Литмир - Электронная Библиотека
A
A

Янг уперся колінами в бетонний борт, присів. Собачку підсунув під червоно-жовтий поручень — нюхайтеся, знайомтеся. Бобі широко роззявив рот, повний води. Довгі ряди білих і гострих зубів здалися Тота дуже страшними. Завищав, задриґав лапами і хвостом: подумав, що Янг хоче сунути його в ці страшні зуби. І тоді Бобі линув водою з рота на собачку — як з кухля! Від такої несподіванки злякався не тільки Тота, але і Янг — підхопив собачку, відскочив сам.

— Ха-га-га! — вибухнув регіт на лавках. З трибун давно уже стежили за Янгом і собачкою.

Глядачі, які влаштувалися раніше, нетерпляче розглядали басейн і те, що в ньому діється. «Он один! А он ще два!» — захоплено вигукували то там, то тут, помітивши дельфінів. Діти плескали в долоні від радості.

Ось уже трибуни заповнилися цілком. Десь на вишці озвався невидимий репродуктор, полилася чарівна музика. З-за будинку вийшов з тазиком нарізаної риби Гуга, поставив його біля нижнього помосту. Чоловічий голос по-англійському, а потім по-французькому і по-іспанському щось розказував про дельфінів. Потім у репродукторі клацнуло, і знову полилася тиха музика. Під вишкою — навстіж, рвучко — розчинилися двері. З'явився чоловік, закутаний в широчезний чорний плащ до самого носа. Ступив кілька кроків до басейну і знову велично завмер. Повільним жестом, ніби якийсь факір, скинув плащ з плечей. Не оглядаючись назад, шпурнув його. В ту мить позаду опинився Гуга, зловив плащ на льоту й відразу ж зник з ним за дверима. Чоловік залишився в чорному й гладенькому, аж виблискував, гідрокостюмі, без шолома. «Той самий Судзір, дресирувальник! Туману напускає, щоб сильніше вразити публіку…» — подумав Янг. Поки лунала музика, дельфіни теж, видно, готувалися до вистави, бо їхні рухи ставали дедалі спокійнішими.

Раптом Судзір рвучко підняв руку, ніби висмикнув з води рибу, і один дельфін високо злетів угору, смикнув зубами за мотузочок дзвінка, який звисав з другого помосту вишки. Бебехнувся назад з таким хлюпанням, що вода ринула з басейну на береги, відкотилася, знову хлюпнула, а біля містка глухо застукав об берег легкий, з пінопласту човник. І тільки тепер помітив Янг, що там спущена у воду трубчасто-металева драбинка.

Глядачі заплескали в долоні, заплескав і Янг, затиснувши Тота під лівим ліктем. А Судзір узяв з тазика шматок риби, кинув виконавцеві номера. Котрий з дельфінів був той, що злітав, Янг не впізнав: вони всі повисовували з води роззявлені роти.

Упоперек басейну на тросі висіли три обручі, середній був трішки нижче за два крайніх. Судзір подав знак рукою, і Гуга, який опинився біля вишки, щось відв'язав чи покрутив, і обручі опустилися; до води лишилося, може, метр.

Янга дивувало, що голосу Судзіра не було чути, команди подавав дельфінам, мабуть, тільки жестами. Змах руки — і три дельфіни виринули водночас біля обручів, подивилися на них, ніби примірялися, на яку висоту злітати, і відразу ж зникли під водою, щоб розігнатися. Знову помах руки, і три виблискуючі сіро-сині тіла вигнулися боками, стрибнули крізь обручі, разом плавно шубовснули у воду. «Ай-яй-яй, — знову здивувався Янг. — Який точний розрахунок! Ні хвостами, ні плавниками жодний не зачепився!» Цього разу він затиснув Гота між колінами і плескав так, що долоні аж горіли.

Потім дельфіни стрибали через мотузок з надітими на нього кольоровими трубками з колінець бамбука. Спершу Гуга закріпив мотузка за метр від води, вдруге — метрів на три. Стрибали через бар'єр не троє, а двоє дельфінів, але не можна було розпізнати, чи це інші, чи:і тих трьох. У роззявлені роти полетіли шматки риби, і це чомусь Янгові не подобалося, ніби Судзір принижував дельфінів до рівня собак. Маленький Бобі теж роззявляв біля Судзіра рота, але йому не дісталося жодного шматочка. «У-у, скупердяй!» — незлюбив Судзіра Янг.

