Отже, я була оточена рідкісними дуплогніздними крехами з усіх боків і зрозуміла, що маю ходити «господарською зоною» навшпиньках. Намету я із собою не взяла, ночівлю просто неба унеможливили юрми скажено кусючих комарів, і я влаш­тувалася в хатинці. Заснути не виходило — на остро­ві вирувало нічне життя. Під хатою тупотіли їжаки, на даху хтось стрибав, на горищі, як скажені, верещали кажани, з колонії час від часу долинали невдоволені крики чапель. У вікно світив повний місяць, вітер шарудів деревами, і тіні від гілок моторошно стрибали підлогою. А потім біля хати залунали звуки важкої ходи, і через вік­но в місячному сяйві майнула тінь чиєїсь голови. Я перелякалась не на жарт, прожогом злетіла з ліжка і схопила велику косу, що стояла в кутку. Рвучко прочинила двері і замахнулася косою на чоловіка, який стояв під дверима на єдиній нериплячій дошці. Його миттю знесло з ґанку. Ми вклякли, витріщаючись одне на одного. «Обережно, тут під ґанком гніздо креха», — автоматично видала я. «Ага, я знаю», — відповів він. Від нашої метушні самка креха незадоволено зашаруділа під дошками. «Ви хто такий?» — миттю стишила я голос. «Це ви тут хто така?» — так само пошепки обурився він. Самка продовжувала нервове шарудіння.

Звісно, це був якийсь з інспекторів парку, якого не попередили про мій приїзд. Він побачив з човна світло від ліхтарика на острові й вирішив пересвідчитися, чи це раптом не якісь незаконні туристи. Наступного дня я залишила єдиний в Україні острів дуплогніздних качок, на якому більшість цих птахів гніздували де завгодно, тільки не в дуплі.

Півцарства за дупло

Квартирне питання у птахів — справа дуже серйозна. У дуплогніздних качок, наприклад, дупло має вмістити чималу самку та кладку із 7–12 яєць. Таких дупел насправді не так уже й багато, і це призводить не тільки до гніздування качок у дірках туалетів. В американської деревної качки — каролінки (Aix sponsa) процвітає гніздовий паразитизм, коли самки, які не змогли знайти апартаментів під гніздо, просто залишають своїх дітей у дуплі щас­ливої квартировласниці. У деяких деревних качок у дуплі, крім власної кладки, таким чином опинялося до 50 чужих яєць, зокрема й інших дупло­гніздних видів, як-от креха жовтоокого (Lophodytes cucullatus). Звісно, качка не може опікуватися такою величезною кількістю пташенят, і доводиться кидати гніздо. Тому одна з умов правильної квартири — потаємне розташування, аби не занадто багато безхатьків понав’язувало своїх яєць господарю66.

Коли качка-­невдаха не змогла підкинути дітей до житлової площі особин свого виду чи інших качок, то її яйця можуть опинитися в дуплі сови. При цьому качка без вагань викидає яйця господині геть. Наприклад, мешканка Північної Америки сова сплюшка північна (Otus asio) висиджує приймаків і навіть намагається їх годувати. Уже за добу-дві після вилуплення каченят рідна мати з’являється під дуплом і забирає дітей із собою67.

Деякі дупла розташовані на досить значній висоті, у лісі, за багато метрів від води — у ситуації з дефіцитом житла не будеш надто перебірливим. Маленьким дводенним каченятам необхідно вибратися з дупла, яке може бути розташоване на висоті до 20 метрів, і стрибнути на землю. Відео із цими карколомними стрибками неодмінно дивують глядачів ютубу (див. посилання).

Гніздовий паразитизм деревних качок спричинено нестачею квартир, яка за своїми масштабами й наслідками схожа на велику житлову кризу 1920-х у радянській імперії, що супроводжувалася бійками, сварками, доносами, «уплотнєнієм» і справжніми квартирними війнами.

Первинний і вторинний ринок дупел

Дупло — прекрасне захищене житло, не кожен хижак зможе знайти й дістатися самки та її малюків. Усі птахи, що гніздують у дуплах, поділяються на дві великі групи: «будівельники» та «квартиранти». З «будівельниками» зрозуміло — у наших лісах і парках це передусім дятли, хоча й деякі синиці можуть своїми крихітними дзьобиками проколупати в напівгнилій деревині якогось пенька нішу-напівдупло, достатню для розміщення гнізда. «Квартиранти» ж оселяються у готових домівках, які надають старі дуплясті дерева та «будівельники». Наприклад, серед 84 північноамериканських видів, що гніздують у дуплах, 26 % користуються природними дуплами, 32 % — це «будівельники», а ще третина (37 %) — це види, які повністю чи част­ково залежать від їхньої праці68.

