І тепер чоловік, який, імовірно, провів на Ямайці не більше тижня, каже мені, що все буде irie.

Я знімаю навушники.

– Де ви відпочивали? – питаю я.

– У Негрилі, – відповідає він. – Дуже гарне місце.

– Ви виїжджали за межі готелю?

– Я хотів, але моя…

– Але ваша дружина не хотіла, бо їй було страшно, еге ж? У путівнику сказано, що краще залишатися на території готелю. – Я знову сіла.

Він складає руки й спирається на них своїм підборіддям. Уперше, відколи почалася ця розмова, головний у ній не він.

– Вона хвилювалася через безпеку? – я малюю у повітрі лапки навколо слова «безпека», наче це те, про що насправді не треба хвилюватися. – Чи, може, вона просто не хотіла псувати собі настрій під час відпочинку, дивлячись, у яких злиднях усі там живуть? – Гнів, який я стримувала, зростає у мене всередині й піднімається горлом. – Ви слухали Боба Марлі, бармен приніс вам косяк, хтось розповів, що означає irie, і тепер ви думаєте, що знаєте щось. Ви бачили тікі-бар, пляж і готельний номер. Це не країна. Це курорт.

Він піднімає руки, неначе захищаючись, неначе намагаючись відштовхнути слова у повітрі знову до мене.

Так, я поводжуся жахливо.

Так, мені байдуже.

– Не кажіть мені, що в мене все буде гаразд. Я не знаю тієї країни. Я живу тут з восьми років. Я не знаю нікого на Ямайці. У мене немає акценту. Я не знаю своїх тамтешніх рідних, не так, як треба знати. Я у випускному класі. А як же мій випускний бал, закінчення школи та мої друзі? – Я хочу перейматися усіма тими безглуздими речами, які хвилюють їх. Я навіть почала готувати документи до Бруклін-ського коледжу. Моя мама два роки заощаджувала, аби поїхати до Флориди й купити мені «пристойну» картку соціального страхування. «Пристойна» картка – це картка зі справжніми краденими номерами замість вигаданих. Чоловік, який продав її мамі, сказав, що дешевші картки з фальшивими номерами не пройдуть перевірку і я не вступлю до коледжу. З карткою я можу подати заявку на фінансову допомогу. А якщо разом з нею я отримуватиму стипендію, то зможу навіть дозволити собі вчитися у Бінгемтонському університеті чи іншому державному закладі.

– А як же університет? – питаю я, вже розплакавшись. Сльози не зупиняються. Вони надто довго чекали, аби вийти назовні.

Містер Барнс підсовує упаковку серветок ближче до мене. Я беру шість-сім штук, використовую їх і беру ще шість чи сім.

– Ви хоч уявляєте, як це – ніде не вписуватися? – знову кажу я це занадто тихо, щоб бути почутою, і знову ж він чує мене.

Я вже біля дверей, тримаюся за ручку, коли він промовляє:

– Міс Кінгслі. Заждіть.

Можливо, ви чули слово irie раніше. Можливо, ви приїздили на Ямайку і знаєте, що воно походить з ямайського діалекту патуа. Чи, можливо, ви знаєте, що своїм корінням воно тягнеться з растафаріанства. Відомий співак реґі Боб Марлі був растаманом і поширив це слово за межами ямайського узбережжя. Тож, може, чуючи це слово, ви сприймаєте його в контексті цієї релігії.

Можливо, ви знаєте, що растафаріанство – це невеличке бічне відгалуження трьох головних авраамічних релігій – християнства, ісламу та юдаїзму. Вам відомо, що ці релігії монотеїстичні й центром кожної з них є три різні втілення Авраама. Можливо, у слові «irie» ви чуєте відлуння Ямайки 1930-х років, коли виникло растафаріанство. Чи, може, ви чуєте відлуння його духовного лідера, Ха`йле Села`с-сіє I, імператора Ефіопії у 1930—1974 роках.

І коли ви чуєте це слово, то розумієте його духовне значення. Усе гаразд між вами й вашим Богом, а отже, і між вами та світом. Бути irie – це перебувати у високому й духовному місці. У цьому слові ви вчуваєте саму суть релігії.

Або, можливо, ви не знаєте історії.

