Відкинувшись спинку оббитого атласом крісла, Броган гукнув стоячого біля дверей солдата в червоному плащі:

— Етторе, Гальтеро повернувся?

— Ні, пане генерал.

Етторе був ще майже хлопчик, але вже щосили прагнув внести свою частку в боротьбу зі злом. Він подавав великі надії: хитрий, відданий і не боїться бути безжальним з поплічниками Володаря. Коли-небудь він стане одним з кращих мисливців на єретиків. Тобіас розправив затерплу спину.

— Скільки у нас залишилося свідків?

— Двоє, пане генерал. Броган нетерпляче махнув рукою.

— Введіть наступного.

Етторе зник за дверима, а Тобіас, мружачись проти сонця, знову подивився на сестру.

— Так ти точно була впевнена, так, Лунетта? — Лунетта затеребіла свої лахміття.

— Так, пане генерал.

Відкрилася двері, і Броган втомлено зітхнув. Етторе ввів в кімнату худеньку жінку, яка виглядала дуже сердитою. Тобіас посміхнувся їй самою люб'язною посмішкою. Досвідчений хижак ніколи заздалегідь не показує своєї жертви іклів.

Жінка різко вирвала лікоть з руки Етторе.

— Що все це означає?! Мене повели з дому всупереч моїй волі і цілий день протримали під замком! Яке ви маєте право?!

Тобіас винувато посміхнувся.

— Мабуть, це якесь непорозуміння. Прошу вибачення. Бачите, ми всього лише хотіли задати деякі питання людям, які, на нашу думку, гідні довіри. Розумієте, не всі здатні відрізнити істину від брехні. А ви розумна жінка, тільки й всього, от і…

Спершись на стіл, вона нахилилася до нього.

— І з цієї причини мене на весь день замкнули в якійсь будці? Так обходяться Захисники пастви з людьми, яких вважають надійними? Наскільки мені доводилося чути, Захисники пастви взагалі не обтяжують себе питаннями, а задовольняються чутками, оскільки результат все одно один — свіжа могила.

У Броган засмикалась щока, але все ж він зберігав на обличчі усмішку.

— Вам сказали неправду, пані. Захисників пастви цікавить лише істина. Ми служимо Творцеві і його волі не менше, ніж жінка з таким характером, як у вас. Але все ж — чи не будете ви люб'язні відповісти на деякі питання? А потім вас благополучно проводять додому.

— Проведіть мене додому негайно! Це вільне місто. Ніхто з чужинців не має права хапати людей і допитувати їх! Я не зобов'язана відповідати на ваші запитання!

Посмішка Броган стала ширше, він злегка повів плечима.

— Ви абсолютно праві, пані. У нас немає на це прав, і ми не збираємося цього заперечувати. Ми всього лише просимо допомоги у чесних людей. Якби ви допомогли нам вирішити деякі питання, то заслужили б нашу сердечну подяку і спокійно вирушили б додому.

Кинувши на нього нищівний погляд, вона поправила шаль.

— Якщо це допоможе мені швидше потрапити додому, так тому і бути. Що ви хочете дізнатися?

Броган непомітно глянув на Лунетту, щоб переконатися, що та уважно спостерігає.

— Бачите, пані, з самої весни Серединні Землі терзає громадянська війна, і ми хочемо з'ясувати, чи не стоять за нещастями, які спіткали країни, поплічники Володаря. Чи не говорив хтось із членів Ради речі, що порочать Творця?

— Вони всі мертві.

— Так, я знаю про це, але Захисники пастви не покладаються на чутки. Нам потрібні серйозні докази, наприклад, показання свідка.

— Минулої ночі я бачила їх трупи в Залі Ради.

— Он як? Що ж, це важливе свідчення. Нарешті ми почули правду з вуст гідної людини. Ось бачите, ви вже нам суттєво допомогли. А хто їх убив?

— Я не бачила, як їх убивали.

— Чи не висловлювався хтось із радників проти миру, встановленого Творцем?

— Їм не подобався мир, який панував у співдружності Серединних Земель. Якщо хочете знати мою думку, це те ж саме, про що говорите ви, хоча вони і виражалися іншими словами. Вони намагалися представити чорне білим, а біле чорним.

Тобіас напустив на себе зацікавлений вигляд.

— Ті, хто служить Володарю, часто дотримуються подібної тактики, намагаючись змусити вас думати, що, здійснюючи зло, ви творите добро. — Він зробив рукою невизначений жест. — А чи була якась країна, яка, зокрема, хотіла порушити мир у співдружності?

