Погляньмо, наприклад, на всім відомих птахів, ластівок. В Україні мешкають чотири види — ластівки сільська, міська, берегова (Riparia riparia) та даурська (Cecropis daurica). Ластівки сільська та міська часто живуть поруч з людиною. Сільська має довгу вилочку-хвіст та червону пляму на горлі. Вона любить робити напівкруглі гнізда-кишені з глини та бруду зі вплетеними травинками й соломинками у стайнях, сараях, гаражах, під бетонним дахом капітальних радянських автобусних зупинок у сільській місцевості. Чорно-біла ластівка міська менша за розміром і віддає перевагу великим містам. Вона має більш закрите гніздо, яке радше нагадує чашку, з бруду з маленькою дірочкою-входом, що підвішується до горизонтальної поверхні, а не до вертикальної стінки.
У природі ці ластівки демонструють такі самі вподобання — перші для підтримки гнізда використовують вертикальні стінки й виступи, другі чіпляють гнізда під скельними «поличками». А от рідкісна ластівка даурська, яка нещодавно загніздилася в Криму, мало того, що робить закрите гніздо на скелях, ще й ліпить до нього вхід-трубу з глини. Остання з наших ластівок, берегова, — не будівельник, а копач. Своїми маленькими кігтиками вона викопує довгі нори в піщаних чи земляних урвищах.
На цих чотирьох видах ластівок України можна наочно продемонструвати, який вигляд у тваринному світі має технологічний прорив. Риття нір — найдавніша, предкова стратегія. У якийсь момент частина ластівок перейшла від виготовлення власних нір до гніздування в уже готових дірках і дуплах. В Україні таких ледацюг немає, усі вони мешкають у Новому Світі, де багато лісів і не треба заморочуватися хатобудуванням. А от перехід від риття в землі до активного використання самої землі, глини й бруду як матеріалу для побудови «мазанок» — справжня інженерна інновація. Вона виникла у групі ластівок один раз і швидко поширилася на сухі й безлісні території84. Ластівка сільська з «напівчашечкою» тут демонструє найпримітивніший з інноваційних варіантів, «повна чашка» ластівки міської — уже більш просунута доопрацьована конструкція, ну, а ластівка даурська з підвісним гніздом і входом-трубою (див. посилання) — це справжній Ілон Маск пташиного світу.
Ще більшим інженерним проривом у гніздобудуванні вчені вважають введення малими птахами в експлуатацію павучого шовку. Ця новація еволюційно виникала декілька разів серед різних груп птахів — і не просто так. Павутиння використовують колібрі та 23 родини горобиних птахів. Проблема міцності при розтягуванні гнізда, яке птахи будують з моху, листя, корінців і трави, у невеликих птахів є дуже гострою. Маленькі пташенята вилуплюються з яєць і ростуть, деформуючи гніздо та порушуючи його кріплення до гілок. Павутина — матеріал з високою міцністю на розрив, який дозволяє надійно, як скотчем, «примотати» гніздо до гілок і зробити його стінки еластичними й стійкими до розтягування. З наших птахів без павутиння не можуть обійтися два вже знайомі нам види — зяблик і синиця довгохвоста. В обох видів конструкції-«мішечки» з моху та лишайників потребують цементувального елемента, обидва види люблять просто «ставити» гнізда зверху на гілки, тож надійно приклеїти їх павутиною — завдання номер один.
Сіренькі непоказні мешканки кущів, кропив’янки (Sylvia sp.), добре відомі й українським орнітологам, і аматорам складністю визначення в природі. Ці потаємні пташки мають такі подібні красиві дзвінкі пісеньки, що не одне покоління любителів природи посивіло, навчаючись їх розрізняти. А ще ці маленькі пташки роблять крихітні гнізда завважки менше восьми грамів винятково з трав’яних стебел без будь-яких домішок. Порожні всередині стебла злаків — прекрасний легкий і водночас міцний гніздовий матеріал. Тільки-от проблема: довгі травинки опираються згинанню навколо невеликої за радіусом окружності гнізда. Геніальне рішення полягає в тому, що кожна травинка надломлюється через рівні проміжки, утворюючи правильні багатокутники. Під час побудови гнізда вони накладаються один на одного, утворюючи легку й міцну конструкцію ніби з підвісних балок, як у людській архітектурі.
