З гніздами й закопуванням кладок у палеонтологів завжди виникають проблеми. З 1980-х відомо доволі багато знахідок яєць і кладок динозаврів. Але не завжди можна зрозуміти: земля, гілки й інший субстрат, що ховає яйця, — це залишки гнізда чи просто сміття, що вкрило кладку під час якогось катаклізму й допомогло зберегти її для дослідників?
Аби з’ясувати, який вигляд могли мати гнізда динозаврів, дослідники вивчають власне яйця, а конкретно — структуру їхньої шкаралупи. У крокодилів і птахів, що закопують кладки в землю і в такий спосіб інкубують їх, пори на шкаралупі мають бути дуже великі, аби пропускати багато кисню всередину закопаного яйця. Водночас у птахів, які гніздують у відкритих гніздах, пори в шкаралупі яєць маленькі.
Учені порівняли пористість шкаралупи 29 різних видів динозаврів — теропод, зауропод та качкодзьобих — зі шкаралупою яєць 127 сучасних видів птахів і крокодилів. З’ясувалося, що більшість динозаврячих яєць — надзвичайно пористі, тобто їх точно закопували для інкубації. Закопування яєць також було доведено і для птерозаврів з Китаю та Чилі115, які, хоч і не є динозаврами за систематикою, але демонструють, яким на той час був мейнстрим у цьому питанні. Але в деяких видів теропод — близьких родичів сучасних птахів — пор було дуже мало. Дослідники зробили обережний висновок, що, можливо, ці динозаври мали відкриті гнізда116. Як відомо, деякі птахоподібні динозаври були теплокровними, що теоретично дозволило б їм не залежати від гниття субстрату чи сонячного тепла при обігріві яєць.
Однак не все так просто. Адже динозаври могли гніздувати і в норах, і прикривати яйця рослинністю, як це роблять багато видів сучасних птахів. За такого гніздування пори будуть маленькі, але гніздо не буде відкритим. Наприклад, для птерозавра Pterodaustro guinazui, що гніздував в озерних біотопах на території сучасної Аргентини, оцінка шкаралупи яйця засвідчила, що кількість вологи у гнізді складала не менше 75 %. А це означає, що птерозавр не закопував яйця у твердий субстрат, а радше робив щось схоже на гніздування сучасних поганок і фламінго — прикривав яйця купою грязюки та майже перегнилої рослинності117. Принаймні деякі динозаври могли чинити так само.
Динозаври починають і програють
Загалом скам’янілі знахідки птерозаврів і їхніх яєць — штука вкрай рідкісна. Їхні кістки занадто крихкі, а шкаралупа яєць дуже тоненька, аби добре зберігатися в палеонтологічному літописі. Перші яйця птерозаврів знайшли у 2004 році, а до того вчені взагалі не були впевнені, чи тим властиве яйцевідкладання.
І тут пощастило китайським ученим. Їм удалося знайти й відкопати ціле поселення птерозаврів виду Hamipterus tianshanensis — 40 дорослих особин з розмахом крил від 1,5 до 3 метрів та 215 яєць на різних стадіях зрілості, зокрема з ембріонами маленьких птерозавриків. Науковці запідозрили, що мають справу з колоніальним поселенням і що ці птерозаври закопували свої яйця в пісок на берегах річок. Ретельна 3-D реконструкція крихітних кісточок маленьких птерозавриків з яєць показала: вилуплювалися вони з уже добре розвиненими кістками ніг, а от крила і беззубі щелепи ще не були розвинені достатньо для самостійного життя. Усе це навело на думку, що малеча птерозаврів не могла літати і принаймні деякий час після вилуплення вимагала батьківського піклування118.
У 2019 році науковий світ потішила ще одна цікава знахідка. У пустелі Гобі знайшли скам’янілі залишки 15 гнізд і понад 50 яєць віком приблизно 80 мільйонів років. Ученим удалося довести, що всі 15 кладок було відкладено одночасно, отже, ми безперечно маємо справу з колоніальним гніздуванням у динозаврів з групи теропод. Науковці також помітили, що в більше ніж половині гнізд з яєць вилупилася малеча. Це високий відсоток успішності гніздування, подібний до сучасних птахів і крокодилів, які охороняють та захищають свої кладки. Ця обставина свідчить, що динозаври могли активно турбуватися про потомство119.
