Зрозуміло, усе залежить від того, наскільки справжній у вас кіт, ну, якщовирозумієтепрощоя.

Е-е.

Розумієте, уявімо, у вас є котик і кішечка, і вони.

Річ у тому, що.

Загалом, у породистих кішок - в'язки, у справжніх - злучки. В'язки краще залишити професіоналам. З іншого боку, зі злучками коти прекрасно можуть впоратися і самі.

Розплідненням кішок завжди займаються пані, абсолютно не при своєму розумі, але дуже милі. Будинок такої пані легко можна відрізнити по акуратних сарайчиках в саду і тій особливості, що котячі корми при доставці там відвантажують не банками, а вантажівками.

Справжні котолюби стикаються з такими дуууже рідко, а то і зовсім ніколи. Хіба що іноді справжньому котолюбові якимсь чином дістається кішечка, зовнішність і походження якої не дозволяють віднести її до ветеринара на операцію, так само як і підпустити до неї цього смугастого розбійника, що вештається навколо будинку. І нічого не залишається, як вдатися до допомоги фахівця. Там вам доведеться викласти кругленьку суму. (Так, у кішок усе не як у людей! Настільки не як у людей, що усі чоловіки у вашій сім'ї ще довго вражатимуться). Додому ви повертаєтеся, в замисленні про розрахунки, - вам сказали, скільки коштуватимуть котенята. Отже, X приплодів в рік помножити на Y котенят, мінус декілька кішечок на розпліднення, помножити на X приплодів =??????????

Справжні котолюби знають, що в житті усе зовсім не так. Розведення тварин заради грошей ніколи не приносить грошей, що б там не доводили цифри. У вашому житті з’являються рулони дротяної сітки, скрип пили і удари молотка, рахунки за корм, рахунки з найнесподіваніших місць. Ви і оком кліпнути не встигнете, як залізете по самі вуха. Хто догляне за котофермою, поки котофермер піде випити кухлик еля?

Насправді розведення котів нині скоротилося до такого рівня, що оголошення "Віддамо в хороші руки" зустрічаються все рідше, а котячу популяцію складають переважно жирні кастровані котяри і гнучкі витончені кішечки, позбавлені радощів материнства і, схоже, анітрохи цим не засмучені. Проте в кожному селі є свій кіт, якого сусідки делікатно називають Том-у-якого-все-при-ньому.

Такому котові дуже важко не бути справжнім. О, колись він був один з цілого племені безрідних котів, вони вили, билися і не могли поводитися інакше, не втративши при цьому пошану собі подібних. Але тепер його товариші по минулих пригодах постаріли і розжиріли, їм аби спати цілий день, а кішки - ті взагалі і чути нічого не бажають. І ось він, самотній мисливець, крадеться в кущах. Земля тремтить, кролики тремтять в глибині своїх кліток. Усе в ньому неначе говорить: "Ну, торкнися мене, дай мені привід!" - і собакам (маємо визнати, навіть несправжні коти в середньому розумніші за собак) стає якось і ніяково, на думку спадають тисячі вагомих причин з байдужим виглядом пробігти повз. Поряд з котом крадеться на м'яких лапах його могутнє і жадаюче звірине несвідоме. Молочник скаржиться, листоноша починає залишати вашу пошту у сусідів.

У нашій місцині був один кіт, який отримував збочене задоволення, перемагаючи своїх одноплемінників в поєдинку. Він не відвойовував територію, він просто дуже любив побитися. Підстерігши побратима, що задрімав на сонечку, цей негідник накидався на нього. А ми тоді як раз завели справжню кішку, стерилізовану і вкриту шрамами. Вона походила з процвітаючої колонії котів з комор, де давно звикла до величезних незграбних самців, що не думають ні про що, окрім сексу і доброї бійки (можна одночасно). Перші пару разів, коли місцевий пройдисвіт викликав її на бій, вона перелякано тікала. Потім нам пощастило спостерігати вирішальний поєдинок.

Починалося усе як завжди: кіт накинувся, кішка втекла. Кіт погнався за нею, вони летіли по складній траєкторії, вхолосту загрібаючи лапами на поворотах з характерним "бінка-бінка-бінка" (див. "Коти мультяшні"; у будь-якому котові є щось від мультяшки). Потім наша кішечка застрибнула на бочку з водою, дочекалася моменту, коли задирака учепиться передніми кігтями за верхню кромку бочки і зашкребе задніми, намагаючись затягнути вгору чималий філей, - і акуратно, точно, обачливо врізала йому лапою по носі. О, таким ударом міг би пишатися будь-який мультяшний кіт! З розвороту градусів на триста, чесне слово. Звук був таким, неначе рвався шовк.

А потім вона виразно подивилася очманілому котові прямо в очі. Зустрівши цей погляд, кіт зрозумів, що йому надзвичайно пощастило, він отримав по носі тільки раз, а якщо наполягатиме - ще відгребе.

Минулося усе цілком мирно: кіт-забіяка відтоді перестав помічати нашу кішку, вона відповідала йому взаємністю. Як це часто буває, оскільки позбавитися один від одного вони не могли, то вважали за краще зробити вигляд, що супротивника не існує. Хоча для цього мусили дуже постаратися. Задирака був шредінгерівським котом, що не так давно виринув з гіперпростору шредінгерівських котів, залізно впевнений, що наш будинок належить йому. Пізніше його пустив до себе жити сусід, але доти кіт вважав наш будинок своїм. Кішечка не могла на нього пошипіти - це було б проти правил, адже щоб пошипіти, потрібно визнати, що кіт існує. Отже ці двоє ходили по будинку, ніколи не зустрічаючись в одному приміщенні. Напевно, вони відчували наближення один одного завдяки якійсь котячій телепатії. Це дуже нагадувало безглузді комедії, де одна людина грає близнюків і завжди вибігає на терасу, щоб через секунду увійти до іншої в двері і в іншому капелюсі зі словами: "Хай йому біс, ніяк не можу знайти брата"!

Уявлення котів про гігієну завжди мали багато спільного з людськими - в розумінні, що коти теж хочуть, як краще, але не дуже розуміють, як цього досягти. Сходимося ми в одному: якщо щось добре заховане, то цього якби і немає. Тобто головне - не досягти чистоти, а показати, що ти дуже прагнув її досягти. Наприклад, загрібаючи кігтями лінолеум в марних спробах зарити ним лоток.

Чи, скажімо, котяча манера вилизуватися. Хіба можна стати чистіше, обслинившись з голови до лап?

Та все ж в одному коти далеко випередили інших домашніх тварин:

КОТИ ЗНАЮТЬ, НАВІЩО ПОТРІБНА ВАННА.

Одного дня ми повернулися додому і виявили, що наша тодішня справжня кішка просочилася до будинку, скориставшись звичайною гіперпросторовою лазівкою. Оскільки, від'їжджаючи, ми думали, що залишили кішку в саду, лоток ми їй не приготували.

Кішка, як нам здалося, мала злодійкуватий вигляд. Втім, вигляд у неї завжди був злодійкуватий. Вона навіть дихала з таким виразом мордочки, ніби повітря крадене. Поверхневий огляд її схронів - темних кутів, каміна - результатів не дав, і це нас дуже спантеличило.