Така жорстка конкуренція за чоловіків і їхню увагу до потомства загалом доведена для небагатьох видів птахів. Існують відомості, що зрідка вбивають дітей суперниці самки звичайнісінького горобця хатнього. Відомі такі дітовбивства і для північноамериканського птаха — волоочка співочого (Troglodytes aedon). Але волоочко — радше гангстер, який за принципом «було ваше, стало наше» взагалі вбиває все, що рухається й хоч якимось чином є конкурентом і зазіхає на потенційну хату-дупло, і тому справжнім прикладом гаремної підступності залишається саме очеретянка велика.

Справжні султани

Родинні стосунки великих очеретянок не схожі на те, що спливає в голові пересічної людини при слові «гарем». Дві-три самки, що ховаються в очеретах, і непоказний бурий самець разом мають не надто яскравий і розпусний вигляд. Де шикарний східний палац з десятками покірних одалісок, де володар і повелитель цього палацу в сліпучому вбранні, де мужність і чоловіча вдача, продемонстровані так, що й сліпому зрозуміло — ось справжній султан?

На відміну від ссавців, у птахів «гаремна» система не надто популярна, вони радше «традиціо­налісти». Справжні гареми, подібні до того, що демонструє, наприклад, морський слон, у них не часте явище. У дуже небагатьох видів самець примудряється зібрати на окремій території справді велику групу самок, повністю узурпувати процес розмноження й активно захищати «дружин» від зазіхань суперників. Один з таких видів — тропічний птах конота панамська, або трупіал Монтесуми (Psarocolius montezum). Цей птах набагато ефектніший за очеретянку велику. Самці мають насичено-каштанове оперення, жовтий хвіст і різнокольорову «маску» на обличчі. А ще вони вдвічі більші за самок, і це найзначніша різниця в розмірах між самцем і самкою, що спостерігається в пташиному світі. Самки гніздують великими колоніями по 30–100 особин. Їхні плетені з лози закриті гнізда схожі на здоровенні груші. Усі самки беруться до розмноження синхронно, у той самий час, і займають під свої гнізда одне окреме дерево (див. посилання).

Усе це неабияк спрощує самцю завдання оволодіння гаремом. Достатньо захистити дерево із самками й гніздами від інших претендентів. Поки самки будують, самці займаються улюбленою справою — з’ясуванням, хто тут найкрутіший. Як у справжніх вуличних реперів, у хід ідуть співи та бійки. Самець, який виграв усі зіткнення та поєдинки, проганяє інших і влаштовує для самок ритуальні шлюбні танці з цілою системою поклонів. Після цього птах-переможець одноосібно парується з усіма самками дерева. Сексуальному гіганту в цій справі дуже допомагає те, що в колоніях усі самки дозрівають до розмноження та відкладання своїх двох яєць одночасно. Самці-невдахи, що зазнали поразки в битві за палац і жінок, крутяться поблизу, сподіваючись тишком-­нишком спаруватися з якоюсь самицею в гаремі або тимчасово відбити її від колонії. Генетичні дослідження пташенят у гаремах засвідчили, що шанси таких невдах непогані. Певна кількість дітей у гаремі належала саме їм, а ще більша кількість — узагалі невідомо кому, певно, якимось залітним молодцям135. Таким чином, усі ознаки добробуту — «палац», гарем, великі розміри та перемоги над суперниками — ще не гарантують, що в родинній генетичній лотереї виграш дістанеться найкращому. Гарем — дуже невдячна справа.

Чоловічі гареми та жінки-­завой­овниці

Природа загалом демонструвала втілення ідей гендерної рівності ще до того, як у людей це стало мейнстримом. Хто сказав, що гаремовласниками й жорсткими завой­овниками територій і шлюбних партнерів можуть бути тільки чоловіки? Знайомтеся: коловодні пташки якани, схожі на невеличку курку з довгими ногами. Здається, у них геть невой­овнича зовнішність. У мережі можна знайти багато мімімішних фото, де якана тримає під крилами малих пташенят так, що їхні довгі ноги й пальчики зворушливо звисають з-під крил… турботливого татуся (див. посилання). Матусю якани можна назвати якою завгодно, тільки не турботливою.

