— Я б не рекомендував. Справа ризикована, ми порушуємо розпорядження з батьківщини. Адже ми домовилися, що не створюватимемо складнощів.

Принц насупився.

— Це не ускладнення, — заперечив він.

Есте безпосередньо звернувся до Рагс:

— Чому це так терміново?

Рагс завагалася. Раптово вона спалахнула:

— Втеча нареченого з нареченою!

Принц розсміявся.

— Дуже добре! — вигукнув він. — Вирішено. Есте говорить із позицій службового обов’язку. Але ми його притягнемо на свою сторону. Адже ми ось-ось від’їжджаємо?

Есте глянув на годинник:

— Негайно!

Рагс метнулася назад. Їй хотілося відвести всіх з даху, поки ще темно.

— Поквапся! — вигукнула дівчина прямо у вухо Джона. — Ми перетинаємо кордон — з принцом Уельським. До ранку будете врятовані.

Джон ошелешено глянув на неї. Мадемуазель поспіхом розрахувалася, і, схопивши його за руку, відвела за інший столик, намагаючись не привертати уваги й коротко представила. Принц вшанував його рукостисканням, помічники кивнули, ледь приховуючи незадоволення.

— Нам час іти, — мовив Есте, нетерпляче поглядаючи на годинник.

Компанія вже рушила до дверей, і тут всі скрикнули: через головні двері на майданчик вийшли двоє полісменів і рудоволосий чоловік в цивільному вбранні.

— На вихід, — тихенько прошепотів Есте, підштовхуючи компанію до бічних дверей. — Назрівають якісь неприємності.

Він вилаявся: вихід загородили ще двоє поліціянтів. Вони невпевнено зволікали. Чоловік у цивільному почав ретельно оглядати відвідувачів за столиками.

Есте кинув колючий погляд на Рагс, затим — на Джона, який зіщулився за пальмами.

— Він що, з фінансового відомства? — запитав Есте.

— Ні, — прошепотіла Рагс. — Зараз назріють проблеми. Чом би просто не використати цей вихід?

Принц, всередині якого зріла нетерплячість, всівся за столик.

— Дайте мені знати, панове, коли будете готові йти, — він посміхнувся Рагс. — Подумати тільки, тепер, через ваше гарненьке личко, ми всі можемо потрапити в халепу.

Після цього несподівано включилося світло. Чоловік у цивільному різко розвернувся й вискочив у центр залу.

— Всім залишатися на місцях! — крикнув він. — Ви, там, під пальмами, — сідайте! Є тут в кімнаті Джон М. Чеснат?

Рагс мимоволі скрикнула.

— Гей! — гукнув детектив до полісмена, котрий стояв позаду. — Гляньте он на ту кумедну компанію. Ей, ви, руки вгору!

— Боже, — прошепотів Есте, — треба звідси вибиратися! — він обернувся до принца. — Цього не можна допустити, Теде. Вас не повинні тут бачити. Я з ними розберуся, а ви йдіть вниз, до машини.

Він зробив крок до бокового виходу.

— Ви, руки вгору! — заволав чоловік у цивільному. — Я з вами гратися не збираюся. Хто з вас Чеснат?

— Ви божевільні! — крикнув Есте. — Ми британські піддані. Ми до ваших справ не маємо жодного відно­шення!

Десь скрикнула жінка, публіка кинулася до ліфта, але застигла, побачивши наставлені на неї дула двох пістолетів. Якась дівчина поруч із Рагс знепритомніла, і в ту ж мить заграв оркестр на віддаленому даху.

— Зупиніть музику! — заревів чоловік. — І одягніть браслети на цих людей… швидше!

Двоє полісменів рушили до їхньої групки, Есте з іншими помічниками вихопили револьвери й, старанно захищаючи принца, почали пробиратися до бокового виходу. Гримнув постріл, другий, задзвеніли срібло й фарфор: пів дюжини відвідувачів перевернули свої столики й швидко сховалися за ними.

Навколо панувала паніка. Один за іншим пролунали ще три постріли, за ними пішла безладна стрілянина. Рагс бачила, як Есте холоднокровно цілився на вісім бурштинових прожекторів над головою, повітря почало наповнюватися щільним сірим димом. Дивним акомпанементом до криків й голосінь слугувало невпинне бряжчання віддаленого оркестру.

