Але повернімося до сонцезахисного крему й ультрафіолетового забарвлення. Ще одна жертва косметологічних експериментів шведських учених — красива пташка, яка мешкає в Україні біля води, — синьошийка (Luscinia svecica). Якщо ви мешкаєте в Києві, то можете зустріти її на Совських чи Святошинських ставках, Осокорківських чи Троє­щинських луках, а загалом вона завжди там, де є став чи річка. Самці мають на горлі красиву синьо-­червону пляму, але в ультрафіолетовому світлі вона ще має додаткову яскравість, яка залежить від віку самця. Самки бачать це й охоче обирають доросліших, досвідченіших чоловіків14.

Навіщо птахам ще й ультрафіолетовий спектр для шлюбних перегонів, адже є видимі кольори, і ультрафіолет їх часто дублює? Є думка, що ультра­фіолетові сигнали призначені саме для інформування партнера на близькій дистанції. УФ-діапазон погано видно на далекій відстані, він гарно пасує для того, аби демонструвати себе партнеру, не привертаючи уваги хижаків.

Звісно, на колір оперення двох статей серед птахів можуть впливати не тільки шлюбні перегони, а й безліч різних чинників. Наприклад, деякі дослідники вважають, що великі за розміром птахи, найімовірніше, будуть яскравими, бо таким не треба втрачати краси, аби бути непомітними для хижаків. Серед тропічних птахів часто яскраві обидві статі, особливо якщо в конкурентній боротьбі за територію, надто запальній у тропічних ландшафтах, потрібно весь час нагадувати суперникам, хто тут господар.

Танцюють… не всі

Якщо гучна вокалізація говорить сама за себе навіть у густому лісі чи очеретах, то кольорове оперення й прикраси потребують відповідної демонстрації. Для декого влаштовуються спеціальні сцени й майданчики, де відбуваються «паради краси» або й цілі турніри. З наших видів токування влаштовують, наприклад, тетеруки. Їхні токовища на Поліссі існують на одному місці десятиліттями. Самка обирає й оцінює самців тетеруків, звертаючи увагу, зокрема, на їхній красивий хвіст, що за формою нагадує ліру і який претенденти активно демонструють на токовищі під час вистав і ритуалізованих бійок. Річ у тому, що взимку тетеруки-­самці контролюють певні території, на кордоні яких можуть відбуватися справжні баталії між сусідами. Найбільший і найсильніший самець залишається неушкодженим, переможений отримує обскубаний хвіст. Цілісність чи обскубаність хвоста навесні під час весняних демонстрацій сигналізує самкам про фізичне здоров’я, силу, а отже — гени майбутнього обранця. Оскільки тетерук не бере жодної участі в подальшому піклуванні про кладку й малечу, це єдине, що цікавить самку на току15.

Ну, знову ця нудота, скажуть деякі читачі — голлівудська усмішка, накачаний торс, дівчата обирають красунчиків і здорованів і так далі. Справді, ми вже зрозуміли: якщо батько не вкладається в потомство, то хай уже тоді буде мужнім, розкішним і героїчним. Але природа не така проста, як здається. Дивовижний птах, який вдрузки розбиває цю банальну схему, — невеликий кулик брижач (Philomachus pugnax).

Кулики-«трансвестити»

Це типовий кулик з довгим дзьобом і довгими ногами, який у позашлюбний період видається непоказним і бурим. Щоправда, самці зазвичай більші за самицю, що взагалі нетипово для куликів. Брижачі знамениті передусім своїми багатолюдними весняними токовищами, які збирають сотні птахів. На жаль, в Україні такого не побачиш, бо цей вид у нас масово трапляється тільки під час міграцій, а розмножується набагато північніше.

Самці брижача в шлюбному вбранні — це красені з різнокольоровими «боа» навколо шиї з подовжених пер. На току приблизно 80–95 % самців займають спеціальні території, на яких танцюють, стрибають у повітрі, усіляко демонструють себе, показують свій шикарний кольоровий комір і викликають на двобій інших чоловіків. Прикраси з пер у цих мачо зазвичай темного кольору. Але є й інші претенденти — 5–20 %. Вони менші за розміром, не мають індивідуальних ділянок на току, туляться поруч і поводяться дуже скромно. Їхні «шарфи» на шиї зазвичай білі й світлі. Ці самці користуються нагодою і швидко паруються із самками, коли вой­овничі носії чорних «боа» з’ясовують стосунки один з одним (див. посилання), (див. посилання).

