Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Потрібна була Америка

Я не бачу якоїсь іншої поезії де б так органічно втілювалось оце прагнення дикості, первозданності.

Овідій каже

Nilus in extremum fugit perterritus orbem,
Occuluitque caput, quod adhuc latet. —
Ніл геть перестрашений чкурнув на край світу,
Занурив він голову, й досі її ховає. —

І з нами сучасними таке — quod adhuc latet.

Епітафія Фаетонові:

Ніс situs est Phaeton, currus auriga patemi;
Quem si non tenuit, magnis tamen excidit ausis.

Його сестра Лампеція —

subita radice retenta est.

Усі сестри стали деревами і намарне вони благали свою матір не ламати їхнього віття

cortex in verba novissima venit.

Його брат Цикнус що оплакував смерть Фаетона — убитого блискавкою Юпітера — і перевтілення сестер — перетворений на Лебедя —

Nec se caeloque, Iovique
Credit, ut injuste missi memor ignis ab illo.

Чому лебеді не літають —

Ані небу він не довіриться, ні Юпітеру, наче пригадує той вогонь, несправедливо насланий ним

тобто на Фаетона

precibusque minas regaliter addit. II — 397

Юпітер —

царственно долучає погрози до благань

Калісто —

Miles erat Phoebes

тобто мисливиця

— (neque enim coelestia tingi
Ora decet lachrymis) II — 621
Бо не подобає щоб лики
Небесні орошені були сльозами

Наскільки родючіша є природа з якої вибуяла грецька міфологія аніж англійська література! Земля що породила міфологію й досі буяє — Міфологія то збіжжя зібране давнім світом до того як ґрунти його виснажилися — захід готується додати свої міфи до східних. А де ще буде така родюча земля як в долині Міссісіпі. Нащо мені здались твої чотиригодинні ночі — для мене, знайшли дурня — що то за зерно виросте за ті ночі що лиш по чотири години

Ґрунт з якого проростали оті притчі глибинний і невичерпний.

Свинець запущений Балеаровою пращею.

Volat illud, et incandescit eundo;
Et quos non habuit, sub nubibus invenit, ignes. II-728
Лине, аж розпікається в леті;
І запалює все, що стріне попід хмарами.

Старий світ зі своїми неозорими пустелями і засушливими височинами і плоскогір’ями, а з іншого боку новий світ зі своїми вологими родючими долинами і саванами і преріями — і безмежними пралісами — Це як виснажене кукурудзяне поле порівняти із торфовищем, Америці трохи б піску зі старого світу притрусити свої плодючі ще не освоєні луки

Кілька місяців тому оглядав панораму Рейну Це було наче середньовічне видиво — я пропливав течією історії у щось більше за уяву попід мостами зведеними римлянами і підновленими пізнішими героями повз міста і замки самі назви яких звучали музикою і заворожували вуха — і кожне було легендою. Здавалося з тих вод і виноградників на пагорбах і долах линула стишена музика наче хрестоносці ось вирушають у Святу Землю — Там були Еренбрайтштайн і Роландсек і Кобленц що їх я знав лише з історії. Зачарований витав у місячному сяйві історії Так наче пригадував величний сон наче перенесений був у героїчний час і напоювався лицарським духом Ті часи були набагато поетичніші і героїчніші за наші

Невдовзі відвідав панораму Міссісіпі і уважно просуваючись у теперішньому світлі — бачив пароплави вантажені лісом — піднявся до гаю і Міссурі і бачив їхні безлюдні скелі — і лічив нові міста що зводилися — бачив індіянців що вони переходили вбрід на захід і почув легенди Дюбука і Венонської Скелі — роздумуючи більше про майбутнє чи минуле й теперішнє — збагнув що це течія Рейну але іншого роду і що фундамент

(сторінку втрачено)

увесь цей Захід — куди мандрують так вільно й легко наші сподівання. Ми ніколи не сумнівалися що їхнє процвітання це наше процвітання — Це дім молодших нащадків Як серед скандинавів молодші сини вирушали в море по свій спадок і ставали вікінгами чи королями заток і оволоділи Ісландією і Гренландією і можливо відкрили Америку

Гуйо каже — «Глибина Балтійського моря лише 120 футів між берегом німецьким і шведським;» стор. 82 «Адріатичне, між Венецією і Трієстом глибиною лише 130 футів».

«Між Францією і Англією 300 футів»

Він каже

найбільший масив лісу «велетенський праліс» на землі знаходиться в басейні Амазонки і тягнеться майже безперервно понад 1500 миль

Південна Америка королівство пальм як ніде великих і найрізноманітніших «Це ознака переважаючого розвитку листя над усіма іншими частинами рослини; тої листяної навали, усього зела, властивого теплому і вологому кліматові. Америка не має рослин з дрібним тонким листям як в Африці чи новій Голландії. Ericas чи верес, такий звичний такий різноманітний у флорі Мису Доброї Надії і зовсім невідомий Новому Світові. Нема нічого подібного отим Metrosideri Африки, тим сухим миртовим (Eucalyptus) і акаціям з вербоподібним листям, чий цвіт буяє барвисто, одначе їхній вузький листок, повернутий ребром до прямовисного сонця, не відкидає тіні».

Від себе

Біла людина добуває свій хліб із землі з бульб і зерна Картопля і пшениця і кукурудза і рис і цукор — часто вирощують їх у родючих і згубних долинах річок і землероб приречений Індіанець мало користає з землі — Він добуває їжу переважно опосередковано через тварин на яких полює

— «порівняно зі Старим Світом, Новий Світ є вологою стороною нашої планети, океанічним, Рослинним світом, пасивною стихією, що потребує енергійнішого поштовху зовні».

(Сторінку втрачено)

«А для американця основне розорати цілину», —

«Землеробство набуває тут нечуваного розмаху».

Середа 12-го лютого

Чудовий день лише трохи снігу чи льоду на землі. Хоч і різке повітря бо земля неприкрита кури вибралися далеченько від стаєнь. Оточили свого пана і причепурюються в надії ще й цей рік порозкошувати.

Відлига майже змила сніг і підняла річку і струмки затопила луки покриваючи старий лід усе ще міцний углиб

Кращої прогулянки годі й сподіватись — і різноманітне усе і несподіване і дике якщо триматись понад краєм луки — лід вже не такий сильний щоб витримати і прозорий наче вода — на голій землі чи снігові якраз між найвищою позначкою і теперішньою лінією води — вузька звивиста стежка багата на всілякі несподіванки.

25
{"b":"563458","o":1}