Литмир - Электронная Библиотека
A
A

42

Обі розбудили кроки, що пролунали з-за дверей. Він відкрив очі, але не поворухнувся і не видав жодного звуку. Злочинці скупчилися біля дверей.

Коли кроки зазвучали голосніше, четверо відсунулися назад, п'ятий залишився спостерігати за коридором. Він встав на носки, схопився за прути і притиснувся до них обличчям. Обі чув, як десь далеко брязкають і скриплять двері. Ув'язнений біля дверей якийсь час стояв нерухомо, потім раптово відступив.

— Вони йдуть сюди, — прошепотів він.

Всі п'ятеро з'юрмилися біля дальньої стіни камери і почали перешіптуватися.

— Але ж там Морд-Сіт, — прошепотів один.

— Плювати, — сказав інший. — Я дещо знаю про них. Їх магія призначена, щоб ловити людей з даром. Вони захищені від магії, а не від мускулів.

— Але їхня зброя діє на нас, — сказав перший.

— Тоді ми просто скрутимо її і відберемо зброю, — переконано відповів другий. — Нас п'ятеро. І ми сильніші.

— Але що, якщо…

— А ти уявляєш, що вони з нами зроблять? — Зло прошепотів третій. — Якщо ми не використовуємо цей шанс, нам кінець. Іншого шансу вже не буде. Думаю, ви всі це розумієте.

Решта кивнули, погоджуючись. Злочинці випростались і розійшлися по різних кутках камери, вдаючи, що їм нема про що розмовляти один з одним. Обі зрозумів: вони щось замишляють.

Один з ув'язнених глянув у дверне віконце і швидко відійшов від дверей.

Інший штовхнув ногою Обі:

— Вони повернулися. Прокидайся. Ти чуєш?

Обі застогнав, прикидаючись сплячим. Злочинець знову штовхнув його ногою:

— Ти просив розбудити, коли вони повернуться. Прокидайся.

Обидва потягнувся і позіхнув, вдаючи, ніби щойно прокинувся. Усі ув'язнені дивилися на Обі, крім того, що вже побачив в його очах більше, ніж хотів. Вони прийняли недбалі пози і з усіх сил намагалися виглядати байдужими.

У коридорі розмовляли двоє. Обі не міг розібрати слів, але по тону можна було сказати, що розмова виключно ділова. Кроки замовкли прямо за дверима. Ув'язнені кидали на неї швидкі погляди. Зовні стражник закректав від натуги, повертаючи запор. Двері рипнули, піддаючись, і впустили світло.

Обі з подивом побачив в дверному отворі силует жінки.

Зовні високий стражник запалив від свічки лампу на стіні. Жінка спокійно стояла в дверях. Стражник вніс лампу в камеру і повісив її на стіну збоку. Лампа кинула світло на лиця ув'язнених і непроникні стіни з грубо обтесані каменю.

Обі побачив, як злобно і огидно виглядають ув'язнені. Їхні шахрайські мавпячі очиці стежили за жінкою.

У тьмяному світлі лампи Обі побачив, що та одягнута абсолютно неймовірним чином — в щільно облягаюче тіло червону шкіру. Жінка була високою, з гарною фігурою, з розпущеним світлим волоссям. З зап'ястя її щось звисало на тонкому ланцюжку. Обі помітив це, коли жінка поклала руку на стегно. Зростом вона була не вище в'язнів, але випромінювала таку впевненість, що здавалося, ніби вона підноситься, як вежа, як грізний суддя, який прийшов, щоб судити все живе в останні години його життя.

Вона суворо хмурилася. Обі ніколи не бачив такого виразу обличчя навіть у своєї матері.

Але ще більше Обидва був вражений тим, що вона тут же відпустила стражника. Однак самого стражника це анітрохи не здивувало. Той подивився на ув'язнених довгим поглядом, потім штовхнув важкі двері, закрив їх і замкнув. Обі чув, як його кроки застукотіли по кам'яній підлозі, віддаляючись.

Жінка холодно вивчала чоловіків — одного за іншим, оцінюючи кожного, відкидаючи кожного, поки не добралася до Обі. Проникливий погляд вивчив і його.

— Милостиві духи… — прошепотіла вона, побачивши його очі.

Очі.

Обі посміхнувся. Вона збагнула, що він говорив правду. Вона по його очах побачила, що він — син Даркена Рала.

Очі.

Раптове розуміння ковзнуло в його мозок. Як клинок у піхви…

Але тут, заревівши по-звірячому, п'ятеро ув'язнених стрибнули на неї. Обі очікував, що жінка закричить з переляку чи покличе на допомогу. Але вона залишилася на місці і спокійно зустріла атаку.

