— Імператор сильніше зв’язаний зі своєю фрименською конкубіною, ніж із вами, — відрізав Едрік.

— І вона не може дати йому спадкоємця, — відповіла Ірулан.

— Розсудливість є першою жертвою сильних емоцій, — пробурмотів Скителі, відчувши, як гнів Ірулан переливається через край, побачивши, що його застереження дало наслідок.

— Вона не може дати йому спадкоємця, — промовила Ірулан, спокійно відміряючи слова, — бо я таємно здійснюю контрацепцію. Це зізнання хотіли ви почути від мене?

— Це не те, про що слід знати Імператорові, — сказав Едрік, усміхаючись.

— Тримаю напоготові призначену для нього брехню, — відповіла Ірулан. — Він може мати правдочуття, але деяким брехням повірити легше, ніж правді.

— Мусите зробити вибір, принцесо, — промовив Скителі, — але збагніть, що цей вибір має стати вашим захистом.

— Пол справедливий зі мною, — сказала вона. — Я сиджу в його Раді.

— Чи за ті дванадцять років, коли ви були його принцесою-консортом, він проявив до вас хоч трохи тепла? — спитав Едрік.

Ірулан труснула головою.

— Він зі своєю простацькою фрименською ордою детронізував вашого батька, одружився з вами, щоб підкріпити свої претензії на престол, але ніколи не коронував вас як Імператрицю, — сказав Едрік.

— Едрік намагається змусити вас хвилюватися, принцесо, — прокоментував Скителі. — Хіба не цікаво?

Вона глянула на лицепляса, побачила на його обличчі зухвалу посмішку та відповіла на неї піднятими бровами. Скителі бачив — тепер вона цілком усвідомлює, що коли покине цю зустріч, підпавши під вплив Едріка, ставши частиною їхньої змови, то ці моменти будуть приховані від Полового ясновидіння. Якщо ж утримається від зобов’язань…

— Вам не здається, принцесо, — спитав Скителі, — що Едрік прибрав собі надто важливу роль у нашій змові?

— Я вже погодився, — сказав Едрік, — керуватися найрозсудливішими рішеннями, запропонованими нашою радою.

— А хто ж вибиратиме, яке з рішень найрозсудливіше? — поцікавився Скителі.

— Ви бажаєте, щоб принцеса від’їхала звідси, не приєднавшись до нас? — запитав Едрік.

— Він хотів би, щоб вона взяла на себе реальні зобов’язання, — гримнула Превелебна Матір. — Між нами не повинно бути обману.

Скителі побачив, що Ірулан розслабилася в замисленій позі, сховавши руки в рукави своїх шат. Роздумувала про приманку, яку підкинув їй Едрік: заснувати королівську династію! Питала себе, яку схему задумали змовники, щоб захиститися від неї. Їй багато чого треба зважити й обдумати. У цю мить Ірулан звернулася до нього:

— Скителі, кажуть, що у вас, тлейлаксу, є дивний кодекс честі: усі ваші жертви повинні мати можливість порятунку.

— Якщо зуміють її знайти, — підтвердив Скителі.

— А я жертва? — спитала Ірулан.

Скителі врятував вибух сміху.

Превелебна Матір чмихнула.

— Принцесо, — заговорив Едрік, і його голос звучав лагідно та переконливо, — ви вже одна з нас, не бійтеся. Хіба ж ви не шпигуєте за Імператорським Двором для своїх бене-ґессеритських зверхниць?

— Пол знає, що я звітую своїм наставницям, — сказала вона.

— Але чи не даєте їм матеріалу для різкої пропаганди проти вашого Імператора? — спитав Едрік.

«Не “нашого” Імператора, — занотував Скителі. — “Вашого” Імператора. Ірулан надто бене-ґессеритка, щоб пропустити цю обмовку».

— Питання в тому, чим і як скористатися, — сказав Скителі, наблизившись до акваріума гільдієра. — Ми, тлейлаксу, вважаємо, що у всьому Всесвіті існує лише ненаситна жадоба матерії, а енергія — це єдине надійна річ. І ця енергія вчиться. Прислýхайтеся до мене, принцесо: енергія вчиться. Це ми називаємо владою.

— Ви не переконали мене, що ми можемо перемогти Імператора, — відповіла Ірулан.

— Ми й не переконані в цьому, — зауважив Скителі.

