Губи Юлії розсунулися в підступній посмішці.

— А от і ні, мій хлопчику! Я добре все обдумала. Ось що я пропоную: ми клянемося тобі у вірності, ти питаєш нас, де Келен, і отримуєш відповідь.

Натомість ти не питаєш нас більше ні про що, ні про що не просиш і відпускаєш нас на всі чотири сторони. Ти ніколи більше нас не побачиш, а ми не побачимо тебе.

— Але, докладаючи зусиль, щоб звільнити Володаря, ви будете виступати проти мене і розірвете узи. Нічого не вийде!

— Ти розглядаєш ситуацію зі своєї точки зору. Захист зв'язаних з тобою уз спрацьовує за рахунок переконаності тих, хто з тобою пов'язаний в тому, що їхні вчинки є лояльними по відношенню до тебе. Ти хочеш захопити світ. І вважаєш, що робиш це заради блага всіх людей на землі. Але скажи, чи всі, кого ти намагався перетягнути на свою сторону, повірили тобі й залишилися з тобою?

Можливо дехто побачив за твоєю пропозицією щось інше і втік зі страху перед тобою?

Річард згадав про людей, що залишали Ейдіндріл.

— Здається, я розумію, до чого ти ведеш, але…

— Наші погляди на вірність і лояльність різні, і головне тут, переконаність. З нашої точки зору, з точки зору сестер Тьми, до тих пір, поки ми не зробимо спроби завдати тобі безпосередньої шкоди, ми не розірвемо узи, тому що все інше відповідає нашим поняттям про вірність і лояльності.

Річард, упершись кулаками в стіл, нахилився до неї.

— Ви хочете звільнити Володаря! А це сильно мені зашкодить.

— Тільки побічно, Річард. Ми хочемо влади точно так само, як і ти, і не важливо, на які моральні міркування спираються твої амбіції. Наша діяльність не спрямована безпосередньо проти тебе. Якщо нам раптом вдасться звільнити Володаря, то програють усі, включаючи Джегана, і тоді не буде мати значення втрата уз. Може, це і не відповідає твоїм моральним устоям, зате цілком відповідає нашим, тому магія уз спрацює. До того ж, хто знає, можливо, якимось дивом тобі вдасться виграти війну і вбити Джегана. Тоді узи нам теж більше не знадобляться. А терпіння дочекатися і подивитися, як будуть розвиватися події, нам вистачить. Тільки не думай втнути дурницю і повернутися в Ейдіндріл. Джеган зараз як раз завойовує його, і ти не зможеш йому перешкодити.

Річард випростався і моргнув, намагаючись осмислити сказане.

— Але… таким чином я дам вам можливість і далі творити зло!

— Зло з твоєї точки зору. А істина в тому, що ти дасиш нам всього лише можливість спробувати, що ще не означає успіху. Однак ти в цьому випадку отримуєш свою Келен, шанс зупинити Орден і навіть можливість постаратися перешкодити нам у нашій боротьбі. В минулому ти нас один раз вже переграв. Таким чином, кожен отримає те, що йому потрібно. Ми — свободу, ти — Келен. По-моєму, справедливо.

Річард деякий час мовчав, обмірковуючи це божевільна пропозицію. Він був у розпачі.

— Гаразд, припустимо, ви схилитеся переді мною, отримаєте захист чарівних уз, розповісте, де Келен, і негайно помчите по своїх справах. А де гарантія, що ви скажете правду?

Юлія посміхнулася, схиливши голову набік.

— Гарантія проста. Ми клянемося — ти запитуєш. Якщо ми збрешемо у відповідь на прямо поставлене питання, то узи зникнуть і ми знову опинимося в лапах Джегана.

— А якщо я порушу слово і, дізнавшись, де Келен, допитаю у вас ще про щось?

Вам доведеться виконати мою вимогу, щоб зберегти узи і ненадані знову в лапах Джегана.

— Саме тому ми й виставляємо умову: тільки одне питання. А саме: де Келен. Якщо поспросиш ще про щось, ми вб'ємо тебе точно так само, як ніби ти відмовився укласти з нами угоду. Гірше, ніж зараз, нам уже не буде. Ти помреш, а Джеган, отримавши Келен, буде робити з нею все, що захоче. А захоче він багато чого, запевняю тебе. І в нього дуже збочені смаки. Запитай у Мерісси.

Річард глянув на Меріссу. Вона злегка приспустила виріз свого червоного плаття, оголивши верхню частину грудей. Річард побілів і відвів погляд.