Жінка виструнчилася.

— Всі, включаючи і вашу країну, були однаково готові віддати Серединні Землі в рабство Імперському Ордену.

— У рабство? Я чув, що Імперський Орден бажає лише об'єднати країни, щоб кожна людина зайняла належне їй по праву місце в цьому світі і виконувала заповіді Творця.

— Отже, вам сказали неправду. Вони підтримують любі чутки, що відповідають їхній меті, а ця мета — завоювання і панування.

— Я нічого цього не знав. Дуже цінні відомості. — Відкинувшись на стільці, Броган поклав ногу на ногу і обхопив руками коліно. — А коли визріла ця змова і заколотники проникли до Ради, де в цей час бути Мати-сповідниця?

Жінка на мить завагалася.

— Вона була відсутня у своїх справах.

— Я розумію. Але вона повернулася?

— Так.

— А повернувшись, чи намагалася вона зупинити бунт? Зберегти єдність Серединних Земель? Очі жінки звузилися.

— Звичайно, намагалася! І вам прекрасно відомо, чого це їй коштувало. Не прикидайся, що ви не знаєте.

Швидкий погляд убік показав Брогану, що Лунетта уважно дивиться на жінку.

— Так, до мене дійшли якісь чутки. Якщо ви бачили все своїми очима, то ваші свідчення дуже важливі. Ви були присутні при цьому, пані?

— Я бачила страту Матері-сповідниці, якщо ви це маєте на увазі.

Тобіас, поставивши лікті на стіл, сплів пальці.

— Так, цього я і боявся. Значить, вона мертва? — Ніздрі жінки роздулися.

— До чого ви ведете? — Тобіас подивився їй в очі.

— Пані, Серединні Землі існували під владою сповідниць, точніше, Матерів-сповідниць, протягом майже трьох тисяч років. Під владою Ейдіндріла ми жили в мирі та процвітали. Коли кордони звалилися і почалася війна з Д'Харою, я злякався за Серединні Землі…

— Тоді чому ви не поспішили нам на допомогу?

— Я хотів запропонувати допомогу, але король заборонив Захисникам пастви втручатися. Зрозуміло, я наполягав, але ж він, врешті-решт, був моїм королем. Нікобар страждав під його владою. Як з'ясувалося потім, він виношував похмурі плани і, як ви сказали, був готовий віддати нас в рабство. Але коли король видав себе і поплатився за це, я зі своїми людьми відразу ж прийшов через гори в Ейдіндріл, щоб допомогти Серединним Землям, Раді та Матері-сповідниці. А прийшовши, виявив тут д'харіанські війська, які, правда, не воюють з нами.

Я чув, що Імперський Орден простягнув руку допомоги Серединним Землям; Втім, під час походу, та й в самому Ейдіндрілі я чув багато різних чуток: що Серединні Землі впали, що Серединні Землі повстали, що радники мертві, що вони живі і ховаються, що владу в Серединних Землях захопили кельтонці, д'харіанці, Імперський Орден. Що Мати-сповідниця мертва, що вона жива. Чому ж мені вірити? Але якщо Мати-сповідниця дійсно залишилася в живих, ми могли б її захистити. Ми — небагата країна, але, наскільки це в наших силах, ми прагнемо допомогти Серединним Землям.

Плечі жінки трохи опустилися.

— Дещо з того, що ви чули, — правда. У війні з Д'Харою загинули всі сповідниці, крім Матері-сповідниці. Чарівники теж загинули. Потім Даркен Рал помер, і д'харіанці, як і кельтонці, об'єдналися з Імперським Орденом. Мати-сповідниця, повернувшись, намагалася відстояти єдність Серединних Земель, але ця продажна Рада стратила її.

Броган похитав головою.

— Це буде сумною звісткою. Я сподівався, що це була брехня. Вона була потрібна нам. — Він закусив губу. — Ви абсолютно впевнені, що її стратили? Може, ви помиляєтесь? Зрештою, вона ж володіє магією. Вона могла втекти, зникнути як дим або щось в цьому роді. Може, вона ще жива.

Жінка пильно подивилася на нього.

— Мати-сповідниця мертва.

— Але до мене доходили чутки, що її бачили живою… десь за річкою Керн.

— Безглузді чутки, поширювані дурнями! Вона померла. Я своїми очима бачила, як їй відрубали голову.

Броган, не зводячи з жінки очей, погладив пальцем невеликий шрам в кутку рота.