— Куди б ми не глянули, — промовила Ірулан, — його влада протистоїть нам. Він Квізац Хадерах, що може бути в багатьох місцях одночасно. Він Магді, чиї бажання є беззаперечним наказом для його місіонерів із Квізарату. Він ментат, обчислювальні можливості якого перевершують найпотужніші комп’ютери давнини. Він Муад’Діб, чиї накази фрименським легіонам знелюднюють планети. Володіє яснобаченням і провидить майбутнє. Має такий генний набір, якого ми в Бене Ґессерит прагнемо для…

— Ми знаємо його характерні риси, — перебила її Превелебна Матір. — І знаємо, що ця гидь, його сестра Алія, має той сам генний набір. Але вони обоє теж люди. Отож мають свої слабкості.

— І де ж ці його людські слабкості? — спитав лицепляс. — Шукатимемо їх у релігійній силі його джигаду? Чи можуть імператорські Квізари обернутися проти нього? А як суспільна влада Великих Домів? Чи спроможний конгрес Ландсрааду на щось більше, ніж здіймати крик?

— Я пропонував би Добропорядний Альянс Прогресивних Торговців, — сказав Едрік, перевертаючись у своєму акваріумі. — ДАПТ — це бізнес, а бізнес іде вслід за прибутком.

— А можливо, мати Імператора, — заговорив Скителі. — Наскільки я розумію, леді Джессіка залишається на Каладані, але часто спілкується із сином.

— Ця зрадлива сука, — рівним голосом промовила Могіям. — Я ладна відрубати власні руки, якими її навчала.

— Наша змова потребує важеля, — сказав Скителі.

— Ми більше, ніж змовники, — заперечила Превелебна Матір.

— О, так, — погодився Скителі. — Ми енергійні та швидко навчаємося. Це робить нас єдиною справжньою надією, найпевнішим порятунком людства.

Говорив тоном цілковитого переконання, що сприймалося як найбільше глузування, коли, як оце зараз, походило від тлейлаксу. Лише Превелебна Матір могла зрозуміти такі тонкощі.

— Чому? — спитала вона, звернувши це запитання Скителі.

Перш ніж лицепляс зумів відповісти, Едрік, прочистивши горло, сказав:

— Не змагаймося у філософських нонсенсах. Кожне питання може бути зведене до «Чому так?». Усі релігійні, ділові й урядові питання мають той самий підтекст: «Хто владарюватиме?» Альянси, союзи, блоки є погонею за міражами, якщо не ведуть до влади. Усе інше — нісенітниця, і це розуміє більшість мислячих істот.

Скителі стенув плечима, адресуючи цей жест єдино Превелебній Матері. Едрік замість нього відповів на її запитання. Цей набундючений дурень був їхнім найвразливішим місцем. Аби переконатися, що й Превелебна Матір розуміє це, Скителі промовив:

— Пильно слухаючи вчителя, здобуваєш освіту.

Превелебна Матір повільно кивнула.

— Вершіть свій вибір, принцесо, — сказав Едрік. — Ви були обрані як знаряддя долі, найтонше, найдосконаліше…

— Прибережіть свої пишномовності для тих, кого вони захоплюють, — відповіла Ірулан. — Раніше ви згадувала привид, воскреслий із мертвих, яким ми можемо заразити Імператора. Поясніть це.

— Атрід сам себе знищить! — прогавкав Едрік.

— Не говоріть загадками! — різко урвала його Ірулан. — Що це за привид?

— Напрочуд незвичайний привид, — сказав Едрік. — Має тіло та ймення. Тіло — це плоть славетного майстра меча, знаного як Дункан Айдаго. А ймення…

— Айдаго мертвий, — сказала Ірулан. — Пол часто оплакував його втрату в моїй присутності. Він бачив, як Айдаго вбили сардаукари мого батька.

— Навіть зазнавши поразки, — сказав Едрік, — сардаукари вашого батька не втратили розуму. Припустімо, що розумний командир сардаукарів розпізнав тіло майстра меча, котрого вбили його люди. Що далі? Існують способи використання такого тіла й подальшого навчання… якщо діяти швидко.

— Тлейлаксанський гхола, — прошепотіла Ірулан, дивлячись у бік Скителі.

Помітивши її зацікавленість, лицепляс вдався до своїх можливостей зміни зовнішності. Його постать розпливлася, тіло повільно потекло й змінилося. Тепер перед нею стояв стрункий чоловік. Обличчя зосталося округлим, але стало темнішим, із дещо сплющеними рисами. Високі вилиці наче підпирали очі з виразними складками-епікантусами. Волосся було чорним і неслухняним.

— Гхола от такого вигляду, — промовив Едрік, указуючи на Скителі.