— Він дозволяє мені заліковувати тільки обличчя. А решта велить залишити для своєї… розваги. І він робив зі мною набагато страшніші речі. Набагато більш страшні. І все через тебе, Річард Рал.

Річард представив Келен з кільцем в губі і такими ж страшними слідами на тілі. Ноги в нього стали ватяними.

Закусивши губу, він пильно подивився на Юлію.

— Ти не аббатиса. Дай сюди перстень! — Та, ні секунди не вагаючись, зняла з пальця каблучку і простягнула йому. — Ви присягаєте мені у вірності, потім я запитую, де Келен, ви говорите і зникаєте звідси, так?

— Так, така нашу пропозиція. Річард важко зітхнув.

— Домовилися, — буркнув він…

Коли двері за Річардом закрилася, Юлія полегшено прикрила очі. Юнак дуже поспішав. Але їй було на це наплювати, вона отримала те, що хотіла. Тепер можна спокійно спати, не боячись, що Джеган прийде в сон, який не сон.

П'ять життів за одне. Відмінна угода.

І навіть не довелося розповідати йому все. Хоча вона все одно виклала більше, ніж збиралася. Але все одно — вдала угода.

— Сестра Юлія, — Цецилія заговорила впевненим тоном, якого від неї не чули ось вже багато місяців, — ти зробила неможливе! Знищила владу Джегана над нами. Сестри Тьми вільні, і нам це не коштувало нічого!

Юлія глибоко зітхнула.

— Я не була б так в цьому впевнена. Ми тільки що ступили на незвіданий шлях. Зате ми вільні! І нам не можна упускати нагоду. Нам треба негайно тікати.

Двері відчинилися.

До кабінету ввалився, посміхаючись, капітан Блейк. За ним — два матроси. Один з них з ходу облапав Ерміну. Та не зробила жодної спроби відкинути його руки.

Капітан Блейк підійшов до Юлії. Спершись долонями на стіл, він нахилився до неї. Вона відчула запах алкоголю в його диханні.

— Так-так, лапуля! Ось ми і знову зустрілися!

— Зустрілися, — незворушно погодилася Юлія.

Голодні очі капітана нишпорили по її грудях і він не бачив очей Юлії.

— «Леді Зефа» щойно пришвартувалася, і ми, бідні самотні моряки, подумали, що нам не завадить компанія на ніч. Хлопцям так сподобалося минулого разу ваше товариство, що вони вирішили повторити.

— Сподіваюся, цього разу ви будете з нами ласкавішими, — нарочито покірно вимовила вона.

— Взагалі-то, лапуля, хлопчики подейкували, що в минулий раз не встигли розважитися як слід. — Нахилившись ближче, він правою рукою схопив її за груди і потягнув на себе. Вона скрикнула, а він посміхнувся. — Ну а тепер, поки я розсердився, ви, шлюхи, швидко рухаєте свої дупи на «Леді Зефу», де ми знайдемо їм гідне застосування.

Юлія з розмахом увігнала ніж в його ліву руку, пришпиливши її до столу. Потім вона торкнулася кільця в губі і магією Збитку розчинила його в повітрі.

— Так, капітан Блейк, давайте всі разом підемо на «Леді Зефу». Нам належить дуже весела ніч.

Ударом Хань вона відкинула капітана назад. Встромлений в його долоню ніж прорізав йому руку навпіл, а повітряний кляп заткнув Блейку рот, заглушивши готовий вирватися крик.

Щось є за дверима, — прошепотіла Еді. — Напевно, це вони. — Вона подивилася на Келен своїми білими очима. — Ти не передумала? Я бути готова, але…

— У нас немає вибору, — відповіла Келен, поглядаючи на вогонь, який вони розпалили так сильно, як тільки могли. — Ми повинні тікати. А якщо це не вдасться і нас вб'ють, що ж, тоді принаймні Річард не прийде сюди, уникне їх пастки і за допомогою Зедда захистить Серединні Землі.

— Отже, спробуємо, — кивнула Еді і зітхнула. — Я знаю, що правильно розумію, що вона робить, але не в силах збагнути навіщо.

Еді свого часу пояснила Келен, що Лунетта робить щось дуже незвичайне: постійно ходить загорнута в свою магію. Це не так просто, сказала Еді. Для цього потрібен чарівний талісман. У Лунетти таким талісманом могла бути тільки одна річ.

Зачувши кроки в коридорі, Келен приклала пальця до губ. Еді швидко погасила лампу і сховалася біля дверей. Кімнату освітлював тільки камін, але в його танцюючих відблисках важко було розгледіти що б то не було.