І хоча наразі електромагнітна стимуляція — наймодніший спосіб зламування мізків, навряд чи він єдиний. Серйозні фізичні порушення — від пухлин[142] і до металевої голки, що входить в око[143] — можуть перетворити нормальних людей на психопатів і педофілів (звідси й нова особистість, що проросла в голові Сьюзан Джеймс). Одержимість духами й екстаз можна навіяти звичайнісінькими емоційними релігійними ритуалами, без використання інвазивних неврологічних інструментів (навіть фармакологічні в цьому разі не дуже потрібні[144]). Люди можуть вважати, що їм належать частини тіла, які зовсім не їхні; наприклад, віритимуть, що ґумова рука — справжня[145]. Зір обдурює пропріоцепцію: непомітно керований макет руки може переконати нас, що ми робимо одне, коли насправді — зовсім інше[146],[147]. Найновіший пристрій в цьому арсеналі — ультразвук: не такий інвазивний, як електромагнітний вплив, і точніший за «харизматичне відродження». Його можна використовувати, щоб посилити мозкову діяльність[148] без незручних електродів чи магнітних сіточок для волосся. У «Сліпобаченні» він слугує зручним шляхом для відступу, який пояснює, чому галюцинації «Роршаха» не зникають, попри сітку Фарадея. Але просто тут і зараз компанія «Соні» поновлює щорічний патент на прилад, який використовує ультразвук для імплантації «чуттєвих досвідів» просто в мозок[149]. Вони називають це розважальним пристроєм для масового використання в онлайн-іграх. Авжеж. А якщо ти можеш на відстані імплантувати в чиюсь голову зорові образи чи звуки, чому б не запхати туди на додачу політичні переконання чи непереборну жагу до певної марки пива? Ми вже там? Двигун на «телематерії», що доставляє наших персонажів до місця дії, заснований на дослідженнях телепортації, описаних у «Нейче»[150], «Саєнс»[151],[152], «Фізікал Рев’ю Леттерс»[153] та й взагалі усюди[154]. Ідея передавати технічні дані як шаблон для палива, наскільки я знаю, цілком належить мені. Щоб правдоподібно визначити масу палива для «Тезея», прискорення й необхідний для подорожі час, я скористався сайтом «Релятивістська ракета[155]», яким керує фізик і математик Джон Баез з університету Ріверсайду. Використання «Тезеєм» магнітних полів як захисту від радіації спирається на дослідження Массачусетського технологічного інституту[156]. Я прилаштував підживлювану Сонцем станцію «Ікар» просто біля цього світила, тому що виробництво антиматерії, імовірно, і в найближчому майбутньому лишиться надзвичайно енергоємним процесом[157],[158]. Стан живого задубіння, в якому «Тезей» транспортує екіпаж, — ще одна варіація на тему славнозвісного анабіозу (хоча мені, звісно, хотілося б думати, що я збагатив її новим нюансом, використавши як механізм фізіологію вампірів). Два нещодавні дослідження суттєво наблизили до реальності перспективу примусової гібернації. Блекстоун та інші дослідники занурили мишей в сплячку надзвичайно простим способом — обробивши їх сірководнем[159]. Він консервує їхні клітинні механізми достатньо ефективно, щоб сповільнити метаболізм на 90 %. Учені з центру реанімаційних досліджень Сафар у Пітсбурзі стверджують[160], що їм вдалося оживити собаку через три години після настання клінічної смерті, вдавшись до радикальнішої (й інвазивнішої) техніки — кров тварини замінили крижаним фізіологічним розчином[161]. Імовірніше, перша з описаних методик ближча до того, що я собі науявляв, хоча чернетку роману я завершив ще до того, як було опубліковано обидві статті. Я подумав було переписати сцени в саркофазі, додавши згадку про сірководень, але зрештою вирішив, що жарти про пердіння лише зіпсують атмосферу.
