Прихопив тільки ще ліхтар — і ходу.

Назад вибирався тим самим шляхом — через огорожу.

Удень, коли навколо фонтана завирував «блек мекіт», чорний ринок, магнітофон загнав. Правда, дешево, за п'ятдесят доларів, якомусь перекупщикові, аби позбутися цієї іграшки. У нього ж виміняв за ліхтар ніж-крис. Звичайно, не такий шикарний, як у Раджа, але гострий. Це вже зброя, а зі зброєю сміливіше.

На пристані у якійсь примітивній харчевні наївся од пуза. До 15-ї години спав під кущем, залізши в скверик біля «Кракена». І пішов у дельфінарій купувати квиток на підводну прогулянку.

— Ніхто з вас не хворий? Кашлю, нежитю немає? — запитував як завжди Радж. — Ну, гаразд. — Він прискіпливо почав оглядати екіпіровку Пуола і четвертого екскурсанта, якогось Грехема з американського штату Каліфорнія. Чи добре прилаштовані за плечима балони аквалангів, чи туго застебнуті поясні і брасові ремені, чи не будуть сковувати маневру, чи добре прилаштовані пояси з грузилами, чи показують манометри 150 атмосфер тиску в балонах, чи відкриті запірні вентилі і чи загвинчені вентилі резерву? Пловці-новачки стояли біля самісінької води, хвилі прибою, шипучи піною, набігали на ласти. Янг і Абдула, який тримав на колінах Тота, бачили екскурсантів ззаду і трохи збоку. Радж стояв глибше, по литки у воді, і здавався на цілу голову меншим за Пуола і на дві — за Грехема. На диво спокійним було Раджеве обличчя.

— Глибше семи — десяти метрів спускатися не будемо. Спеціального тренування ви ж не маєте? — вів далі Радж. — Не маєте. І з аквалангом ніколи не плавали? Не плавали… Щоб вернутися на берег живими, прошу суворо виконувати всі мої вимоги. Не відпливати від мене далі, ніж на два метри. Ви… — показав на Пуола, — будете пливти праворуч від мене, а ви — ліворуч… — (обидва на знак згоди похитали головами). — Рукавиць у наших костюмах немає, а тому нічого під водою голою рукою не чіпати і не брати, хоч і буде велика спокуса. Коли захочете мати черепашку або шматок корала, купіть у кіоску біля дельфінарію. Були випадки, що екскурсанти не виконували моїх попереджень, і зазнавали опіків та уколів, які довго не загоювалися. Коли покажу рукою «Підійматись!», негайно ж підніматись. Але не скоріше за бульбашки видихуваного повітря. Ми намагалися підібрати костюми на ваш зріст, але ідеально підігнати не можна. От чому, як тільки зайдемо у воду до шиї, обтиснемося гарненько, щоб не було під костюмом повітря — легше буде опускатися і менше зробиться складок. А я ще раз огляну шланги, всякі з'єднання — чи герметичні, щоб не було витоку повітря. Потім зануримо у воду обличчя, перевіримо, чи добре прилягають маски. А найголовніше ось що… — Радж відкашлявся, ніби збирався добре крикнути або взяти чисту ноту.

Янг засовав ногами по піску, збиваючи його в купи від захоплення! Надто ж усе, що чув, здавалося цікавим. А Абдула все гладив і лащив Тота, привчав до себе.

— А головне — не забувайте під водою дихати… — Пуол і Грехем гмукнули, а Янг ще й засміявся. Але Радж сказав: — Це не так смішно, як здається. Дихати під водою значно важче, ніж тут. Тиск на грудну клітку буде зростати ще майже на одну атмосферу. Не хвилюватися, не метушитися, не робити різких рухів. Дихати спокійно, протяжно, повітря глибоко вдихати й видихати, хоч будете відчувати деякий опір. Хай вас це не тривожить, не лякає. А якщо все-таки робитимете короткі, слабкі вдихання-видихання, то потрібної порції чистого повітря можете не одержати і самоотруїтися, бо ганятимете сюди-туди тільки вуглекислий газ. А якщо дихання все-таки порушиться, почнеться безладне, поверхневе, то підніматись не поспішайте, а то можете й не встигнути. Краще спокійно лягти на дно, постаратися вирівняти дихання кількома тривалими, глибокими вдихами й видихами.

