— Ну, чому ж, — доктор Бензелєв погладив свої вуса а ля Вертингіторікс, — я ладен пояснити вам мій метод, Віталію.

— Всеволодовичу…

— Так, так, пробачте, Віталію Всеволодовичу, я завжди маю прикрості через це по батькові, а відтоді, як захопився таджицькою медициною, зовсім біда: на Сході, як і на Заході, немає таких звичних по батькові, — просто й коротко; Ібн Сіна, «Ібн» означає «син»; «син Сіна», дуже зручно. Віталію ібн Всеволод… Так от, кардинальна різниця між нашою, європейською медициною, з одного боку, і тібетською, китайською, таджицько-персидською — з другого, полягає в методології. Ми, європейці, підстрибом біжимо за найновішими відкриттями науки, фармакології насамперед… Я, звичайно, кажу про терапевтів; успіх хірургів поза підозрою, вони діти Евклідової геометрії, піддані гетевського «штурму й натиску». З чого виходить китайська медицина? З визнання в кожному організмі двох основних начал: чоловічого, тобто діяльного, і жіночого, гальмуючого, заспокійливого. В додатку до цих начал аналізуються п'ять елементів природи: вода, земля, вогонь, метал і дерево. Причому, на відміну від індусів, тібетців і таджиків, лікарі Китаю порівнюють елементи природи не з абстрактною матерією, а з конкретними елементами організму: земля це селезінка, вода — нирки, вогонь — серце, дерево печінка, метал — легені. Але я зупинився після багатьох років практики на таджицько-персидській концепції, яка взяла, до речі кажучи, методу, народжену в Афінах…

— Чому? — Славін поспішав почати розмову; лікар був йому приємний; мама скаржилася на лікарів з районної поліклініки: «Візит триває п'ять хвилин, я ж хочу розповісти про всі свої недуги»; Славін пояснював їй, що на кожному лікареві висить тридцять хворих, треба встигнути всіх обійти, хай живе кооперативна медицина, соромимося назвати кота котом, — кооперативні будинки, гаражі й селища будуємо, а медицину чи музичну школу — не смій! Чому?! Застарілий потяг до догм? Кволість думки? Чи звичайна дурість?

— Бачите, греко-персо-таджицька медицина, — охоче відповів Бензелєв, — вважає, що в природі існують тільки чотири основні стихії: повітря, вода, вогонь і земля. За своїми особливостями наша кров — рідна сестра повітря, має таку ж природу, вологу й гарячу; лімфа, наче вода, — холодна й сира; сафра…

— Що таке сафра? — зразу ж спитав Славін.

— Це рідина, що утворилася внаслідок другого етапу травлення їжі, легка частина крові, осад, чи що. Природа сафри гаряча й суха, колір — жовто-червоний, смак — гіркий…

— Ясно. Далі, будь ласка…

— Цікаво?

— Ще й як…

— І останній, четвертий елемент — савда, тобто важка частина крові… Холодна й суха, колір темний, смак кислий… Виходячи з цього, люди, в натурі яких переважає повітря, тобто кров, — по латині «сангвіс», — належать до сангвініків: діяльні, пристрасні, життєрадісні. Ті, в кому можна визначити перевагу сафри, — по-грецькому цей елемент називається «холе», — запальні, надто енергійні, дуже гарячі й нестримні, — холерики. «Флегма», по-грецькому означає «слиз», — явна перевага лімфи: звідси термін «флегматики»-повільні, малоенергійні люди, зовнішній вираз почуттів практично відсутній. Ну, а ті, хто несе в собі надлишок «санди», поповнюють лави меланхоліків, бо «мела» по-грецькому означає «чорний», а «холе», як ви пригадуєте, це жовч. Виходячи з того, до якого типу людей ви належите, я й почну лікування.

— А як ви дізнаєтесь, до якого типу людей я належу?

— Дуже просто, — Бензелєв підійшов до Славіна, відтяг його повіко, подивився уважно й спитав: — Що вам уві сні найчастіше показують?

Славін усміхнувся:

— Я чомусь забуваю… Останні дні бачу годинник…

— Якого кольору? Червоний?

Славін здивувався: справді, учора йому приснився годинник з червоним циферблатом.

— Буває.

— Буває часто, — впевнено сказав Бензелєв. — І вогонь ви часто бачите, пожежі, багаття, ілюмінації. Повіко у вас повнісіньке кровоносних судин, це перша ознака сангвініка, обличчя рум'яне, ви досить важко сідаєте, — це я відразу помітив, у вас багато сили, тому й сідаєте акуратно, оглядаючись… І в роті у вас гіркоти немає, правда ж?