Ви нічого не знаєте про Бога, духа чи мову. Вам відоме сучасне побутове значення цього слова. Бути irie означає просто бути в порядку.

Іноді, зазираючи до словника, ви бачите, що деякі тлумачення позначені як застарілі. Наташа часто замислюється над тим, якою «слизькою» може бути мова. Спочатку слово означає одне, а врешті-решт – інше. Чи це через зловживання та спрощення, як-от на ямайських курортах туристів вчать слова irie? Чи це через неправильне слововживання, до чого останнім часом схильний тато Наташі?

До повідомлення про депортацію він не розмовляв з ямайським акцентом і не вдавався до ямайського сленгу. Тепер, коли вони змушені повернутися, він послуговується новим словником, наче турист, що вивчає фрази іноземною мовою для подорожі за кордон. «Усе irie, друже», – відповідає він касирам у продуктових крамницях на стандартне запитання «Як справи?». Він каже irie листоноші, який привозить пошту й питає про те саме. Він шкіриться, засунувши руки до кишень і розправивши плечі, й поводиться так, наче світ завалив його більшою купою дарунків, ніж він може прийняти. Уся його поведінка настільки очевидно штучна, що Наташа впевнена – усі бачать його наскрізь. Але це не так. Її тато миттєво піднімає людям настрій, наче його очевидне щастя передається їм.

Наташа вважає, що слова треба використовувати радше як одиниці вимірювання. Метр – це метр та й годі. Словам не можна дозволяти змінювати значення. Хто вирішує, що значення змінилося, і коли? Чи існує проміжок часу, коли слово має обидва значення? Чи час, коли слово не означає взагалі нічого?

Наташа знає: якщо їй доведеться поїхати з Америки, вона втратить усіх своїх друзів, навіть Бев. Звісно, спочатку вони намагатимуться підтримувати зв’язок, але це не буде те саме, що бачитися щодня. Вони не підуть на подвійне побачення, на випускний бал. Не святкуватимуть разом зарахування до університетів і не плакатимуть через відмову. Не буде дурних світлин з випускного. Час спливатиме, і відстань між ними з кожним днем здаватиметься дедалі більшою. Бев житиме в Америці американським життям. Наташа житиме на Ямайці, почуваючись чужинкою у країні, в якій народилася.

Скільки мине часу, перш ніж її друзі забудуть про неї? Скільки часу їй знадобиться, щоб набути ямайського акценту? Скільки часу мине, перш ніж вона забуде, що взагалі колись була в Америці?

Одного дня у майбутньому значення слова irie зміниться і стане просто черговим словом із довгого списку застарілих чи маловживаних. «Усе irie?» – запитає вас хтось з ідеальним американським акцентом. «Усе irie», – відповісте ви, маючи на увазі, що все гаразд, але ви не хочете про це говорити. Ніхто з вас не знатиме про авраамічну чи растафаріанську релігію, чи про ямайський діалект. Це слово взагалі буде позбавлене будь-якої історії.

Приємне в тому, щоб мати старшого брата гівнюка-вундеркінда – на тебе не тиснуть. Чарлі завжди був достатньо хорошим, за двох синів. Тепер, зрештою, він не такий ідеальний, і тиснуть на мене.

Ось розмова, яка відбулася 1,3 мільярди (плюс-мінус) разів, відколи він повернувся додому.

Мама. З твоїми оцінками досі все гаразд?

Я. Ага.

Мама. А з біології?

Я. Ага.

Мама. А як із математикою? Ти її не любиш.

Я. Знаю, що не люблю.

Мама. Але з оцінками все гаразд?

Я. Досі «добре».

Мама. Чому ще не «відмінно»? Господи. Час уже тобі стати серйознішим. Ти вже не маленький хлопчик.

Сьогодні в мене співбесіда щодо вступу до Єльського університету із його випускником. Це другий найкращий виш, але вперше в житті я грюкнув кулаком по столу й відмовився вступати до найкращого вишу (до Гарварду). Бути молодшим братом Чарлі в іншому навчальному закладі – це вже занадто. Окрім того, хтозна, чи візьмуть мене взагалі до Гарварду тепер, коли Чарлі тимчасово відрахували.