А сам на розгляди подався.

Тут до машини ізнічев'я

Підходять два знавці місцеві,

І перший з них: — Яка краса!

Оце машина! Чудеса!

Совєтська техніка могутня

Це наша сила і майбутність!

Озвався другий: — Ви пригляньтесь,

Машина це американська,

Невже ж так важко розібраться,

Де наша й де ненаша праця?

А перший: — Знаю я прекрасно,

Тут і сліпому, мабуть, ясно,

З якого ця машина краю,

Та я, пробачте, вас не знаю!

26.10.80

Один з Америки експерт

Відвідав якось СССР.

Коли ж вернувся він додому,

Його й запитують знайомі:

— Ну, як там? Враження які?

— Там все, — той каже, — навпаки

— Як так? — дивуються цікаві.

От їм експерт питання й ставить:

— Кому належать знані вам

Заводи Форд? — Директорам!

— А авта, що довколо брам?

— Відома річ — робітникам!

— От бачите, а у Союзі

Картина зовсім інша, друзі!

Який завод не візьмеш там,

Належить він робітникам,

Зате тих кілька авт при брамі,

Усі, як є, — директорам!

25.6.81

У канцелярії небесній

Померлі душі безтілесні

Небесний викликає клерк:

— Хто в автовипадках помер?

Виходять три: один еспанець,

Москвич один і парижанин.

Клерк кожного питає: — Хто?

— Якого виробу авто?

— У чім аварії причина?

Підходить перший бідачина:

— Я за походженням — еспанець.

«Форд» — моє авто. Я був п'яний

І сп'яну врізався у стовп.

За першим другий підійшов:

— Я родом парижанин є,

Моя машина — «Шевролє»,

Я від кохання втратив глузд,

І авто гнав, — признавсь француз.

— А я з Москви — говорить третій —

І жив постійно на дієті,

На «Волгу» гроші відкладав

І з голодухи дуба дав.

10.1.81 52

Колишній слідчий комітетський,

Часів сваволі ветеран,

Про ріжні напрями в мистецтві

Читав у школі школярам.

— От перед вами дві картини —

Говорить знатний педагог —

Одна з них зветься «Ім'янини»,

А друга має підпис «Бог».

Картина друга нереальна,

Бо ж Бога, знаєте, нема,

Зате вже перша геніальна —

Реалістичного письма:

Тут стіл і на столі миски,

І в кожній мисці — ковбаса.

Цей напрям надиха мистців

Творити справжні чудеса.

Аж тут один школяр встає:

— Гадаю я, що геніяльний

І перший твір є нереальний:

Бо ж ковбаса хіба в нас є?

30.8.81

На іспит в школу молочарства

Високе з'їхалось начальство,

І от одному з перших учнів

Попавсь такий квиток блискучий:

«Торгівля маслом в СССР

До революції й тепер».

Подумав хлопець й каже так: —

Я в красномовстві не мастак,

І наведу вам тільки приклад,

Що зміна сталася велика:

На вході в торговельну точку,

Де продававсь продукт молочний,

Тоді, як правив лютий цар,

Писали просто «Молочар».

Були там завжди масло, сир,

Сметана, молоко, кефір.

Коли ж настав новий закон,

На вході пишуть «Молоко»,

Зате в крамниці, як на жарт,

Самий в халаті молочар.

8.7.81

Москва на науковий пленум

Скликає всіх своїх учених,

Ще й «розкріпачених братів» —

Румунів, чехів, німаків.

На розгляді одне питання:

Біда! З харчами відставання!

Яким, — хай хто порадить — робом

Таку, бач, вивести худобу,

Аби і м'яса й молока

Було б доволі у мисках.

Три дні точилися дебати,

Старався всяк своє сказати:

Хто схрещував козу й кита,

А хто — слониху і крота,

А хто божився: «,М'ясо буде!

Схрестіть-но мишу та верблюда!

Раз: буде плідне, як мишва,

Й води не питиме, це два."

Аж ось жюрі повідомля —

Проект затверджено Кремля:

«Схрестіть жирафу і корову,

З тим, щоб гібрид цей показовий

Міг пастись в Польщі чи в Литві,

Ну, а доївся б у Москві».

28.1 ЇМ

На з'їзді ящірок в Сахарі

Були дискусії тривалі:

Хтось дав, бач, знати плазунам,

Що комуністи прийдуть там.

От і поклали ящірки

На інші вибратись піски.

Зустрівши тих, які тікали,

Одна гадюка і спитала:

— Чом ви, вік живши в цім краю,

Вітчизну кинули свою?

— Бач, там, де прийдуть комуністи,

Відразу все зникає чисто,

І, першим ділом, люди знають,

Пісок там цукор пропадає:

З піском зник хліб на Україні,

У Польщі — шинка, м'ясо, свині,

В Литві не стало молока,

Пропала риба по річках...

Нема піску й на Кубі цукру,

Така й на нас чекає мука,

Як Біг допустить їх до нас:

Пісок в Сахарі зникне враз.

Тим і поклали ящірки

На вільні вибратись піски.

19.4.81