Славін ковтнув, попробував язиком шорстке піднебіння:

— Слава богу, навіть солодкість відчуваю.

— Гаразд, — Бензелєв на мить замовк, — я вас заговорив, краще перейдемо до справи. На що скаржитесь?

— Геннадій сказав, що ви самі по зіницях визначаєте, на що скаржиться пацієнт.

Бензелєв посміхнувся:

— Кульков? Ну, цей знає про своє здоров'я більше, між будь-який лікар… Дуже стежить за собою… Давно знайомі?

— Давно… Тільки зустрічаємося рідко… То він у відрядженні, то я… Останній раз я його бачив, коли він в ощадкасі десятки на сотенні купюри обмінював: ішов віддавати вам борг за машину…

— Це він для когось іншого обмінював, — відповів Бензелєв. — Мені він гроші переказав на книжку, я йому продиктував рахунок…

— Скажіть, лікарю, а ваш метод…

Бензелєв перепинив:

— Це не мій метод, а персо-таджицький… Я лише адепт методу…

— Поправку прийнято, — Славін усміхнувся. — Ви сказали, що я сангвінік. Чудово. Який маю зробити для себе висновок? Коли болить голова, потилиця розвалюється, що вживати? Пити спазмоневралгін?

— А де ви його дістанете? А як і дістанете, то навіщо його пити, коли треба їсти цикорій і салат, особливо його насіння? Кинза? Ось ваші ліки! Тепер став модний яблучний оцет… Я не проти нього, але багато тисячоліть тому таджики варили оцтомед; для лікування ниркових захворювань вони рекомендували петрушку, ромашку, аніс і деревій — саме те, що зараз почали широко рекомендувати урологи Лопаткін і Даренков.

— Я забув, яку траву ви давали Геннадію найчастіше? Він казав, що…

— Що зміцнює потенцію, Віталію Всеволодовичу. Мати здоров'я — потенція! Суміш лаванди, граната, кориці — знано — робить мужчину голіафом… А коли ще, крім нього, попити з місяць молока з-під корови з грецькими горіхами, — вважайте, що можете гори зрушити… Таджики називають такі суміші «муфарріхот» — «звеселяючі»… Це справді так, спробуйте, хоч, здається, за своєю натурою ви не схильні до хандри й слабості…

— Але ж і Кульков здоровий, як спортсмен. — Славін знизав плечима. — Для чого йому думати про потенцію?

Бензелєв зайшовся від сміху:

— Мій дорогий, мужчина тільки тоді по-справжньому здоровий, коли постійно відчуває потяг. Стимулятор творчості — потяг, пристрасть, мрія! Ви давно одружені?

— Я холостяк.

— Дивно. Справляєте враження щасливого сім'янина… Розлучились?

— Переконаний холостяк.

Бензелєв повторив:

— Дивно… А втім, ніхто не гарантований від помилкової думки. Звичайно, Віталію…

— Всеволодовичу, — підказав Славін.

— Ой, пробачте, ради бога! Було б дуже просто, якби я вас називав «ібн Всеволод», ніяких тобі проблем, погодьтесь?! Так от, я продиктую вам поради Тіббі Юсуфа… За поезію не відповідаю, — він писав рецепти і напучення хворим віршами, — але що стосується профілактики різних хвороб, то тут Юсуф абсолютний… «О ти, хто вранці встав, скажи, який же смак ти в роті відчуваєш? Солодкий? Звели, щоб кров пустили! Надлишок сили відмірять має мудра міра. Коли ж тебе терзає гіркота, не думай про погане, але запам'ятай: що сафри в тебе забагато! Забудь гарячий плов і вино солодке: тільки холодне, виварене м'ясо і кисле від кіз гірських «біро» дадуть тобі полегкість…»

— Що таке «біро»?

— Це ніби наш кефір… Айран, кажучи інакше, — відповів Бензелєв і захоплено провадив далі: — «А коли кислий смак, то савда тут причина, та це пусте, коли ти вже мужчина, то їж солодке з жирним, і знову будеш сильним… Коли ж відчуєш в роті смак солоний, отже, зібралися шкідливі речовини, ти викличеш блювоту, прочистиш шлунок, солі вийдуть, повернеться розсудок!» Ось так… І золото, неодмінно носіть на тілі золото; якщо кожного дня питимете один кірот золота, — це таджицька міра ваги, дев'ятнадцята сота грама, — зміцните серцеві м'язи на багато років… Запам'ятайте, що і в середньовічній Європі ті, хто мав змогу, їли золотими виделками із золотих блюд недарма; інфаркти я лікую золотом; це — панацея… Ви, до речі, випиваєте?