Ось чому так важливо зберігати старі ліси, а в них — старі дуплясті дерева. Те саме стосується й міських парків і лісопарків, у яких міські служби «Зеленбуду» часто воліють позбутися старих «аварійних» дерев. А це не тільки багатоквартирний дім, який рятує під час нескінченної житлової кризи десятки птахів, а й їдальня для птахів-­«будівельників», насамперед дятлів, які забезпечують житлом безліч дуплогніздників лісопарку.

Між видами-«квартирантами» відбуваються запеклі сутички за житло. Шпаки виганяють зі шпаківень горобців хатніх. Горобці хатні безжально викидають із гнізд яйця та вбивають пташенят ластівок. Зміни клімату призвели до того, що у синиці великої терміни розмноження почали збігатися з термінами іншого дуплогніздного виду — мухоловки строкатої (Ficedula hipoleuca). У деякі особливо теплі роки агресивні й запальні синиці великі в боротьбі за житло вбивають близько 10 % самців мухоловки69.

А «будівельники» — самі собі господарі у своїй хаті. От, скажімо, дятел чорний, або жовна чорна (Dryocopus martius). Це один з найгарніших птахів київських лісопарків зі старими деревами, перед­усім Голосіївського. Великий вугільно-­чорний птах з яскраво-­червоною шапочкою харчується личинками великих жуків, які ховаються під корою мерт­вих засохлих дерев. Іноді в лісі можна зустріти величезне сухе й у прямому сенсі «голе» дерево — кора знята від верхівки до землі й величезними купами лежить навколо стовбура. Це робота міцного дзьоба птаха. Жовна також робить великі доволі помітні дупла з видовженими, майже прямокутними отворами. Лісові куниці непогано знаходять і запам’ятовують такі дупла, і тому жовні треба щороку будувати собі нову «квартиру», аби убезпечити родину від нічного візиту розбійників70.

За рахунок великих дупел жовни в помірних широтах вирішити житлову проблему можуть сичі волохаті (Aegolius funereus), галки (Corvus monedula), кажани, шершні та симпатичні лісові ссавці — вовчки. Значно складніше доводиться великим птахам-­дуплогніздникам у тропіках.

Ось велика родина птахів-­носорогів. П’ятдесят вісім видів цих величних птахів мешкають в Африці та Азії, і всі вони гніздують у дуплах. Птахи ці великі, дупла також потрібні чималенькі. Аби убезпечити самку й виводок, самець замуровує їх у «квартирі», цементуючи вхідний отвір глиною та залишаючи тільки невеличку дірочку для їжі. У більшості видів птахів-­носорогів самка та діти таким чином повністю залежні від самця, а в деяких випадках — також від особин-«помічників», молодих самців, які не розмножуються, але допомагають годувати виводок.

Особливо не пощастило рідкісному шоломодзьобому калао (Rhinoplax vigil), що мешкає в Таї­ланді та Індонезії. На відміну від інших птахів-­носорогів, він має дзьоб, частина виросту-рога на якому — це тверда кератинова структура. Її використовують для виготовлення настільних прикрас і різьблення декоративних фігурок. На чорному ринку нелегальні перекупники з Китаю за голову самця дорослого калао дають гроші, яких вистачить, аби жити кілька місяців бідній місцевій родині. І прирікають не лише самця, а і його самку та єдине дитя на смерть. Бо самка калао робить кладку раз на рік, п’ять місяців сидить замурована разом із пташеням у дуплі, а також линяє в ньому, втрачаючи всі пера та здатність літати. Увесь цей час їх годує винятково самець. Куля або сітка браконьєра разом з ним убиває всю родину71. Не дивно, що калао, який і без того потерпав від вирубки старих лісів з дуплами під плантації пальмової олії, швидко опинився в міжнародному переліку рідкісних видів у категорії «під критичною загрозою». Дім-фортеця стала для цього виду смертельною пасткою.