Обі побачив, як предмет, що висів на зап'ясті, прямо-таки стрибнув у її руку. Це було щось на зразок червоного жезла. Коли до неї наблизився перший злочинець, вона сильним ударом у груди відкинула його назад. Тип з глухим звуком, як лантух, упав на кам'яну підлогу.

Миттю пізніше на неї накинулися інші — з усіх боків, дико розмахуючи кулаками. Жінка відступила вбік, без зусиль уникнувши пастки. А коли чоловіки почали нову атаку, вона, рухаючись з упевненою грацією, методично і з неймовірною люттю відповіла кожному по черзі.

Не повертаючись, вона вдарила ліктем в обличчя найближчого супротивника, який намагався схопити її ззаду. Обі почув гучний хрускіт, голова злочинця відкинулася назад, стіну зросив струмінь крові.

Третій отримав легкий стусан у шию червоним жезлом. І тут же скарлючився, тримаючись за горло і намагаючись щось викрикнути. Але з рота його хлинула кров, і він розпростерся на підлозі, звиваючись, як та змія на болоті. Ухилившись від чергового удару, жінка встигла впечатати каблук чобота прямо йому в обличчя, після чого він перестав смикатися. А вона, розвернувшись, завдала три швидких удару по шиї четвертого. Його очі закотилися, і він почав повільно осідати на підлогу. Але вона вдарила його по ногах, і він упав обличчям вперед, з нудотним хрускотом в'їхавши лобом в камінь.

За економними рухами жінки в червоному, за її спритними нирками і швидкими і жорстокими контратаками було приємно спостерігати.

Останній кинувся на неї всім своїм тілом. Вона розвернулася і потужно зустріла його ногою в обличчя, так що він закрутився, як дзига. Потім вона схопила його за волосся, ударила обличчям об його ж коліно і легенько стукнула червоним жезлом по спині.

Останнім виявився кривозубий.

Такого крику Обі не чув ніколи в житті. Він був захоплений умінням жінки заподіювати біль. Вона тримала кривозубого за волосся, а той, стоячи перед нею на колінах, волав, безуспішно намагаючись вирватися з її рук.

Потім вона спокійно подивилася прямо в очі Обі й притиснула червоний жезл до основи черепа Кривозуба. Руки злочинця безглуздо сіпнулися, а тіло здригнулося так, немов він був вражений блискавкою. Потім Кривозуб обм'як, з його вух побігла кров.

Жінка відпустила його волосся і дозволила впасти на підлогу. По тому, як м'яко опустилося тіло, Обі зрозумів, що людина вже мертва.

Все було скінчено. Вся камера заляпана кров'ю. В'язнені лежали на підлозі, розтягнувшись в дивних позах. А у жінки в червоній шкірі навіть дихання не почастішало.

Вона підійшла ближче:

— Мені шкода тебе розчаровувати, але ти так легко не втечеш.

Обі посміхнувся. Вона хотіла його.

Він наблизився до неї і схопив її за ліву грудку.

З гнівною гримасою вона приставила дивний червоний жезл до його плеча поруч з шиєю.

Другою рукою Обі схопив її за праву грудку і міцно стиснув, продовжуючи посміхатися.

— Як ти смієш… — вона замовкла, і на її обличчі з'явився вираз якогось глибокого розуміння.

Обі сподобалася її груди. Таких приємних він раніше не тискав. Вона була незвичайною жінкою. І у Обі було відчуття, що він дізнається з нею багато нового.

Її кулак виринув з нізвідки з шаленою швидкістю.

Обидва зловив його своєю долонею. Щільно стулив навколо її зап'ястя пальці, стискаючи все сильніше, і розвернув жінку так, що її спина зігнулася, і вона притулилася до нього плечима. Тоді вона вдарила його ліктем в живіт, але Обі чекав цього. Він схопив її за лікоть, вивернув його за спину і схопив тією ж рукою, якою тримав зап'ястя.

Тепер вільною рукою він міг сповна насолоджуватися її чудовими формами. Долонькою він провів по її животику, намагаючись проникнути під шкіряний одяг. Жінка звивалася з усієї сили, намагаючись звільнитися. Вона знала, як можна використовувати метод важеля, щоб вирватися з обіймів супротивника, але сили для цього у неї виявилося недостатньо. І Обі ковзнув пальцями під шкіряні штани, відчувши її гладку шкіру.

92
{"b":"234826","o":1}