Господарів пограбувавши

І їхнє все добро продавши,

Зібравсь актив колгоспний спішно:

Що будемо робити з грішми?

Сільська еліта розумова

«,Купімо — радила — корову!»

Проте не обійшлось без фракцій:

«Купім — казали інші — трактор».

Тут слово взяв «товариш» з міста:

— Я б радив вам на трактор сісти,

Бо трактор тягне, трактор оре,

Роботи робить трактор море!

І як то буде виглядати:

У плуг корову запрягати?

Аж дід Охрім й собі взяв слово:

— А я кажу — купім корову!

Бо як на нас почнуть дивитись,

Як трактор станемо доїти?

12.5.81

Мій друг, Петро, відколи й жив,

Не міг терпіти лікарів:

Іти до лікаря йому

Все 'дно, що іншому в тюрму.

Але здоров'я — так вже є —

Довіку небо не дає:

Пропав у хлопця апетит,

Нічо’ не їсть, погано спить...

Не знає жінка: в чім тут річ? —

Візьми і доктора поклич.

І як Петро не відмагавсь,

Дружина свого домоглась.

От лікар перед ним стоїть:

— Добридень, Петре! Що болить?

— Болить? Ну, як би вам сказати? —

На то Ви й лікар, щоб те знати!

— В такому разі, друже мій,

У мене досвід замалий, —

Заждіть хвилинку, хай-но я

Покличу ветеринаря:

Він вміє ставити діягноз

І хворих за язик не тягне!

3.7.80

Тому, що німо по церквах,

Хрестини став робити ЗАГС;

Щоправда зве їх не хрестини,

А по-новому — октябрини.

Щасливі їз своєї долі,

Що врешті-решт діждались доні,

Ідуть до ЗАГСу Ганна й Гнат —

Совєтських двоє молодят.

У ЗАГСІ зважили дитину

І відкривають октябрини:

— Ось маєш, Гнате, імена:

Є Революція у нас,

Є Реконструкція, Електрика,

Трансляція і Діялектика.

Та мнуться щось і Ганна й Гнат,

— Раз так — говорить бюрократ —

То ми твоє дівчатко юне

Віднині зватимем Трибуна.

Йдуть молодята з октябрин,

Аж їх здибає дядько Клим:

— То й як же ваше щастя звати?

— Трибуна! — кажуть Ганна з Гнатом.

— То що ти, Гнате, геть здурів? —

Не стримавсь Клим від гострих слів —

В нас на трибуну, знаєш сам,

Вилазить кожен хуліган,

Невже ж і для своєї доні

Ти кращої не хочеш долі?

11.7.81

В тюрмі питають одесита:

— Як, Жора, опинився ти тут?

А той на це: — Біда прийшла

Через паршивого осла.

— Через осла?

А як же саме?

— Одного дня, уставши рано,

Знайшов я коло хати тіло:

Осла машина задавила.

От я в міліцію дав знати,

Щоб трупа з вулиці забрати.

Аж там начальник мудрий дуже

Мені і каже з крісла: — Друже,

З якої речі до нас ходите?

Ви перше повідомте родичів.

Сказавши, встав собі та йде,

Бо в нього справи — час не жде.

От я і думаю: яка

Рідня у того ішака?

Було ж це, як на гріх, у літі —

Із трупом треба щось робити.

— То й защо ти одержав строк?

— Бо я на крайній зваживсь крок:

Щоб родичів знайти осла,

Я вислав запит до Кремля.

17.5.81

Заради їжі та постелі

У невеличкому мотелі

В курортному австрійськім місті

Заночувало два туристи:

Один турецький офіцер

Та комуніст із СССР.

В той день, щоб збільшити меню,

Господар заколов свиню,

І серед двору на жердині.

Розвісив дві її частини.

Уставши рано, впав у гнів:

Хтось половину вкрав свині!

Він і питає ключара:

— Хто виїжджав вночі з двора?

— Вчорашні виїхали гості.

Господар, мавши певний досвід,

В поліцію звернувсь по розшук

Й арештувати турка просить.

— У вас же ночувало два, —

Інспектор сумнів висува — Про

Як знаєте, що саме турок

В таку пустився авантуру?

А власник і говорить тут:

— Бо комуніст із СССР,

Якби чуже добро попер,

То не вагався б ні хвилини

Й узяв обидві половини.

18.1.81

Зустрілись раз Соціалізм,

Капіталізм та Комунізм.

Капіталізм, зітхнувши тяжко,

З кишені й витягає пляшку:

— З нагоди зустрічі такої

І для душевного спокою

Хильнімо, друзі, по одній! —

Візьми три чарки і налий.

— Раз так — зворушений до сліз

Говорить тут Соціялізм —

Хай кожен дасть мені рубля,

Буфет два кроки звідсіля,

Я стану в чергу й принесу,

Щоб закусити — ковбасу!

Усі мовчать... «Невже незгодні?»

Дивується Соціялізм.

Аж тут озвавсь Капіталізм:

— Пробачте, друже благородний,

Бо я — покірний ваш слуга —

Не знаю, що таке ЧЕРГА?

Стулив тут слово й Комунізм:

— Якби ж то ясність хто уніс,

Не всі збагнув я словеса:

Що воно значить КОВБАСА?

26.10.80

Щоб дисидентів стало менше,

Твердий закон впровадив Брежнєв:

«До вищих не приймати шкіл,

Хто ма до інодумства схил!»