Ігрове поле У «Сліпобаченні» Великого Бена описано як «випромінювач Оаса». Офіційно такого поняття не існує, але Юміко Оаса повідомляла, що знайшла незафіксовані досі інфрачервоні випромінювачі[162],[163] — слабші, ніж коричневі карлики, але, імовірно, численніші[164],[165] — маса яких варіювалася від трьох до тринадцяти мас Юпітера. Для моєї історії мені потрібно було щось відносно близьке, достатньо потужне, щоб генерувати сильніше, ніж у Юпітера, магнітне поле, але водночас маленьке й непомітне, що могло б успішно ховатися від відкриття найближчі сімдесят чи вісімдесят років. Випромінювачі Оаса доволі непогано прислужилися цій меті (попри доволі обґрунтований скептицизм щодо їхнього існування[166]). Звісно, мені довелося трішки понавигадувати деталей, зважаючи на те, як мало на сьогоднішній день відомо про цих звірят. Для цього я нахапався даних з різноманітних джерел щодо газових гігантів[167],[168],[169],[170],[171],[172],[173] і/або щодо коричневих карликів[174],[175],[176],[177],[178],[179],[180],[181],[182],[183],[184], за потреби збільшуючи чи зменшуючи масштаби. З відстані постріл з головної «Роршахової» зброї страшенно схожий на надпотужний рентгенівський і радіаційний спалах, який нещодавно спостерігали на коричневому карлику, що за всіма правилами мав би бути надто маленьким для такого фокусу[185]. Той спалах тривав дванадцять годин, в мільярди разів перевершував усе, на що здатен в такому питанні Юпітер, і ймовірно став результатом викривленого магнітного поля[186]. вернуться Pinto, C. 2003.Putting the brain on trial.May 5, 2003, Media General News Service. вернуться Macmillan, M. 2000. An Odd Kind of Fame Stories: of Phineas Gage. MIT Press, Cambridge, MA. вернуться Wegner, D. M. 2002. The Illusion of Conscious Will. MIT Press, Cambridge. 405pp. вернуться Ehrsson, H. H., C. Spence, and R. E. Passingham 2004. That's My Hand! Activity in Premotor Cortex Reflects Feeling of Ownership ofa Limb. Science 305: 875–877. вернуться Gottleib, J., and P. Mazzoni. 2004. Action, illusion, and perception. Science 303 :317–318. вернуться Schwartz, A. B., D. W. Moran, and G. A. Reina. 2004. Differential representation of perception and action in the frontal cortex. Science 303: 380–383. вернуться Norton, S.J., 2003. Can ultrasound be used to stimulate nerve tissue? Bio-Medical Engineering OnLine 2:6, available at http://www.biomedical-engineer-ing-online.com/content/2/1/6. вернуться Hogan, J., and Fox, В. 2005. Sony patent takes first step towards real-life Matrix. Excerpted from New Scientist 2494:10, available at http://www.newscientist. com/article.ns?id=mg 18624944.600. вернуться Riebe, M. et al. 2004.Deterministic quantum teleportation with atoms. Nature 429: 734–737. вернуться Furusawa, A. et al. 1998. Unconditional Quantum Teleportation. Science, 282(5389): 706-709 вернуться Carlton M. Caves, C. M. 1998. A Tale of Two Cities. Science, 282: 637-638 вернуться Braunstein, S. L., and Kimble, H. J. 1998. Teleportation of continuous quantum variables. Physical Review Letters 80: 869–872. вернуться http://www.research.ibm.com/quantuminfo/teleportation/ вернуться http://math.ucr.edu/home/baez/physics/Relativity/SR/rocket.html вернуться Atkinson, N. 2004. Magnetic Bubble Could Protect Astronauts on Long Trips. Universe Today, http://www.universetoday.com/am/publish/magnetic_bubble_protect.html вернуться Holzscheiter, M. H., et al. 1996. Production and trapping of antimatter for space propulsion applications. American Institute of Aeronautics and Astronautics-1996-2786 ASME, SAE, and ASEE, Joint Propulsion Conference and Exhibit, 32nd, Lake Buena