Однією з причин, які «добили» великих нелітаючих динозарвів на межі крейди та палеогену, називають зростання пресу нових хижаків на їхні яйця та дитинчат. У той період виникло багато нових видів ссавців і великих змій, які були не проти поласувати дино-малечею. Тривають суперечки щодо того, чи можуть знахідки великих доісторичних змій, залишки яких знайдено в гніздах динозаврів, свідчити, що такі види активно харчувалися яйцями великих тварин120. А от різного роду ссавці, які широко еволюціонували якраз у період пізньої крейди, ще й як могли ласувати динозавренятами та яйцями. Аналіз розмірів і сили укусу показав, що цим тварюкам було нескладно прокусити шкаралупу чи шию малечі121. Тим паче, з прикладу сучасних мисливців за яйцями ми знаємо, що це вимагає не розмірів чи фізичної сили, а радше певного набору технік. Невелика тварина може вкрасти та з’їсти дуже великі й міцні яйця, як це можна побачити на прикладі броненосців волохатих (Chaetophractus vellosus), що виїдають кладки страусів нанду (Rhea americana)122.
Вважається ймовірним, що великі нелітаючі види динозаврів щонайменше охороняли гніздо й кладку подібно до того, як це роблять великі сучасні крокодили. Але певно, що не всі. У якийсь момент дискусія про те, чи охороняли певні групи динозаврів свої кладки, звелася до того, скільки таких кладок було за сезон. Яким, наприклад, було яйцевідкладання у завроподів — величезних рослиноїдних динозаврів, найбільш відомими з яких є бронтозаври та диплодоки? У цих тварин великі кладки, до 40 яєць, і деякі дослідники вважають, що ці динозаври робили за сезон декілька кладок. Звісно, вони не могли відвідувати з метою охорони їх усі, особливо якщо ті розташовувалися на великих відстанях випадковим чином.
Сучасні великі нелітаючі птахи, наприклад, страуси, практикують комбінований захист гнізда від хижаків. Вони ховають гніздо, гніздують у сухих непривітних місцях, де хижаків небагато в принципі, і захищають гніздо, якщо розмір ворога це дозволяє.
А що великі динозаври? Вони гніздували на відкритій місцевості, де було важко сховати себе та яйця, особливо враховуючи, що деякі із завропод були колоніальні, тобто особливо помітні хижакам. Середовище, у якому поменшало болотяних біотопів і папоротей, теж не сприяло захисту маленьких динозавриків. А хижаків навколо, як ми пам’ятаємо, у пізній крейді розвелося чималенько. Усі ці чинники переконують деяких учених, що динозаври були змушені активно захищати свої кладки й дітей. Але в еволюційній перспективі наприкінці крейдового періоду це не допомогло: вони не витримали навали різноманітних спритних хижаків, особливо нічних і риючих. Таким підступним технікам полювання на яйця й малечу великі динозаври нічого не могли протиставити. Отже, чинник хижацтва справді міг додатися до причин майбутнього вимирання123.
Якщо це припущення правдиве, то історія вимирання динозаврів схожа на трилер без хепіенду. Чесно кажучи, якби вони просто лишали купи закопаних яєць хижакам (хтось та й виживе, усіх не з’їдять), було б, певно, не так сумно, аніж уявна картина сумлінних батьків, які відчайдушно намагалися захистити своїх дітей і програли безпринципним мародерам.
* * *
Якщо історія динозаврів сумна, то історія родинного життя птахів — бентежна. Якщо оселю будує самець, самка чи обоє членів пари, то з вихованням потомства так просто й зрозуміло не виходить. Природа сповнена різноманіття. Є у птахів і міцні нуклеарні родини з гендерною рівністю та всіма досягненнями фемінізму, і традиційні великі клани, як у давні патріархальні часи, є й усиновлення, і підкидання потомства, і гомосексуальні сім’ї та стосунки. І, дивлячись на це, розумієш: люди не придумали нічого нового, усе це вже було, є, буде і переслідує одну велику мету — виховання здорових дітей.
66 Nest Site Selection. ducks.org/conservation/waterfowl-research-science/nest-site-selection
67 Artuso C. Eastern Screech-owl Hatches Wood Duck Eggs. Wilson J Ornithol. 02/9/2009; 119: 110–2.
