Військова відзнака „Хрест Відродження” була запроваджена у 1977-му на честь 60-ліття організації збройних сил Української Народної Республіки. Згідно зі статутом відзнаки, на неї мали право „ті вояки, що залишились до кінця вірними Українській Державній Ідеї незалежности й собороности, як також не сплямували своєї вояцької чести ніяким злочинним чи негідним вчинком. Це право стверджується відповідною грамотою”.

Аби зберегти цю відзнаку у майбутньому, автори статуту параграфом ч. 3 передбачили передання її у спадок дітям, онукам та їхнім нащадкам.

Усього протягом 1977–1978 років було видано понад 520 військових відзнак. Зважаючи на те, що до 1977 року дожила лише мізерна кількість ветеранів Визвольної війни 1917–1921 років, переважна більшість нагороджених належала до генерації ветеранів Другої світової війни. Крім того, великий відсоток нагороджених становили громадські та церковні діячі — прихильники відродження Української Народної Республіки.

У спискові нагороджених відзнакою „Хрест Відродження” наведено імена останніх з могікан ветеранів Армії УНР, що ще мешкали у ті часи у США, Австралії та Західній Європі.