Сусідського кота найчастіше можна побачити таким, що сидить з витріщеними від напруження очима на грядці або клумбі, куди тільки що висадили розсаду. Найпоширеніше прізвисько (див. також "Як назвати кота") - Анугетьзвідтискотинякатака.

Одноокий, ікластий, пошматований шрамами настільки, що на його шкурі якраз зручно влаштовувати чемпіонат з "хрестиків-ноликів". Вуха схожі на прокомпостовані вздовж і поперек автобусні квитки. Косорилий кіт - це завжди тільки кіт, кішок таких не буває. Косорилими котами не народжуються, ними стають, часто при спробі переграти в вирячені баньки або зґвалтувати автомобіль, що мчить по шосе, - точніше, після того, як ветеринар відскребе з асфальту рештки і зшиє їх воєдино, як зуміє. Косорилі коти найчастіше чорні. Дивно, але факт.

Ваш перший справжній кіт. Основа заміської котячої популяції.

Як і коти з комор, коти фабричні скоро стануть історією. Раніше вони виконували свою частину роботи, але тепер все більше служать лише приводом для суперечок між керівництвом, яке хоче позбавитися котів, тому що вони-ж не відповідають новому ушляхетненому іміджу ВАТ "Активне об'єднання об'єднаних активів", і робітниками, які хочуть, щоб коти залишилися.

Їжу для них, як правило, тягає особа на ім'я Красунька або Дотті-з-їдальні. Деякі з фабричних котів - відомі особи, і коли такий кіт виходить на пенсію, у фабричній газеті друкують його фото. Усі подібні знімки схожі: чорно-білий кіт сидить на руках у Дотті-з-їдальні і дивиться в об'єктив з виразом спокійного презирства.

Вийшовши на пенсію, фабричний кіт переселяється додому до Дотті-з-їдальні, але іноді навідується на старе місце роботи - поштовхатися серед діяльних робочих побратимів, поприставати до них з оповіданнями про те, наскільки краще йому тепер живеться, ох, потрібно було вже дуже давно піти на спокій, ви-то, хлопці, не знаєте, яке було при містерові Моргані, звір був, а не керівник, та варто було йому побачити хоч би мишачий хвостик, він тут же з котушок злітав, кажу вам, ех.

…І старий кіт йде додому, щоб трішки подрімати.

Завжди білий і пухнастий, в нашийнику з діамантами. У вимоги також входить уміння фотогенічне позіхати, потрапляючи в кадр, і зберігати абсолютну байдужість, коли поруч люди провалюються крізь підлогу в басейн з піраньями. Надлиходійських котів бачили усі.

Проте життя у такого кота не таке вже й легке, як може здатися. Адже злочинним геніям при проектуванні підземних причалів для яхт і ракетних баз вартістю в прірву мільйонів чомусь ніколи не приходить в голову забезпечити своє житло ящиком з піском. І навіть якщо такий ящик знайдеться, усі підходи до нього будуть заміновані, а в піску закопані хитромудрі і неприємні пастки.

Коти надлиходіїв ніколи не користуються котячими дверцятами. Вони знають, що трапляється з тими, хто ходить через двері. Надлиходійські коти - не справжні. Це абсолютно очевидно, досить вивчити факти. У найближче Різдво, коли телебачення знову нагадає нам, що Спаситель народився на Землі і звали його Джеймс Бонд, вглядіться в екрани телевізорів. Ви НЕ побачите там:

а) пташиних трупів під лазерним столом для обробки шпигунів;

б) слідів від кігтів на пульті управління суперракетами;

в) поролонових мишей, розкиданих там, де усі на них спотикатимуться;

г) розкритих і забутих котячих консервів в кріогенній установці.

І якось не виходить уявити собі середньостатистичного надлиходія володарем справжнього кота. Хоча деякі з наших однодумців заперечують, вказуючи на те, що багато надлиходіїв красуються в рукавичках і/або пов'язках на оці, так що, можливо, у кого-небудь зі злочинних геніїв вдома є справжній кіт. І іноді ввечері, після важкого трудового дня, стомившись загрожувати Землі знищенням, надлиходій гладить свого улюбленця по шерстці.

Зазвичай чорно-білий. Частенько має смішний дефект мови. Якщо ваш кіт читає газету - він мультяшний. Якщо він дістає динамітну шашку, протягнувши лапу за межі екрану, - він мультяшний. Якщо він носить краватку-метелика - він мультяшний. Якщо, перш ніж побігти, він декілька сміховинних секунд зі звуком "бінка-бінка-бінка" обертає лапами, як млин, не рухаючись з місця, - він мультяшний. Якщо ви все ж не впевнені, дізнайтеся, чи не тримають ваші сусіди бульдога на ймення Буч, який носить нашийник зі шпильками і більшу частину дня дрімає поряд зі своєю будкою. Якщо так, то ви знаєте, який у вас кіт.

Різновид кота фабричного. Теоретично може бути будь-якого кольору, на практиці майже завжди чорний з білими плямами. Важливою помітною особливістю цієї породи є здатність розповзатися під час сну на значну площу подібно до гумового мішка з ртуттю. Припочтові коти нині поступово зникають, оскільки, з одного боку, скорочується їх природне місце існування - сільська пошта і маленькі крамнички, - з іншою, санітарні норми не заохочують тварин, які бачать сенс свого життя в спанні на пакетах з цукром. Я якось бачив в одній сільській крамничці припочтового кота, який спав на мішку з собачими галетами. Протягнеш руку, щоб взяти галету, - і наштовхнешся на щось м'яке і тепле. І ніхто цього кота ніби не ганяв. (До речі, що трапилося з собачими галетами? Колись були галети як галети, а нині - якась хирлява дурня в коробках. А раніше їх робили червоними, зеленими і чорними і всяких різних форм. Чорні на смак були як вугілля. Ото часи! Наші діди зітхали по гасницях і газових ліхтарях, а ми - по собачих галетах. Навіть ностальгія вже не та.)

"Одіссея кота Оскара - 3000 кілометрів на попутках"! - свідчить заголовок в місцевій газеті. Ну, або якось так. Щороку хоч би раз. У кожній газеті, що видається в маленькому місті або селі. Заголовок з'являється в обов'язковому порядку, з тією ж невідворотністю, що і статейки на кшталт "Скандал навколо нового будівництва" і "Над шкільним начальством згущуються хмари".

Велика кількість подібних випадків спонукала дослідників, що підтримують Рух в захист справжніх котів, на. гм. ну загалом, на дослідження. Спочатку вони висунули припущення, що існує досі невідомий науці вид справжніх котів, що можливо веде своє походження від кота залізничного, нині практично вимерлого. Гіпотеза про існування авіакота на перший погляд теж здається дуже перспективною. Проте тільки на перший погляд. Тому що, коли летиш на висоті 10 000 метрів, думка про те, скільки в цьому літаку дивних місць, де кіт може влаштуватися поспати, - і більшість цих місць знаходяться в жмутах дротів, - якось не гріє. Говорили і про те, що, можливо, в природі зустрічається далекобійний кіт, який і не снився Т. С. Еліоту[2]: felis longvehicles - звір, що мешкає по всьому світу, роз'їжджає в кабінах вантажівок і жиріє на снікерсах. Або ж ці випадки можна розглядати як ще один доказ теорії Шредінгера. Адже з квантової точки зору відстані, строго кажучи, не існує, а проміжки між об'єктами - не більше ніж результат випадкових флуктуації матриці щільності, яку не варто сприймати серйозно.