Але це ще не все. Справжнім сюрпризом для дослідників було довідатися, що є і третій тип самців, близько 1 %. Вони найменші за розміром, у них немає шикарних прикрас на шиях, та й загалом вигляд мають точнісінько такий, як у самок. Але от сім’яники в них — ого-го, такому розміру можуть позаздрити «справжні чоловіки» з першої групи. Вони також успішно паруються із самками на токах і, ніби цього не досить, також примудряються вступати у гомосексуальні контакти із самцями з перших двох груп як «знизу», так і «згори»16. Ну, що ж, кому піп, кому попадя, а кому — попова дочка.

Кластер генів, у якому жорстко закріплені «ролі» самців брижачів на току, регулює серед іншого вироблення чоловічого гормона — тестостерону. Звісно, у мужніх територіальних самців його рівень значно вищий. Зате самці менш маскулінних груп виробляють набагато більше сперми, аби компенсувати меншу кількість парувань із самками і збільшити ймовірність запліднення, адже дами часто паруються з усіма трьома групами на одному току.

От що може наробити одна-єдина хромосомна мутація, яка, вважається, сталася 3,8 млн років тому17. Чому природний добір підтримав таке? Бо «мачо»-стратегія з бійками та прикрасами дорого коштує організму, тож альтернативи заохочуються.

Будівельники-­звабники

Види, у яких головна мета самців — паруватись і тільки паруватись, можуть влаштовувати справжній бродвейський мюзикл, де прекрасне вбрання супроводжується голосними звуками й неймовірними танцями чи виступами, як це відбувається серед багатьох колібрі та райських птахів. А знамениті наметники додають до виступу ще й майстерно прикрашену сцену у вигляді намету і майданчика перед ним. Чи то радше сам виступ додається до сцени — справжнього витвору мистецтва.

У цих птахів, що мешкають в Австралії та Новій Ґвінеї, так само як у згаданих вище видів, самка будує гніздо, відкладає яйця, виховує пташенят самотужки. А самець робить тільки одне. Те саме, що дало назву цим птахам. Намет, або ж шалаш. Власне, для того, аби привабити самку та переконати її обрати саме його.

Намет — це дуже складна справа. Подивімося на споруду прекрасного наметника фіолетового (Ptilonorhynchus violaceus). Вона має бути абсолютно симетрична, зведена з однакової довжини й товщини гілочок, правильно пофарбована соком ягід всередині. Майданчик біля намету має бути облаштований помостом з гілочок і щедро декорований різними кольоровими предметами. Особливо важливим кольором для наметника фіолетового є синій, який рідко трапляється в природі. Самець має гарно погарувати, аби здобути і викласти у красивий візерунок блакитні квіти, крила метеликів, пластикові кришки від пляшок та інші багатства. Самці часто крадуть один в одного сині та блакитні деталі декору й навіть руйнують намети суперників. І все це тільки задля того, аби самка звернула увагу саме на їхні намети.

А ставки жінок ще вищі. Пам’ятаємо гіпотезу «хороших генів»? Згідно з нею, намет — це маркер розумного, сильного, здорового самця. Самка обирає найкращі гени для майбутніх дітей і в жодному випадку не має помилитися. Вона оцінює будову зсередини, оглядає майданчик, декор, а самець тим часом виконує перед нею доволі активний танок з присіданнями, випадами, різкими розкриваннями крил і голосними звуками. Цей танок також дуже важливий для майбутнього парування.

На ютубі можна знайти багато відео такого танку й самця, що має прекрасний намет, купу блакитних прикрас на майданчику, дуже старається, але його дама летить геть (див. посилання). Чому?

Бо важливим виявляється не тільки намет, майданчик, декор, танок і співи. А ще те, наскільки самець помічає, чи подобається це все самці. Те, як він відстежує її зворотну реакцію. Агресивний танок, випади й наскоки можуть налякати обраницю. І вона полетить деінде. І тоді все виявиться марним.