Радж бачив, що від усіх цих повчань та інструкцій Пуол не заспокоювався, а ставав більш схвильованим і нервовим. Неспокійно переступав з ноги на ногу, а потім відставив праву ногу, а коліно тремтить, тремтить… У роті, мабуть, пересохло, бо Пуол похитував головою і облизував губи. Радж, хоч і відчував, що надто затягує інструктаж, робив це свідомо: хотілося, щоб землячка пройняло до печінок.

— Під час занурювання можуть заболіти перепонки — від зміни тиску. Видихніть повітря через ніс у маску, зробіть кілька ковтальних рухів, у вухах ніби щось лусне, тиск вирівняється. Хто літав на літаку, тому це повинно бути знайомим. Кажуть, відчуття майже однакові. Далі… Хоч у вас і пояси з грузилами, та спочатку занурюватися буде важко. Однак це треба перебороти, не допустити, щоб вас викинуло на поверхню ногами вгору. Отже, промиваємо маску водою зсередини, щоб не запітніла.

Пуол і незнайомий Грехем ступили глибше у воду, скоса поглядаючи на Раджа, — як він робить? — намочили скельця.

— Зверніть увагу на загубник. Він хоч і називається загубником, але оці штучки треба щоб потрапили за зуби. Не бійтеся брати в рот, усе продезинфіковано. Коли затиснеш ось так, то тримається добре… — Радж закопилив верхню губу, показавши майже всі зуби, вставив загубник, стулив губи, зробив глибокий вдих і видих і вийняв. — Ну, засвоїли? Ще раз вставте і вийміть. Виходить? Ну от, ви й готові до занурення. Забув сказати: гідрокостюми у нас «мокрого» типу. Це означає, що вода подекуди буде просочуватися, але вона нагріється від тіла, а нова вже не поступить. Запитання є? Під водою їх може виникнути багато, але, на жаль, я не зможу там відповісти. Це не прогулянка по садку зі «спікером» у руках… Шкода, що ніхто з вас попередньо не зробив прогулянку на «Нептуні» — човні з прозорим дном. З нього добре все видно, і я зміг би відповісти на багато запитань. Завжди перед підводною прогулянкою мене запитують, чи є тут акули. Відповідаю: є, особливо за рифами, але поки що вони на людей не нападали. Однак будемо пильними і дивитимемося у три пари очей — береженого і бог береже. Так?

«Підводники» у відповідь на це тільки витирали лоби, знизували плечима (сонце пекло ще сильно, а костюми чорні), топталися на місці, ніби мліли в них ноги.

— Повторюю, далі двох метрів від мене не відпливати. Візьміть у руки ось ці піки. — Показав Радж на штоки, які стирчали біля них з піску. — Якщо нападуть акули, станемо спинами один до одного. Відіб'ємося, не бійтеся! Ну, занурюємося, спочатку до шиї.

Радж вирвав з піску свій шток, уклав загубник у рот, натягнув маску, почав відступати задки у воду. Пуол і Грехем теж зробили ті самі маніпуляції і обернулися обличчям до суші, пішли, незграбно переставляючи ноги. Янг устиг помітити, як побіліло Пуолове обличчя.

Радж востаннє вийняв загубник з рота, хоч вода діставала вже до шиї і під час накатів накривала бризками з головою.

— Обтискуйтеся… Обтиснулися? Ногами під водою перебирайте, як під час плавання кролем. А можете і обома разом, як дельфіни. Руки краще тримати вперед або назад уздовж тулуба. — Радж знову взяв загубник у рот і перший занурився з головою.

Над ним завирували, вириваючись, повітряні бульбашки — раз, другий, третій… Рівномірно, як треба, дихає Радж. Янг і Абдула підбігли до прибою, потім зайшли у воду по коліна, дивилися, забувши про все. Бульбашки вивергалися і там, де занурилися під воду Грехем з Пуолом. Білі гребені на хвилях накату намагалися стерти їх, погасити, а вони вивергалися знову й знову, ніби невеличкі підводні вулкани.

Не усвідомлена ще до кінця тривога стискувала Янгове серце.

— Абдуло… Ніде не подінеться мадам Ой… Будемо чекати Раджа. — Янг загородив ногою шлях відступу крабові-сигнальщикові, схопив його за панцир і виніс на сухе, сів на пісок. Абдула сумно опустився поруч. Янгона тривога почала передаватися і йому.

Гралися з крабом без особливої цікавості, їхні думки були там, під водою. Трохи був розвеселив Тота: хотів обнюхати краба, а той миттю виставив і відразу ж сховав оченята-телескопики, цапнув клешнею собачку за носа. Тією, що велика й фіолетова, якою він любить кивати, ніби підкликаючи когось до себе.