Vista, FL, July 1–3. вернуться www.engr.psu.edu/antimatter/Papers/NASA_anti.pdf вернуться Blacstone, Е., et al. 2005. Н 2 S Induces a Suspended Animation—Like State in Mice. Science 308:518. вернуться На час написання книги ці дані ще не було опубліковано. вернуться Bails, J. 2005. Pitt scientists resurrect hope of cheating death. Pittburgh Tribune-Review, June 29. Available online at http://www.pittsburghlive.eom/x/tribune-review/trib/regional/s_348517.html вернуться Oasa, Y. et al. 1999. A deep near-infrared survey of the chamaeleon і dark cloud core. Astrophysical Journal 526 :336–343. вернуться Normile, D. 2001. Cosmic misfits elude star-formation theories. Science 291:1680. вернуться Lucas, P. W., and P. F. Roche. 2000. A population of very young brown dwarfs and free-floating planets in Orion. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 314: 858–864. вернуться Najita, J. R., G. P. Tiede, and J. S. Carr. 2000. From stars to superplanets: The low-mass initial mass function in the young cluster 1C 348. Astrophysical Journal 541 (Oct. 1):977-1003. вернуться Matthews, Jaymie. 2005. Personal communication. вернуться Liu, W., and Schultz, D. R. 1999. Jovian x-ray aurora and energetic oxygen ion precipitation. Astrophysical Journal 526 :538–543. вернуться Chen, P. V. 2001. Magnetic field on Jupiter. The Physics Factbook, http://hy-pertextbook.com/facts/ вернуться Osorio, M. R. Z. et ol. 2000. Discovery of Young, Isolated Planetary Mass Objects in the σOrionis Star Cluster. Science 290: 103–106. вернуться Lemley, B. 2002. Nuclear Planet. Discover 23 (8). вернуться Dulk, G. A., etal. 1997. Search for Cyclotron-maser Radio Emission from Extrasolar Planets. Abstracts of the 29th Annual Meeting of the Division for Planetary Sciences of the American Astronomical Society, July 28 — August 1, 1997, Cambridge, Massachusetts. вернуться Marley, M. etol. 1997. Model Visible and Near-infrared Spectra of Extrasolar Giant Planets. Abstracts of the 29th Annual Meeting of the Division for Planetary Sciences of the American Astronomical Society, July 28 — August 1, 1997, Cambridge, Massachusetts. вернуться Boss, A. 2001. Formation of Planetary-Mass Objects by Protostellar Collapse and Fragmentation. Astrophys.J. 551: L167. вернуться Low, C, and D. Lynden-Bell. 1976. The minimum Jeans mass or when fragmentation must stop. Mon. Not. R. Astron. Soc. 176: 367. вернуться Jayawardhana, R. 2004. Unraveling Brown Dwarf Origins. Science 303: 322-323 вернуться Fegley, B., and K. Lodders. 1996. Atmospheric Chemistry of the Brown Dwarf Gliese 229B: Thermochemical Equilibrium Predictions. Astrophys. 1472: L37. вернуться Lodders, K. 2004. Brown Dwarfs — Faint at Heart, Rich in Chemistry. Science 303: 323-324 вернуться Adam Burgasser. 2002. June 1 edition of the Astrophysics Journal Letters вернуться Reid, I. N. 2002 Failed stars or overacheiving planets? Science 296: 2154–2155. вернуться Gizis, J. E. 2001. Brown dwarfs (enhanced review) Online article supplementing Science 294:801. вернуться Clarke, S. 2003. Milky Way's nearest neighbour revealed. NewScientist.com News Service, 04/11/03. вернуться Basri, G. 2000. Observations of brown dwarfs. Annu. Rev. Astron. Astrophys 38: 485–519. вернуться Tamura, M. et al. 1998. Isolated and Companion Young Brown Dwarfs in the Taurus and Chamaeleon Molecular Clouds. Science 282: 1095–1097. вернуться Berger, Е. 2001. Discovery of radio emission from the brown dwarf LP944-20. Nature 410: 338–340. вернуться Anonymous, 2000. A brown dwarf solar flare. Science@Nasa, http://science. nasa.gov/headlines/y2000/ast12jul_1m.htm. |