Якани червонолобі (Jacana jacana), що мешкають у Південній Америці, — жінки суворі. Більші за самців, саме вони займають, утримують і захищають територію від зазіхань інших самок. Кожна самка на своїй ділянці тримає гарем з кількох чоловіків. Вона парується з усіма ними й відкладає кілька кладок, зазвичай від трьох до п’яти. Про кожну з кладок дбає окремий самець, він насиджує, захищає та годує пташенят. Діти в гнізді, до речі, найімовірніше, можуть виявитися не його рідними, а іншого гаремного самця. Але батька це не надто турбує. У густонаселеному й висококонкурентному середовищі він має подякувати вже за те, що привернув увагу вой­овничої амазонки й отримав змогу розмножуватися136. Поки батьки піклуються про дітей, самка утримує територію та б’ється із сусідками. Якщо із самкою-­гаремовласницею щось трапиться, інші самки вб’ють чи проженуть її дітей та заберуть чоловіків до свого гарему137. Ставки у цій грі дуже високі. Яким же чином гендерні ролі виявилися дзеркально оберненими у випадку якан?

Спеціальні дослідження, проведені на 18 видах птахів з різними типами родин і розподілом подружніх обов’язків засвідчили: все вирішує співвідношення статей у конкретного виду. Якщо самців загалом значно більше, ніж самок, шанси кожного конкретного самця залишити потомство геть невеликі. А самки можуть непогано підвищити свій репродуктивний успіх, паруючись із кількома самцями по черзі й конкуруючи за їхню кількість з іншими самками. Яйцями та пташенятами опікуються самці. В умовах, коли шанс розмножитися випаде не кожному чоловіку, щасливий батько одноосібно зробить усе, аби його діти виросли й вижили. Адже інших запросто може не бути. Тому самці вишикуються в чергу до гарему. А от у самки може бути скільки завгодно дітей і чоловіків138.

Звичайно, якщо статевий розподіл зсунутий у бік більшої кількості самок, ми можемо побачити жіночі гареми, матерів-­одиначок, які одно­осібно піклуються про дітей, та відсутність батьківської турботи. Зсув співвідношення статей також може впливати на такі речі, як поширення гомосексуальної поведінки й виникнення інституту гніздових помічників. Адже та стать, якої в популя­ції більше, зазнає й більшого тиску конкуренції на шлюбному ринку. Відповідно, її представники або «йдуть у відрив», або залишаються в родині піклуватися про молодших братів і сестер, поки не випаде шанс створити власну родину.

Шерше ля фам

Які наслідки може мати навіть невеликий — порівняно з яканами чи куликом-­мальованцем афро-азійським (Rostratula benghalensis) — зсув статей на користь чоловіків, у людини показує приклад Індії, Китаю та країн Південно-­Східної Азії.

Як відомо, у людей показник розподілу статей при народженні — напрочуд стала величина. На 100 дівчат стабільно народжується 103–107 хлопців. І хоча є багато досліджень, які свідчать, що цей показник може зсунутись на користь хлопців, наприклад, після великих війн139, він доволі швидко повертається до норми.

Зовсім інша історія, коли такий показник на певних територіях починають зсувати штучно. У країнах Південно-­Східної Азії, Китаю та Індії протягом століть чоловіки вважалися ціннішими. У деяких країнах дівчатка — це просто дуже дорого через посаг, в інших — чоловіки важливіші внаслідок панування певної патріархальної культури. Усе це призводило до масштабної смертності новонароджених дівчаток — їх убивали, від них відмовлялися, вони отримували гірший догляд і медичне обслуговування. Але основним чинником, що зсунув статевий баланс, виявилося поширення в азійських країнах у 1980-ті УЗД-діагностики і подальших вибіркових абортів з елімінацією жіночих ембріонів. Як результат, у Південній Кореї у 1992 році статевий розподіл був такий: 100 дівчат на 125 чоловіків. У Китаї, де до того ж певний час панувала політика «однієї дитини», за даними на 2010 рік, на 100 дівчат припадало 118 хлопців. В абсолютних величинах для такої великої краї­ни цифри жахають. На початку 2000-х тільки в Китаї виявились мільйони «зайвих» чоловіків. Чому зайвих? Більшість з них походили з бідних і неосвічених верств населення і не мали великих перспектив на шлюбному ринку140.