Хвилиночку, але ж дівчата захоплюються Брюсом Спрінгстіном, невже хлопці жодним чином не фанатіють від Тейлор Свіфт чи Біллі Айліш? Невже у птахів співають тільки самці? У чому причина такої гендерної нерівності? Жодної нерівнос­ті, у тропіках, та й і у помірних широтах, співають як самці, так і самки, і дуже часто пари об’єднуються в дуети. Але співи самок виконують дещо іншу функцію, і про це ми детальніше поговоримо в наступних розділах, коли визначатимемо, що саме — статевий конфлікт чи кооперація — панує у пташиних родинах.

Навіщо справжньому «бандерівцю» сонцезахисний крем?

Коли молоді студенти-­зоологи тільки-но починають свій шлях у науці, перед ними постає проблема вибору — кого вивчати? Адже тваринний світ такий різноманітний і цікавий.

Облишмо сумну історію, як з мене не вийшло спеціаліста з отруйних змій через те, що на кафед­рі зоології Київського університету не було зоолога, який згодився б узяти наді мною кураторство. З отруйними зміями Україні якось узагалі не пощастило, що й пояснює певний брак спеціалістів. Краще уявімо ідеальну ситуацію: ти — юний романтичний майбутній дослідник, і ти можеш обрати будь-кого.

Кого ж обирає майбутнє наукової спільноти? Серед безхребетних тварин лідерство тримають жуки й метелики, а серед хребетних — птахи. Думаю, не треба пояснювати чому. Птахи красиві, помітні, їх нескладно шукати й визначати.

Краса потребує жертв

Приблизно такими самими критеріями керуються самки низки пташиних видів, обираючи собі пару. Червоні, жовті, блакитні, райдужні — самці птахів часто помітні та яскраві, а от самки — або геть сіренькі й непоказні, або мають ті самі ділянки на тілі, що й самці, тільки значно тьмяніші. До першої групи в нашій фауні належать зяблики, дрозди чорні, усім відомі снігурі (Pyrrhula pyrrhula), до другої — синиці великі (Parus major), дятли, найпрекрасніші птахи нашої фауни — прокляті пасічниками бджолоїдки (Merops apiaster).

Явище, коли самка й самець відрізняються одне від одного забарвленням або ще якось, має назву статевий диморфізм. Але є види, у яких самки не відрізниш від самця, — ворони та граки, ластівки, горобці польові (Passer montanus) — не плутати з родичами, горобцями хатніми (Passer domesticus). Чому так?

Дуже часто яскраві кольори, чуби, довгі хвости, видовжені пера в найдивніших місцях — це ознака самця, який парується з багатьма самицями за сезон і не бере жодної участі в родинних турботах. Річ у тому, що різнокольоровість і чудернацькі прикраси, на кшталт павичевого хвоста, яскравих кольорів фазанів чи різноманітного вбрання райських птахів, так само як і пісні, — це дуже і дуже дорого.

Червоні, коричневі, жовті, зелені кольори птахів — це «хімічне» забарвлення, зумовлене пігментами: каротиноїдами, меланінами й порфіринами. Сині, фіолетові, ультрафіолетові й інші «холодні» кольори — це «фізичне» забарвлення, спричинене процесами дифракції світла на мікроскопічних упорядкованих структурах пер, які вибірково відбивають світло з певними довжинами хвиль. Звучить страшно? А уявіть, як складно відростити й синтезувати все це багатство. Яскраве забарвлення енергетично влітає організму в копійку, так само як чуби, хвости й видовжені пера.

Прекрасна слабка стать, тобто самці, також платить загальним зниженням ефективності імунної системи, високою загрозою з боку хижаків, а ще втратами енергії, аби просто носити таку важку прикрасу, як, наприклад, павичевий хвіст.

Тож дозволити собі все це можуть здебільшого ті, хто не вкладається в потомство. У героїв-­коханців і пташиних донжуанів статевий добір працює в бік збільшення яскравості та прикрас, а в їхніх партнерок, які лишаються матерями-­одиначками, — навпаки. Жодних витрат на непотрібну красу, адже треба ставити на ноги дітей9. Ба більше, нещодавно масштабне дослідження, яке здійснили на 6000 видів птахів зі статевим диморфізмом, засвідчило, що статевий добір працює на те, аби самки залишалися сіренькими й непомітними, навіть інтенсивніше, ніж у бік збільшення яскравості самців10.

