Ризик підхопити щось небезпечне на українській зимовій годівниці прямує до нуля. Але він не дорівнює нулю, а отже, прості і всім зрозумілі засоби захисту — очищати годівниці у рукавичках, мити руки після підгодовування та не хапати голими руками мертвих птахів — цілком достатні, аби запобігти неприємностям.

Доволі часто виникає питання — чи треба підгодовувати качок, лебедів та інших водних птахів, які дедалі частіше залишаються зимувати на різних водоймах у межах міст або зупиняються тут на прольоті? Здорових, нормальних птахів підгодовувати не варто. Лебеді та качки на відкритій воді харчуються водними рослинами та дрібними безхребетними. Це збалансована та природна їжа, якої їм більш ніж вистачає. Якщо харчові умови погіршуються, лебеді просто відлетять геть — до іншого ставу, ополонки, місця зимівлі.

Згодовувати коловодним птахам кілограми хліба — погана ідея. Це дуже шкідливо для молодих птахів, організм яких ще росте і розвивається, й потребує протеїнів та мікроелементів. Хлібна дієта призведе до затримки росту та порушення розвитку кісток. Окрім того, у хлібі доволі багато солі, що взагалі не добре для птахів. Для дорослих качок підгодівля восени може збити нормальний хід міграції. Окрім того, велика кількість хліба на місцях масової підгодівлі, що не з’їдається птахами і просто опиняється у водоймі, забруднює та каламутить воду та порушує тонку рівновагу придонної екосистеми водойм.

Як правильно?

У цьому місці голова читача може вже трохи піти обертом. Так усе ж таки, чи варто підгодовувати та допомагати птахам узимку? Для морозних і холодних зим та невеличких горобиних птахів відповідь — однозначне «так». Тим паче, що в Україні підгодовують дрібних птахів та вішають годівниці не так уже й багато людей. Про підгодівлю у гніздовий період та її небезпеки не варто й згадувати — у нас таке майже не практикують. Отже, зосередимось на зимовій підгодівлі і тому, як усе зробити правильно.

У попередньому розділі ви вже змогли прочитати, як зробити «пташиного пирога», яким залюбки поласують синиці, повзики і навіть дятли. Це весела сімейна справа, якою можна займатися разом з дітьми, а потім спостерігати, замальовувати та фотографувати птахів, які будуть радіти частуванню. Але краще зробити і повісити годівницю.

Конструкції годівниць вражають різноманіттям — на будь-які руки та гаманці. Можна зробити найпростішу годівницю з пятилітрового пластикового бутля для води, які зазвичай установлюють в офісах, а можна спорудити складну дерев’яну констукцію з різними майданчиками для різних кормів та видів, дозатором насіння та гачками для сала і «пташиних пирогів». У будь-якому випадку варто вивчити декілька простих правил, аби ваша допомога не нашкодила і була максимально цікавою та ефективною.

Обрати час підгодівлі — справа дуже відповідальна. Звісно, можна починати підгодовувати птахів і з вересня, але неперервність дуже важлива. Немає нічого гіршого, якщо ви кинете підгодівлю у розпал зими, коли тільки наближаються або вже настають люті морози, а природні корми потроху зменшуються або сходять нанівець. Тому якщо не впевнені у тому, що зможете підгодовувати постійно, починайте робити це з другої половини зими, коли настають найбільш злі морози, ожеледиця на гілках та снігопади. Все це дуже небезпечно для птахів і зменшує їхні шанси здобути смачненьке у природі, отже, ваша постійна допомога у цей період буде дуже доречна.

Якою має бути годівниця? Насправді, будь-якою, аби з дахом від снігу та дощу і недосяжна для котів та інших хижаків. Але є нюанс для міських мешканців. Якщо ви влаштовуєте годівницю серед багатоповерхівок, потурбуйтесь про те, аби годівниця була невеличка. Бо в іншому випадку її окупують виключно голуби, а це не дуже доб­ре — адже вони і так мають що їсти у місті, і краще потурбуватися про менших пташок — синиць великих і горобців.

Деякі види — сойки, дрозди, вільшанки, зяблики та шпаки — полюбляють їсти із землі, їм можна зробити невеличкого столика десь на пеньку на узліссі. Але найкраще, якщо ваша годівниця буде захищена хоча б з одного боку кущем або деревом — птахам, можливо, потрібно буде ховатися під час небезпеки. Не варто робити годівницю просто на стовпі посеред лісової галявини. Вам буде зручно спостерігати за пташками з кущів, але так само зручно буде полювати на такій годівниці і яструбу малому. Конструкція має бути така, аби годівницю було легко чистити. Пліснява, як ми вже згадували, — смертельний ворог птахів, тому корми, що зіпсувалися, треба обов’язково викидати, годівницю регулярно вичищати або навіть мити.

