Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Пишите из столицы.

Ежели что не помешает мне быть в Харькове, то я исполню все Ваши поручения и оттуда же буду писать Вам в Петербург.

32. Т. Г. Шевченка, І. М. Корбе, В. О. Закревського, Я. П. де Бальмена до М. А. МАРКЕВИЧА

22 січня 1844. Вейсбахівка

Ми, по милости Господней, гетьман, повеліваємо вам – деркач в сраку! – щоб ви – генеральний обозний! – прибули до нас сьогодня, коли можно, а не то завтра – у Безбуховку – до гетьмана.

Т. Шевченко

рукою власною

Полковник компанійський – Корба.

Января 22-го дня,

року 1844-го

Генеральний старшина Вихтор Мочеморденко.

Військовий ієсаул Яків Дибайло.

На першому аркуші:

Великоможному панові

генеральному обозному

Маркевичу

добродієві

Універсал

в Туровку.

33. М. А. Маркевича до Т. Г. Шевченка

Близько 22 січня 1844. Турівка

Не дуже гетьмануй,
А більше кабануй,
Мій навіжений чоловіче,
Горілочку лигай,
Да в пузо сало бгай,
Да, й годі! А як чорт підтиче
Тебе гетьмановать
Да на старшин гукать
З Мазепинською булавою,
Тогді, Тарас, не плач:
Бо не один деркач
Московськой дужою рукою
На срачецьці поб’ють
Ще й плакать не дадуть.
Смотри ж, Тарасе, схаменися:
Горілочку лигай,
Да салом заїдай,
Да як нап’єшся – спать ложися.
Н. Маркевич.

34. В. М. Забіли до Т. Г. Шевченка

Початок лютого 1844. Борзна

1844 по получении Записки, в тот день написано, а отправлено 21 Июня.

За що ти лаєшся, Тарасу,
Що не найшов в Борзні припасу,
Якого ти тогді бажав?
Сам ти такий, як мене лаєш.
За що? ти, може, попитаєш:
За те, що в хутор не забіг.
Який же ти земляк? Який же ти писака?
Неначе гнав тебе собака,
Боявся день подаровать,
Щоб побувать у мене в хаті,
Щоб пісень вмісті заспівати,
Якії серце нам гризуть.
Ми б на бандурці забринчали,
А циганчата б танцьовали,
Хоч би вже з лихом пополам.
Я б рад би був тобі, як брату,
Якби забіг до мене в хату,
Неначе б сваху шановав!!!
В мене худоби дуже мало,
Да ще б найшов горілку, сало!
Із’їли б трошки й запили!
Да розказав би дещо гарне:
Про земляків, не іностранне,
Бо я до язиків невдавсь.
Дак ні!.. Зазнався, бач, з панами,
А земляка дак і забув.
Бодай тобі за сюю штуку
Послали відьми отцю муку,
Послухай, зараз іскажу:
Борщу, вареників, ковбас, литівки,
Сеньгі, чахоні і скумбрійки,
З півгоду щоб не коштував.
Щоб цілий день не пив горілки,
Не довелось щоб і наливки
Хоч раз один ковтнуть насміх,
Да щоб приснилось: бужанина,
В’юни, лоскірка і свинина
З сметанкою, да із хрінком!!!
Отії щі щоб їв ти руські!
Отії совуси хранцюзькі!!!
Що тільки в животі бурчать.
Лютую я на тебе дуже,
Тобі ж дак, може, і байдуже,
Мене ж за серце зачепив!!!
……………….
Іще скажу словце, Тарасу,
Біда жить в світі без запасу,
Грошима люде що зовуть.
Я б ще побув у Петенбурсі
І побував би в вашій бурсі,
Що, Академієй зовуть.
Побачив би тебе, Тараса,
Того, що написав Торквато Тасса,
Того, що славний медальєр!??
Там Григорович є, добряга,
Да ще б найшовся б чолов’яга,
І серце б трохи пожило.
Там Глинка, той, що добре грає,
Що пісень всяких він співає,
Як би весною всі птахи.
Дак що ж робить, не маю долі,
Живу у світі, як в неволі,
Як пташка в клітці, так і я!
Співають пташки і в неволі,
Да все не так, як би на волі,
Що аж звірі танцюють їм.
Прощай! Не хочу більш писати,
Паперу більш щоб не псовати,
Нехай судовики псують!!!
Віктор За[біла].

Прошу покорнейше ответа, а лицам, здесь помянутым, мой усерднейший поклон, равно и себе прошу засвидетельствовать.

Довольно трудное обстоятельство, но надо исполнить.

Погано без грошей.

35. В. М. Рєпніної до Т. Г. Шевченка

2 лютого 1844. Яготин

Шевченке.

Сестра моя, умирая, произнесла трижды слова: «Выше, выше, выше!» О, возьмите себе девизом эти таинственные слова; я Вам их приношу в дар как избранному брату души моей. Выше душою, выше гением, выше сердцем. Вот цели, которые Вы должны достичь. Свобода, родина, самоотвержение, любовь воспеты Вами! Воспойте их вновь и выше! Пойте неутомимо, чувства вечно новы! Не выпускайте лиры из рук Ваших, не кладите ее на ступенях, ведущ[их] к обману, к лести, к предательству. С лирою молитесь, ударьте в струны ее величавыми аккордами, воспойте славу творца, милосердие Спасителя, прикоснитесь к ней с смиренным воплем, оросите струны дивной лиры Вашей слезами раскаяния, ибо все грешны, Вы и все, ударьте еще в них восторженным гимном благодарности за все, за все – за слезы и милости, за страдания и за озолоченные дни, за гений и за доброту, с лирою любите, с лирою гласите правду, с лирою будьте заступником бедности, страдания, невинности, с лирою будьте благотворителем впавших в ошибку, зовите всех и счастливых и терпящих, богатых и убогих, и семейных и сирых, и вельмож и малых, и чистых и уронивших в грязь разврата свою белую одежду, зовите всех на простор, на свободу, на чистый воздух, на солнце, на радость для услышания великой и славной песни. Пойте, пойте выше, выше, выше.

Яготин, 2-е февраля 1844 года.

36. Т. Г. Шевченка до С. О. Бурачка

Між 22 і 24 березня 1844. С.-Петербург

Дайте мені, будьте ласкаві, коли маєте дома, «Историю» Маркевича. Бо я нездужаю, не вихожу з хати, а нічого читать. А коли нема «Истории», то дайте «Маяка», бо я його ще і в вічі не бачив з нового року.

12
{"b":"694862","o":1}