає простіше зосередитися. Це полегшує заучування.

У школі нам доводилося заучувати безліч іноземних слів. Найпоширеніший метод запам’ятовування – повторення. У попередньому розділі ми переконалися, що це є одним з основних принципів розвитку хорошої пам’яті. Хоча це потребує дуже багато часу й виникає розчарування, коли нічого не виходить. Ви читаєте одне слово, а потім інше, знову і знову. Коли це зроблено кілька разів, людина перевіряє – чи вдалося все завчити. Читає слова однією мовою й перевіряє, які з них добре пам’ятає, а потім навпаки.

Можна майже відразу помітити, що деякі слова запам’ятовуються легше, ніж інші. Річ у тім, що ці слова або майже однаково звучать обома мовами, або легко знайти асоціацію, яка спритно й навіть цікавим чином поєднає їх.

Вода → Water Воте (слова схожі).

Душ → Shower Шауер (можна зв’язати слова через звук «ша»).

На першому прикладі ми бачимо, що слова так схожі, що їх можна дуже просто порівняти. У другому прикладі зв’язок між словами встановити теж легко. Я вмикаю душ у себе вдома, і струмінь води звучить майже як англійське слово «Шшшш-Ауер».

Але обидва приклади містять пастки, у які легко потрапити.

Приклад із водою простий, якщо треба запам’ятати тільки одне або кілька слів. Але якщо у вас їх є 40 або 100, то важко збагнути, які з них звучать так само, як й іншою мовою. Другий приклад дає, здавалося б, абсолютно об’єктивний зв’язок. У цьому випадку легко розслабитися й не використовувати всі відчуття й опорні елементи, про які ми говорили раніше. Єдиним засобом, щоб не припуститися цієї помилки, може стати методичне й акуратне створення співвідношень між словами за всіма правилами. Щоб полегшити й збільшити ймовірність знайти правильну відповідь, треба зробити таке:

• Створіть кумедний зв’язок між елементами, які пов’язані один з одним, – мозок хоче отримувати задоволення!

• Вигадуйте картинки.

• Використовуйте свою уяву.

• Використовуйте асоціації, які першими спали на думку, але завжди думайте про їх посилення.

• Додайте всі свої відчуття: нюх, дотик, слух, зір і смак.

Якщо повернутися до пошуку відповіді, то стає зрозуміло, чому важливо залучити всі відчуття. Другий приклад показує, чому це саме так. Ви бачите слово «душ», шукаєте англійське слово і починаєте думати: «який це має вигляд?», «яке це на дотик рукою?», «як воно звучало?» – «Так! Це звучало Шшшш-Ауер, коли бризнула крижана вода!»

Відчуття роблять позначки в мозку, підвищуючи шанс знайти відповідь. Відчуття – це п’ять дуже потужних гачків, які треба правильно зачепити. Шосте відчуття – невербальне знання, воно виникає за майже повної втрати інформації. Однак завжди є неясне уявлення про правильну відповідь, і потрібно слідувати чуттю.

Немає нічого кращого ніж усе перевіряти на практиці. Тому ми розглянемо деякі приклади й вправи, а також рекомендації щодо запам’ятовування й характеру тренувань.

Віднайдення асоціацій – це найпростіший спосіб грати в гру Zogaj. Користуючись цим методом у наведених нижче прикладах, я показую дітлахам трьох-чотирьох років, що вони мають активну пам’ять. Діти люблять складати кумедні й незвичайні історії, які допомагають їм легше згадати, що утворює пару.

Нижче наведено приклад того, як слід міркувати для утворення асоціації між картинками, які в реальності не мають нічого спільного.