У нас є родич - імені називати не стану, поки не мине термін давності його злочинів в очах Королівського суспільства захисту тварин від жорстокого поводження. Так от, він стверджував, що навіть для того, щоб просто привернути котячу увагу, необхідно метнути через увесь город пів[6]цеглини. І як би не опиралася цьому душа, справжній котолюб іноді розуміє, що настав час вжити заходів.

Заходи можуть бути наступні.

Тобто перше, що потрапляє під руку[7], коли ви працюєте на грядках і краєм ока помічаєте силует, що злодійкувато прилаштовується серед білокачанної капусти і горошку[8].

ВБЗК в справі охорони грядок замінює гумові кулі - вірний засіб, щоб покарати, але не убити. Найправильніша стратегія - вразити за допомогою ВБЗК точку на відстані дюймів восьми від носа порушника. Потрапивши під удар земляної шрапнелі, кіт підстрибне на метр, і нетравлення шлунку до кінця дня буде йому забезпечено.

Серйозний недолік цього методу полягає в тому, що кіт дуже швидко розкусить вас і зрозуміє : перед ним справжній котолюб, тобто рохля, і якщо не піддаватися на блеф, то дуже скоро увесь його бойовий запал випарується, тюха побурчить-побурчить, вигадуючи скаргу в ООН, і заспокоїться.

Четверо котів, що кожну весну влаштовували в нашому городі овочевий Перл-Харбор, прекрасно знали усе це і незворушно сиділи серед свистячих земляних снарядів.

"Чому цей тип увесь час скаче, як ужалений? - читалося на їх фізіономіях. - І що заважає йому як слід прицілитися"?

Не думайте, що це не підлягає обговоренню.

Іноді, дуже рідко, відливаються кішці мишачі слізки. Чи, наприклад, здоровенна вівчарка з великої дороги вирішує підло напаскудити посеред під'їзної доріжки справжнього котолюба, a тут котолюб чисто випадково виходить з-за рогу з великою цибулиною в руці.

Але ще краще, коли справжній котолюб прокидається від післяполудневого сну на своєму лужку і бачить, як котяра - той самий, що нині обіймає посаду місцевого Кота Йошкіна, - сидить біля ставка і напружено вдивляється углиб в пошуках уцілілих карасів. Справжній котолюб раптом виявляє в собі здатність стартувати в усю прудкість прямо з лежачого положення. Але життя повне сюрпризів. Коти вміють ходити по воді. Я. тобто той справжній котолюб присягається, що ЙоК утік від нього прямо по поверхні ставка.

А де ж був справжній кіт, взятий в будинок, якщо пам'ятаєте, якраз для того, щоб відвадити чужаків? Спав на кухонному стільці, як завжди в подібних випадках. А трохи пізніше отримав на дурничку банку сардин - аж надто нещасний був у нього вигляд.

Покарання на справжніх котів не діють. Тому що справжні коти не бачать зв'язку між покаранням і злочином. Ну кричить цей тюха, ну кидається тапками, ну твердить щось там аж занадто голосно по декілька разів - і що? Тюхи взагалі дивні, що з них візьмеш. Залишається тільки прикопати калюжку і з безневинним виглядом жити далі.

З таким же успіхом можна запропонувати сороконіжці позмагатися в стусанах. Ви твердо вирішуєте не звертати на бридку тварину уваги, а через хвилину вже кудкудакаєте над ним, тому що він виглядає ну таким хворим і нещасним, раптом з ним щось не так?

Хіба що в крайньому випадку. Крім усього іншого, це викличе масу складнощів, тому що:

1. Мафіозі не значаться в телефонній книзі.

2. Це дорого. Чотири маленьких "бетонних тапка" обійдуться вам в два рази дорожче, ніж два великих, - та ж історія, що з дитячим взуттям.

3. У кошик, де кіт спить, неможливо підкинути кінську голову.

Ні, в цій главі мова піде зовсім не про нісенітницю на зразок дзвінких кульок і ганчіркових мишок, набитих котячою м'ятою. З котячими іграшками коти бавляться усього лише хвилину-другу, поки ви на них дивитеся, - потрібно ж порадувати свого тюху, а то ще, чого доброго, впаде в тугу і забуде купити їжі.

Секрет в тому, що кішки тільки прикидаються незалежними одинаками - вони, мовляв, завжди ходять де надумається, гуляють самі по собі. Насправді кожен кіт або кішка підключені до єдиного загальнокотячого розуму, для якого не має значення ні час, ні простір. І кожен кіт завжди порівнює себе з усіма котами, що коли-небудь існували на землі. Це наче знаменитий більярдист Стів Девіс змагався б не лише зі своїм супротивником, але і з усіма більярдистами в історії аж до того протогомініда, якому припало винайти цей по-справжньому нудний спосіб вбивати час вечорами.

У котів свої тонкі, інтелектуальні ігри.

Як ігровий майданчик підійде невелике село або щось відповідного розміру. У грі можуть брати участь до дюжини котів. Гравець вибирає собі спостережний пункт - дах, стіну вугільного сараю, стратегічно вигідний кут, в тихих селах підійде і середина дороги - і сидить там. Може здатися, що він просто гріється на сонечку, але зверніть увагу: кожен кіт сидить так, щоб бачити як мінімум двох інших котів. Коли він вирішує зробити хід, то переміщується на нове місце швидким кидком на напівзігнутих, припавши черевом до землі. Правила гри людям досі досконально з'ясувати не вдалося, але виграє, очевидно, той, кому вдається побачити усіх котів, і при цьому щоб його самого не бачив ніхто. Втім, це усього лише припущення, цілком можливо, істинний сенс гри такий тонкий, що середній людський розум не в змозі осягнути його - як у випадку з крикетом.

Проста і дуже поширена котяча гра. Археологи підтверджують: вона існує з того самого часу, коли, ну так, коли з'явився перший незастиглий цемент. Гра полягає в тому, щоб знайти де-небудь не цілком застиглий цемент і пробігти по ньому. Зрозуміло, результат залежить від майстерності гравця. Вищим досягненням вважається так розрахувати момент пробіжки, щоб цемент був, з одного боку, ще досить податливим, з іншого боку, його вже не можна було б розрівняти, прибравши відбитки лап.