Ультрафіолетові синиці

Значно цікавіша ситуація серед видів, у яких у потомство вкладаються і самець, і самка, а яскраві кольори присутні у вбранні обох статей. Хоча доволі часто буває так, що людина навіть не бачить їх.

Знайомтеся: «бандерівська» пташка, патріотично пофарбована в колір українського прапора — синиця блакитна (Cyanistes caeruleus). У цього виду самці лише трошки яскравіші за самку, як на людське око. Але воно бачить не все. Зате в птахів, особ­ливо в малих горобцеподібних і деяких хижаків, дуже розвинений зір у короткохвильовій ультрафіо­летовій частині спектра. Деяким хижим птахам це потрібно, аби за яскравими для «ультрафіолетового зору» мітками сечі мишей-­полівок легко знаходити здобич, ширяючи в повітрі. Дрозди гарно розрізняють серед листя плоди, восковий наліт яких добре відбиває ультрафіолет. А самки синиць блакитних обирають партнера, орієнтуючись за забарвленням шапочки на голові в ультрафіолетовій частині спектра (див. посилання).

Це довели дослідники в класичних експериментах, здійснених у Швеції11. Вони мазюкали бідолашних самців і їхні шапочки сонцезахисним кремом та дивилися, як зміняться преференції самок. Звісно, самки віддавали перевагу самцям, яких кремом не мастили, але це ще не все. Ви­явилося, що під час спарювання із самцями з тьмянішими шапочками самка регулює стать майбутніх дітей у виводку так, аби й з яєць вилупилося більше самок12. У самок з яскравішим майбутнім батьком було навпаки — більше спадкоємців-­синів. Є гіпотеза, що така регуляція закріплює в генетичній лінії гени гарних яскравих самців у численніших самцях-­потомках.

Але вибір здійснюють не тільки самки синиць блакитних. Самці теж вкладаються у виводок, отже, мають цілковите право так само обирати маму своїх дітей. У цьому полягає різниця між ними й тими видами-­донжуанами, для яких важлива не якість обраниць, а їхня кількість. Дослідження засвідчили, що самці британських синиць значно більше вкладаються у виводок, коли мати родини має блідий УФ-колір13. Вважається, що яскравий УФ-колір — показник здоров’я й гігієни, адже це засвідчує, як ретельно власник оперення чистить його від бруду. Тому коли самці паруються і створюють сім’ю з блідими й нездоровими самками, вони дбайливо намагаються компенсувати їхній менший внесок у сім’ю за рахунок збільшення свого. А от аналогічні нідерландські експерименти продемонстрували протилежне — самці вкладаються у виводок із тьмяною в УФ-кольорі самкою набагато менше. Насправді те, що нідерландські самці синиці блакитної такі безсовісні, а британські птахи поводяться як справжні чоловіки, не так уже неймовірно. Різні географічні угруповання серед птахів можуть мати доволі різний підхід до сімейних питань.

У сім’ях, де про дітей дбають двоє, серед птахів конкуренція за гарних чоловіків така само висока, як і серед людей. Ось чому в купи видів самки також яскраві. Але навіщо взагалі паруватися з кимось, хто не відповідає високим стандартам? У випадку синиці блакитної може просто не бути іншого вибору. Ці пташки мають надзвичайно високу смертність узимку після першого року життя. У більшості особин може бути тільки одна чи дві спроби розмножитися протягом сезону, у таких умовах уже не будеш аж надто перебірливим.

Синицю блакитну можна зустріти скрізь, де є дерева з невеличкими дуплами. У кожному парку чи сквері Києва й не тільки можна почути її веселу дзвінку пісеньку. Ця маленька пташка має справжню «бандерівську» вдачу — вона затята, смілива, відважно воює за гніздове дупло з птахами, більшими за неї, і дуже полюбляє сало, особливо в холоди. Словом, наша людина! Одна з найпоширеніших пташок фауни України, вона часто траплятиметься на сторінках цієї книжки. Адже так само вона поширена на сторінках наукових публікацій і монографій, присвячених птахам, — це один з найпопулярніших об’єктів для вчених, які досліджують життя птахів.