— А хто такий його віта? —

Дружина сторожко пита.

— Скажіте, що вітає Оля, —

Ми з ним в одній учились школі.

А жінка їй на це як вчеше:

— Кому оце ти, шльондро, брешеш?

На власнім і спіймалась слові:

Міністр не вчився в жодній школі!

15.5.81

До головного чехів міста

З Москви приїхали туристи,

І для приємности й розваги

Гуляють вулицями Праги.

От і питають їх пражани:

— Чи гарний край наш, чи поганий?

— Усе у вас у чехів мило,

Лише одно незрозуміло:

Навіщо вам отут в Европі,

Сказати б, у самому серці

Морської фльоти міністерство?

У вас же всюди суходіл, —

Нема океанів та морів?

Подумав чех і відповів:

— Яв цьому ділі не експерт,

Але навіщо в СССР,

Де з краю в край дроти і мури,

Є кілька міністерств культури?

29.12.80

Щоб свій прославити талант,

Письменник написав роман

І до редакції приніс,

Та щось редактор морщить ніс:

— Ви не йдете у ногу з часом,

У творі повно викрутасів,

А чи згадали ви хоч раз

Про Леоніда Ілліча?

До праці знов узявся автор —

Писав і прів, робив поправки,

І доля знов за місяць-два

Його з редактором звела.

Не прочитавши і сторінки

Той віддає назад уклінно.

Не знає автор в чому річ:

— У мене ж Леонід Ілліч,

Як кращий з кращих доброчинців,

На першій виступа сторінці!

— Відстаєте від віку знов —

Редактор автора вколов —

Перш ніж вождя читач зустріне,

Аж пів читатиме сторінки!

15.11.80

Щоб розумітись на мистецтві

Не так, як порося в аптеці,

Міністр культури СССР

Зібравсь на камерний концерт;

І, як ведеться у міністрів,

На п'ять яких хвилин спізнився.

— Це що — питає він — виконують?

— Дев'яту — каже хтось — симфонію.

— Дев'яту? — здивувавсь міністер

І вже хотів був навіть сісти,

Аж ні... Подумав і йде геть,

Немов його ужалив ґедзь.

Про цього поспіху причину

Його й запитує дружина,

А він: — На місце диригента

Давно шукав я претендента,

Та вже тепер готові ноти:

Узавтра і звільню з роботи.

Це ж за малим що не шкідництво:

Я но на п'ять хвилин спізнився,

А він ні більш, ні менш, а вісім

За п'ять хвилин симфоній вчистив!

30.5.81

Забувши справи повсякденні,

Вели дискусію учені:

«Яка одна у світі нація

Була творцем цивілізації?»

Один з учених каже: — Рим!

Аж інший, бач, не згоден з ним:

— Де б ви були із вашим Римом,

Як не було б Єрусалиму?

А гість з Москви на ці слова:

— Колиска розвитку — Москва!

І всяк з достойних референтів

Свої наводить аргументи:

— Римляни — каже з них один —

Побудували водогін!

Єврей на це: — В Єрусалимі

Учені порпались в руїні,

І що б ви думали знайти

Їм пощастило там?.. Дроти!

Отак і виникла ідея,

Що телеграф це твір гебреїв.

За ним устав москвич заспалий: —

Ми всю Москву перекопали,

Але нічого не знайшли,

Це значить наші прапрапрадіди

Не щось там мали вже, а радіо!

Тож не сушіте голови:

Прогрес у світ іде з Москви!

8.9.81

Затим, аби злочиний світ

За партією йшов услід,

Кремлівські боси за Хрущова

Відкрили по всіх тюрмах школи.

От злодій раз і просить вчителя

Закон Айнштайна пояснити.

— Це — вчитель каже — дуже просто:

Все ніби те, але й не те,

Усе є різне і те саме. Ну що?

Тепер дійшло до тями?

— Шкода! — зітхає учень прикро —

Ви краще наведіте приклад.

— Наочний приклад є у мене:

Хай я заліз тобі в кишеню:

Я маю у кишені руку

Й ти маєш у кишені руку.

Це нібито одне й те саме

І зовсім інше заразом.

Тепер, гадаю, ти утямив

Айнштайна головний закон?

На це пояснення блискуче,

Подумавши, говорить учень:

— Десь, був Айнштайн той хлопець битий

І знав, як треба в світі жити;

Одного я не розумію:

Чому сидять в тюрмі злодії,

Коли за те, що тяг з кишені,

Айнштайна славлять всі учені?

16.10.81

Раз чеський уряд символічний

Мав прийняття дипломатичне,

Де, як заведено давно,

Була перекуска й вино.

Офіціянти по столах

Розносять, хто чого забаг,

Один яєшню замовля,

Той — біф, той — шніцель, той — гуляш.

По горло клопоту в обслуги —

Тому дай те, а тому — друге,

І в хапанині тій великій