Що більше розмаїття кормів на вашій годівниці, то більше птахів ви зможете побачити. Перше, про що обов’язково треба подбати, — несмажене насіння соняшника. Його люблять геть усі постійні відвідувачі годівниць. Також дуже важливе просо, насіння льону, вівсяні пластівці, подрібнена кукурудза, пшениця та насіння гарбузів і динь. Усе це із задоволенням будуть їсти синиці, повзики, зеленяки, горобці та навіть такі цікаві птахи, як костогризи (Coccothraustes coccothraustes). Сойки, дятли та всі зимуючі види дроздів із задоволенням поласуюють шматочками груш та яблук, сушеними вишнями, чорносливом та іншими ягодами. Можна заздалегідь запасти з осені горобини чи калини, і у холоди, в лютому, коли у природі на деревах усе це буде з’їдено, пригощати на годівниці навіть досить рідкісних гостей, наприклад, омелюхів.

Деякі птахи у природі годуються насінням трав — це щиглики (Carduelis carduelis), чечітки (Acan­this flammea) і чижі (Spinus spinus). Якщо заздалегідь зібрати таке насіння, можна спробувати привабити до годівниці ці види. А от зі снігуром має особливо пощастити. Як уже було згадано, йому подобаються крилатки ясеня та клена, але не з кожного дерева. Зате ось що люблять майже всі птахи — несолоне сало. Можна також давати птахам несолоне вершкове масло, а от у маргарині найімовірніше буде сіль, а вона для птахів дуже шкідлива. Якщо повісити сало близько до годівниці у металеву сітку — у пластиковій пташки можуть заплутатися кігтиками, — то до вас завітають не тільки синиці, а й дятли, повзики, сойки, дрозди і навіть рідкісний відвідувач наших годівниць — волове очко. Чи можна використовувати хліб? Так, але тільки у невеликих кількостях і у жодному випадку не житній. Краще сухий білий хліб або крихти сухарів. Хліб їдять майже всі птахи, але, на жаль, він для них геть не поживний, і має бути тільки додатковим кормом, а не основним. Дуже багато птахів полюбляє чищені та подрібнені горіхи, особливо арахіс. З додаткових кормів можна назвати відварену картоплю, мак, зварені вкруту яйця та смалець. Головне правило: все, що ви покладете у годівницю, має бути несолоне, несмажене і свіже. У жодному разі не можна давати продукти, що зогнили, запліснявіли чи ще якось зіпсувалися.

Якщо вам дозволяють фінанси, можна купувати у магазині спеціальні пташині суміші, піді­йдуть і ті, що продаються для папужок хвилястих. А от що зовсім не бажане — це гречана, рисова крупи та пшоно, овес, пшенична і ячмінна крупа. Ці корми або дуже жорсткі для маленьких птахів, або занадто гігроскопічні і набрякають у шлунку. Не використовуйте у годівницях такі людські продукти, як чипси, тістечка, кекси і тому подібне. Там забагато солі та інших не дуже корисних для птахів речовин.

Якщо ви житель району багатоповерхівок, не варто встановлювати вашу годівницю на підвіконня. Птахи не залітають шукати корм дуже високо, хіба що голуби, а от власник кондиціонера знизу, певно, не дуже зрадіє голубиному посліду. Загалом у місті птахам — голубам, синицям та горобцям — зазвичай є де поживитися. Тому почепити годівницю на узліссі лісопарку буде набагато цікавіше. Користі від годівниці буде для птахів більше, і тут можна побачити багато різних видів, які не зазирають у міста, і зокрема до щільної багатоповерхової забудови.

Треба пам’ятати, що у лісах, садах та великих парках птахи не такі довірливі до людини, як суто міські мешканці, і потребують більше часу, аби знайти вашу годівницю та призвичаїтись до неї. Тому якщо ви з дитиною повісили красиву пташину хатку, склали прекрасне меню, але ніхто не летить — не засмучуйтесь. Птахи обов’язково будуть, варто набратися терпіння. І отут знову-таки важливо правильно вибрати час. Коли у птахів ще багато поживи у лісі, вони можуть ігнорувати нове, незвичайне, а можливо, і небезпечне місце для їдальні. Інша справа — суворі морози та сніг. Отут ваше частування знайде своїх поціновувачів дуже швидко.