© Terry Pratchett. The Unadulterated Cat. 1989

Спочатку було слово, і це слово було Кіт. Цю непохитну істину сповістив народам котячий бог через слухняного свого учня Террі Пратчетта.

Отже, перед вами євангеліє породи котячих. Ви дізнаєтеся про котів усе. З чого коти зроблені, їх внутрішнє улаштування, закони, які на них діють і не діють, що вони їдять і що п'ють. Ну а щоб було наочніше, книга забезпечена малюнками чудового англійського художника-графіка Ґрея Джолліффа. Нехай буде з вами котяче благословення! Няв!

Гаразд, будемо відверті.

Так, в цій книзі мова йде про те, що прізвиська істотам котячої породи потрібно давати короткі, щоб запросто можна було вигукувати їх серед ночі, зводячи на ноги сусідів. Проте кота, якому присвячується ця книга, звуть Едіп-кіт. І слід сказати, це ім'я якнайкраще йому личить.

Подібно до того як бочкове пиво більш-менш витіснило старий добрий ель, останнім часом багато людей стали віддавати перевагу позбавленим хоча б якоїсь індивідуальності стандартизованим котам. І нехай їх безликі вихованці відзначаються здоров'ям і світяться від вітамінів, вони не варті і нігтя справжніх котів. Рух в захист справжніх котів (A Campaign For Real Cat) покликаний допомогти людям відрізняти справжніх представників сімейства котячих від різноманітних хвостатих продуктів масової культури. Саме для цього написана наша книга - в захист істинних котів і проти котів бочкових.

Гаразд. І як же відрізнити кота справжнього?

Легко. Природа зробила усе, щоб вирізнити їх серед інших. Достовірність багатьох котів видно неозброєним оком. Наприклад, коти, що виглядають так, немов їм декілька разів влучили по пиці загорнутим в шкарпетку молотком, - справжні. Коти, чиї вуха неначе оброблені фестонними ножицями, - знову-таки справжні. Майже кожен безрідний, не позбавлений чоловічої гідності кіт - не просто кіт справжній. Влаштувавшись у вашому будинку, він ставатиме все більш і більш справжнім, так що незабаром у вас не залишиться жодних сумнівів в його справжності. Пухнасті коти - не обов'язково несправжні. Але: якщо кожен раз, коли показують рекламу "надмурчайного корму", пухнастий кіт не відвертається від телевізора з виразом ображеної гідності - справжність його під великим знаком питання.

О! Тобто коти в рекламі не справжні?

Правду кажучи, сама участь в рекламі не позбавляє кота справжності. І справді, що може зробити кіт, якщо його закидають на якусь химерну споруду і клацають фотоапаратом кожен раз, коли він з відразою висовує ніс з ковролінового "будиночка"? Питання в тому, як кіт діятиме в подібній ситуації.

Несправжній кіт, якщо перед ним поставлять в ряд котячі консерви, слухняно вибере банку, яку збираються рекламувати, навіть якщо в інші банки не залили солідолу. Справжній же кіт насамперед попрямує до найдорожчого корму, потім переверне банку, із зухвалим бурчанням випорожнить її вміст, потім спробує парочку інших банок, доведе оператора до нервового зриву, шмигне під поміст для дикторів, де обов'язково і застрягне. А незабаром і проблюється. І коли хазяї після усіх цих подій накуплять йому гору найулюбленішого корму, справжній кіт навідріз відмовиться до нього навіть торкатися.

Справжні коти ніколи не носять на шиї бант (хоча іноді красуються в краватці-метелику – див. "Мультяшні коти").

Не майорять на різдвяних листівках.

Не бігають за дзвінкими іграшками.

Справжні коти не носять нашийників. Втім, іноді їх можна побачити у вбранні для ляльок. Але справжній кіт, що б на нього не начепили, сидітиме з найневиннішим виглядом, тоді як його мозок гарячково досліджує оточуюче середовище, розраховуючи стрибок, який дозволить йому через хвилину умить вилетіти з коляски для ляльок, сукенки, фартушка і чіпця.

Справжній кіт - не просто урівноважений. І не просто неврастенік. Він урівноважений неврастенік - зовсім як справжня людина.

Справжні коти їдять домашні пироги. І гусячу печінку. І масло. Словом, усе, що відшукається на столі - якщо є надія потягнути здобич під стіл ще до того, як хазяїн забезпечить належні заходи.

Справжній кіт навіть з найвіддаленішого закутка квартири чує, як на кухні відкривається холодильник.

Деякі з радикально налаштованих учасників нашого Руху вважають, що справжній кіт ні за що не поїде до котячого готелю на час відсутності хазяїв. Справжній кіт, стверджують вони, прекрасно прогодується за допомогою скромного джентльменського набору мисок і сусідів. Радикали також наполягають, що справжній кіт нізащо не дозволить засунути себе в чарівний кошик -"переноску".

А тепер вислухайте мене. Плюралізм - це, звичайно, основа демократії і таке інше, але мені хотілося б нагадати найбільш завзятим нашим прибічникам про те, якої шкоди Руху в захист справжніх котів завдали «Диспут про Протиблошині Нашийники» (1985), «Розбіжності з питання Черговості Прав на Котенят» (1986) і те, що увійшло в історії як недоброї пам'яті «Великий Скандал через Миску з Котячим Ім'ям» (1987).

Як я вже говорив одного дня, хоча ідеальний справжній кіт їсть зі старого блюдця із залишками попереднього годування (чи, що навіть типовіше, з підлоги поряд з блюдцем), проте суть справжнього кота не в тому, як він їсть, а в тому, що він їсть. Деякі з нас вважали б за краще возити своїх котів в картонних коробках з-під сухого сніданку, але будь-який справжній кіт має вбудований детектор білих халатів і, ледве відчувши поблизу присутність ветеринара, стартує з найміцнішої коробки, як балістична ракета. Причому, швидше за все, станеться це в найнезручніший час: коли ви стоятимете в пробці або чекатимете в переповненій приймальні.

Незважаючи на неприємне відчуття, залишене злощасним Скандалом через Миску з Котячим Ім'ям, ми вважаємо за потрібне прояснити це питання: що б там не говорили, справжній кіт не відмовиться їсти з миски з написом "киць-киць". Він навіть з миски з написом "МИШ'ЯК" їсти не відмовиться. Справжній кіт їсть з чого завгодно. Справжній кіт намагається упіймати все, що рухається.