Жертви дизайну
Ненавиджу будівельні супермаркети. Необхідність купувати новий змішувач чи фарбу для балкона викликають у мене непозбувну бентегу. Мені здається, родинний похід в «Епіцентр» напередодні новосілля чи ремонту витримає тільки найміцніший шлюб. Але птахи значно перебірливіші стосовно будівельних матеріалів, ніж українські покупці, хоча це й здається неможливим. Жахи вибору ламінату для вітальні серед двохсот запропонованих варіантів значно поступаються пташиній вибірковості щодо матеріалів для гнізда.
Невеличка чорна пташка, яка оселяється у щілинах і нішах скелястих ландшафтів та печер, кам’янка білогуза (Oenanthe leucura), в Україні, на жаль, не гніздує, тільки зрідка залітає. Гніздо у неї простеньке, з трави, пір’я та вовни, але до гнізда самець завжди приносить невеликі камінці вагою від одного до дев’яти грамів. Вони чітко відрізняються за розміром. Маленькі й круглі камінці пара використовує для побудови основи-фундаменту під гніздо. З великих та пласких птахи роблять щось на зразок «валу фортеці» навколо гнізда (див. посилання). Загальна вага каміння може сягати одного-двох кілограмів85.
Веселий дрізд наших лісів, співочий, робить з власної слини та м’якої гнилої деревини «штукатурку», якою рівненько вимащує лоток свого гнізда. У крайньому разі можна використати грязюку чи послід. Але в посушливих умовах, де всього цього немає, дрізд співочий просто відмовляється гніздитися.
У кожного з десятка видів ластівок, що будують гніздо, є свій особливий рецепт гніздового «цементу», який відрізняється різним співвідношенням глинистих і піщаних фракцій.
Зяблики використовують для гнізд не будь-який павучий шовк, а здебільшого шовк павучих коконів, і загалом серед павутиння віддають перевагу так званому крибелярному типу павучої нитки — «пухнастому» й позбавленому липкого секрету86.
Синиці довгохвості обирають для свого гнізда серед усіх типів лишайників не будь-які, а суто пармелію та фісцию, не просто павучі кокони, а кокони павуків роду лініфія, не просто мох, а мохи лише двох видів, з особливим типом гілочок, а також контурні пера птахів для устилки. Усього цього добра на одне гніздо треба чимало — близько 3000 часточок лишайників, 600 коконів павуків, 200–300 гілочок моху87. Пера складають до 41 % від маси гнізда, це 1500–2600 штук, і повірте, контурні пташині пера — не та річ, яка в лісі висить на кожному дереві88. Під час будівництва гнізда пара крихітних пташок завважки вісім грамів «накручують» лісом понад 22 кілометри кожна тільки заради пер.
Отже, коли в найближчому будівельному супермаркеті не знайдеться плитки для ванної потрібного кольору та фірми, втішайте себе тим, що вам хоча б не доводиться бігати по кожну плиточку окремо.
Гігієна та побутова хімія
На жаль, не тільки птахи й люди цінують домашній затишок виплеканого сімейного гніздечка. Не встиг птах побудувати гніздо — у ньому одразу заводяться паразити. Особливо потерпають дуплогніздні види й ті, що гніздують у норах і скельних отворах. Якщо на початку розмноження в гніздах горобця польового немає нічого, крім м’якої постелі для яєць, то наприкінці розмноження там уже прекрасно почуваються тисячі кровосисних кліщів різних родів. Ба більше, у підстилці активно розмножуються бактеріальні патогени, кровосисні личинки різних комах та інша небезпечна для пташенят пошесть. Яким чином птахи дають собі раду з такою напастю?
Деякі дуплогніздні види ластівок оцінюють зараженість власних нір порівняно з гніздами сусідів. Якщо дім на початку розмноження зіпсувався через навалу кровососів, ластівка може підкинути яйця в чистий дім щасливішої сусідки. Але деякі птахи демонструють значно кращу господарську вдачу. Вони непогано навчилися боротися з паразитами у власних домівках за допомогою правильно дібраного інсектицидного декору.