Потім дресирувальник кинув у воду схожого на кокосовий горіх м'ячика. Дельфіни навперебій ринулись до нього, один з них схопив м'яч ротом і, підпливши, кинув у руки Судзіру. Вдруге дельфін кинув м'яч не в руки, а в баскетбольну корзинку, прикріплену теж на середній площадці. І знову всі задоволено заплескали в долоні, а Янг відчув, що відразу закохався в дельфінів. А коли Судзір став кидати у воду різнобарвні кільця, то дельфіни почали їх ловити, надівати на роструми і нести Судзіру. Двічі кидав кільця Судзір, і обидва рази один і той же найверткіший дельфін ловив по два кільця і подавав дресирувальнику. Бобі крутився, незадоволено скрипів: йому теж хотілося хоч один раз зловити кільце, але через дорослих не щастило.

Янг забув, що в нього під рукою Тота. Став біля поручня і так заплескав у долоні, що собачка смикнувся і… висковзнув з-під руки. Упав на трубу, шкрябнув по ній кігтями, потім на краєчок бетонного бар'єру — шубовсть у воду. Сховався з головою, виринув — голова стала маленька, волосся прилизане, замолотив по воді передніми лапами, доплив до стіни. Дряпає кігтями, а зачепитися нема за що. Глядачі плещуть, кричать, деякі повставали.

Янг нічого з себе по знімав, переступив через поручень і шубовснув униз головою.

Виринув, може, посередині басейну, повернув назад до собачки. Але скоріше за нього коло Тота опинився Бобі. Виставив голову, біля собачки, роззявив в усмішці рот — «Привіт, дорогий!». Тота вискнув від страху, ще дужче замолотив лапами, став дряпати стіну, щоб вилізти, — і падав, пірнав з головою. І тоді Бобі штовхнув рострумом Тота в живіт, підняв його над водою. Собачка завис, заколихався — переважував то хвіст, то голова. Бобі опустив його нижче, потім знову штовхнув угору, як м'ячик. А тут і Янг доплив, схопив лівою рукою Тота за шкірку. Кілька змахів правою, і Янг уже біля човника, що погрюкував бортом об стіну. Посадив у нього собачку, а сам — однаково вже мокрий! — пірнув спочатку під Бобі, ковзнувши спиною йому по животі. Виринув, і те ж саме одразу ж зробив Бобі — підпірнув під Янга, провівши йому по животі пругким плавником. Янг крутнувся, схопився лівою рукою за спинний плавник, і Бобі сильно запрацював хвостом. Обидва поряд швидко пропливли по басейну.

— Стій! Хто такий? — кричав з берега Судзір. — Гуга, чому в басейні сторонні особи?!

Ніхто йому не відповідав.

Бобі в цей час обернувся плисти назад, і Янг захотів показати ще один фокус — сісти на Бобі верхи. А пругке слизьке тіло не змога було втримати ногами, та й Бобі був замалий для цього. «А на дорослому якраз було б!» — устиг подумати Янг, подивившись у бік Судзіра. Той стояв блідий, губи щільно стулені і тільки загрібав повітря правою рукою, ніби вимітав його з басейну: «Геть! Іди геть!»

Поряд з Бобі поплив до човна. Його саме відв'язував Гуга, мабуть, хотів підтягнути ближче і забрати собачку. Тота в цей час так стріпувався, аж з ніг падав. І тут сталася ще несподіванка: Бобі вихопив зубами повідець з рук Гуги і потягнув човна до середини басейну. На трибунах здійнявся регіт і свист: такого цікавого номера ще не доводилося бачити.

Янг, збентежений, виліз по драбині з басейну, почав стягувати з себе сандалети і виливати з них воду. І йому було смішно з усього, й він реготав. Та якби знав, що переплутав усю програму вистави і що Судзір уже шаленіє від злості, то не сміявся б.

У Бобі вистачило бажання затягнути човника тільки на середину басейну. Далі не знав, що з ним робити. А може, вирішив, що пожартував, і досить. Вискочив радісно з води, плюхнувся і поплив до Янга, виставивши:і поди роззявленого рота — просив на винагороду рибку. Не Янг, а Гуги підійшов до тазика, узяв шматок рибини, кинув Бобі.

— Гуга! — Голос Судзіра зірвався на якийсь рик. Очі палали від люті.

Тим часом дорослі дельфіни оточили човника, штовхали його носами. Тота, спершись передніми лапами на Портик, боязко поглядав на них, трохи скавучав. Дельфіни теж не знали, що робити з човником, такого номера не розучували, та й Судзір не подавав ніякої команди.

Янг знову переступив поручень, трохи присів і відштовхнувся, змахнувши руками. Описав дугу, увійшов гарно у воду, мабуть, жодної бризки не злетіло. Виринув біля човника, і Тота завищав дужче, захвилювався, загупав передніми лапами. Янг схопив човника за повідок, прибуксував до драбинки, подав його Гугу. Затиснув Тота під пахвою і виліз із басейну.

44
{"b":"549272","o":1}