Потім через мить все закінчилося. Над дахом пролунав пронизливий свист, і крізь дим Рагс побачила, як Джон Чеснат підбіг до чоловіка в цивільному одязі й простягнув йому покірно складені руки. Хтось востаннє зойкнув, забряжчали тарілки, на які хтось випадково наступив, і слідом за тим запанувала важка тиша — навіть оркестр немовби завмер.

— Все скінчено! — голос Джона Чесната прорізав нічне повітря. — Вечірка закінчена! Кожен, хто бажає, може йти додому!

Все-таки панувала тиша — Рагс знала, що це — мовчання зі страху — відчуття провини звело Джона Чесната з розуму.

— То була вистава на мільйон, — кричав він. — Хочу подякувати всім вам. Ті, хто залишаться, знайдіть, будь ласка, вцілілі столики, я подбаю, аби вам подали шампанське.

Рагс здалося, що зірки у височині й дах під ногами раптом плавно закружляли. Дівчина бачила, як Джон сердечно потискає руку детектива, як той всміхається й ховає пістолет у кишеню. Музика залунала знову, і дівчина, котра втратила свідомість, несподівано взялася до танцю в кутку разом з лордом Чарльзом Есте. Джон бігав по залу, поплескував по спині то одного, то іншого гостя, обмінювався з ними рукостисканнями, сміявся. Потім, свіжий і безневинний, як немовля, попрямував до Рагс.

— Хіба не весело? — вигукнув він.

Рагс відчула, як в очах мутніє. Вона спробувала намацати в себе за спиною стілець.

— Що це було? — ледь заговорила дівчина. — Це сон?

— Авжеж ні! Все відбулося насправді! Це я все влаштував, Рагс, хіба не зрозуміло? Я це влаштував заради тебе. Сам вигадав! Крім мого імені, тут не було нічого справжнього!

Перш ніж її тіло обм’якло, вона встигла вчепитися за лацкани його піджака — так би й спустилася на підлогу, коли б Джон поспіхом не оповив її руками.

— Келих шампанського… негайно! — розпорядився він, затим гукнув принцу Уельському, що стояв поруч: — Швидше викличте мені машину! Міс Мартін-Джонс перехвилювалася, їй недобре.

Величезним роєм хмарочос здіймався висотою в тридцять ярусів вікон: вище він худнув і ставав схожим на білосніжну цукрову голову. Затим, підстрибнувши ще на сто футів, марнів до довгастої вежі, котра тонкою й тендітною стрілою, тягнулася до неба. У найвищому з її довгастих вікон стояла на свіжому вітрі Рагс Мартін-Джонс і дивилася вниз, на місто.

— Містер Чеснат хотів би довідатися, чи не зайдете в його особистий офіс.

Стрункі ноги Рагс покірно рушили по килиму й принесли її в прохолодну, з високою стелею кімнату, звідки відкривався вид на бухту та морський простір.

Джон Чеснат чекав за письмовим столом. Рагс підійшла до нього та обхопила за плечі.

— Впевнений, що ти справжній? — тривожно запитала вона. — З голови до ніг впевнений?

— Ти написала мені тільки за тиждень до прибуття, — скромно сказав він, — інакше я встиг би організувати цілу революцію.

— Хіба це все було заради мене? — допитувалася. — Вся ця марудна, грандіозна витівка — заради мене?

— Марудна? — Джон задумався. — Ну, спочатку так і було. Але в останню хвилину я запросив великого ресторатора й, поки ти гостювала за іншим столиком, продав йому ідею для нічного клубу.

Джон зиркнув на годинник.

— Маю ще одну справу — і до ланчу якраз ще залишиться час, аби одружитися, — він узяв телефонну слухавку. — Джексоне?.. Пошліть три однакові телеграми в Париж, Берлін і Будапешт, щоб трьох фальшивих герцогів, які грали аверс та реверс на Шварцберг-Райнмюнстер, вислали за польський кордон. Якщо герцогство не спрацює, знизьте валютний курс до чотирьох нулів і двійки після коми. І ще: цей кретин Блатчдак знову на Балканах, затіває ще одну війну. Заштовхайте його на перший же корабель до Нью-Йорка або посадіть у грецьку в’язницю.

Чоловік повісив слухавку й зі сміхом обернувся до приголомшеної космополітки.

— Наступна зупинка — мерія. Звідти, якщо хочеш, поїдемо до Парижа.

— Джоне, — запитала Рагс задумливо, — ким є насправді принц Уельський?

Він затримався з відповіддю, поки вони не сіли в ліфт, де з блискавичною швидкістю з’їхали вниз на два десятки поверхів. Потім Джон нахилився і постукав ліфтера по плечах.