г) леткий наїдок, що наважився опуститися на лужок позаду будинку, щоб клюнути хлібних крихт;

д) їжа, плаваюча в ставку;

е) велика, повна бліх і гавкаюча їжа;

ж) їжа в асортименті.

Дивно, як котам вдається зберегти розум. Всякому котолюбові відомо, що, якщо якийсь з вищеперелічених видів їжі в зуби не дається, коти вирішують цю проблему, прикидаючись, ніби предмета їх невдачі взагалі не існує.

Зовсім як ми.

Особисто я знаю тільки одну домашню тварину, здатну вивести кота з рівноваги: черепаху. Мабуть, справа у тому, що коти не здатні сприймати черепах як частину фауни. Для них це просто нез'ясовним чином деталь місцевості, що незрозумілим чином рухається.

Нині черепах вже не ховають на зимівлю в ящик, тому що, як нам сказали, черепах більше не роблять, а тільки перепродають один одному за численні квадрильйони фунтів.

Ми своїх влаштовуємо ближче до каміна - там вони можуть в теплі і затишку дрімати усю зиму безперервно, прокидаючись раз або двічі на день, щоб пожувати листочок салату.

Таким чином, черепахи наші перебувають в безтурботному спокої, чого не можна сказати про справжнього кота. Тому що черепаха відмовляється виходити на бій. Вона не знає слова "страх", як, втім, і інших слів. О так, черепахи боязко ховаються у свої панцирі, вгледівши будь-яку тінь, але кота, що прийшов до каміна, наполегливо вважають усього лише милою, теплою купою хутра, під яку так приємно заритися. Вони підбираються до кота, що мирно лежить, повільно і безшумно (черепахи завжди так рухаються, не вміють інакше), і бідолаха раптом виявляє, що якась тверда штука наполегливо спихає його з килима. Тоді кіт встає, йде в далекий кут і звідти з тривогою стежить за черепахами.

А потім одна з них раптом вирішила, що котячий корм - це смачно. Кіт кліпав, як телепень, дивився на панцир, що азартно розгойдувався на краю миски з котячим кормом, і важко зітхав.

Про що думає садівник? Про горошок, петрушку, пастернак, ревінь.

Про що думає садівник-котолюб? Про пастки, різки, колючий дріт, мінні поля.

Втім, сусіди котолюба, якщо його кіт справжній, а у сусідів є грядки, думають про те ж саме.

Якщо в місцині живе один або декілька справжніх котів, розводити квіти і овочі можна, але ціною буде вічна пильність. Як помітив один розлючений справжній садівник[15]:

"Само по собі те, що вони роблять, - ще можна перетерпіти. Але ось те, що вони роблять потім!", - маючи на увазі сумлінно накидані купи землі, з яких жалісно стирчать паростки квасолі, що вже не виросте.

Великий Балістичний Земляний Комок ми вже обговорювали. Окрім нього існують наступні методи оборони :

Слухайте, ну кого цим можна злякати? Хіба що кротів. Так, дійсно, після того, як ми встановили усю цю машинерію, кротів у нас немає. До того їх теж не було.

Справжні коти через нього переступають.

Нам так і не вдалося з'ясувати, чи допомагають ці засоби, оскільки всякий раз після налаштування вогневих рубежів починався дощ. Чесно кажучи, воно і на краще, а то на серці було якось неспокійно, увесь час мучило сумління: раптом ця хімія заборонена якою-небудь міжнародною конвенцією і нам просто забули сказати про це?

Вся річ у тому, що бажання кота потрапити у ваш жалюгідний город куди сильніше за ваше бажання свої грядки захистити. Вже повірте мені. Якщо природа кличе, вона репетує в увесь голос. А тому врятувати вас може

Друг садівника. Коли справжні коти натикаються на Непереборний Сталевий Бар'єр для Захисту Ваших Дорогоцінних Посівів - о, ви б бачили їхні фізіономії!

Засіяні грядки закривають цією сіткою згори. Ви також можете спорудити маленькі дротяні гетри для квасолі і облаштувати свої улюблені яблуні в надійні дротяні корсети.

Але є і мінуси: 1) город виглядає як військовий полігон в мініатюрі; 2) неможливо пройти по городу, не спіткнувшись; і 3) овочі проростають прямо крізь дріт. З цибулею і різною зеленню проблем немає, але ми одного разу забули вчасно прибрати сітку з картопляного поля, і урожай потім довелося викопувати увесь разом, неначе у нас був один величезний картопляний кущ.

Якщо ви не готові терпіти подібні незручності, у вас є тільки один вихід:

Ну, ні. Ми не такі[16].

О! Вони можуть рости разом.

Точніше, не зовсім так. На той час, коли дитина перестає бути схожою на Уїнстона Черчіля, її ровесник кіт зазвичай вже давно дорослий і, якщо до нього не були застосовані деякі заходи, має власне потомство. Котенята і діти - гримуча суміш. Тільки уявіть, що може накоїти у вашому будинку гримуча суміш.

Справжнє котеня, прийняте в сім'ю справжніх котолюбів, де є діти, має бути готове до того, що його стануть :

1) тягати;

2) пхати;

3) замикати в ляльковому будиночку разом з Сінді, містером Т., переодягненим в сукню Сінді[17], одноруким плюшевим ведмежатком, моторошним пластикоїдом з лазерною гарматою напереваги і маленьким рожевим поні;

4) годувати неправильною їжею. До неправильної їжі входять, наприклад, зелений горошок, усілякі липкі солодощі, а також двотижневий запас "Котячих ласощів", якщо його заштовхують в кота протягом трьох хвилин.

5) одягати в неналежні вбрання (як те: сукні Сінді, Барбі, форму Вояки і тому подібне);