Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Довгенько я вибирався з джунглів. Уже сонце почало заходити. Ліс поринув у сіру темряву. Погано видно. Нарешті, я дістався до джерела і вволю напився.

Пройшовши ще кроків триста, я опинився біля своєї домівки.

Скидаю з плеча важку ношу і припадаю до води. Нема кращого напою, ніж вода.

Потім розіпнув на кілочках шкуру ягуара. Вона тепер сохне разом із шкурою пуми.

Пощастило мені сьогодні: аж двох диких звірів уполював — пуму і ягуара. Коли щаститиме так щодня, то в човні не вмістяться всі мої трофеї.

Уночі на човні

Чимало дарів природи маю в своїх клітках, коробках, ящиках і під навісом. Разом з багатьма отруйними зміями в клітку попала і довжелезна анаконда. Цей вид анаконд зустрічається дуже рідко. Лише один раз я піймав таку змію в джунглях на річці Атуман, та й то лише завдяки її зажерливості. Однієї темної ночі анаконда залізла в клітку і проковтнула дику курку, що була там. Гадюка потовстішала і не змогла вже вилізти назад.

Анаконда, яку я зловив тепер, дуже красива, вся у візерунках. По боках у неї на темному фоні розкидані чорні плями. Шкура блискуча, вкрита дрібною лускою. Змія майже п'ять метрів завдовжки, а товщина її — як передпліччя чоловічої руки. Водяний полоз займає майже всю клітку, в яку я його посадив. Гадюці дуже тісно, але доведеться їй потерпіти, поки припливу на Тапажос і знайду для неї більшу клітку.

Щодня опускаю клітку з анакондою на півгодини у воду, де змія може напитися і викупатись. Та й клітка обмивається від нечистот.

Порожніх консервних банок в мене вже немає, щоб поставити ніжки клітки у воду. Тому довелося використати для цього шкаралупи від горіхів кастаньї. яких у джунглях дуже багато.

Як же попала до мене ця анаконда?

Якось я сидів у човні під навісом із жап. Над головою монотонно стукотів густий дощ. Швидко темніло, і я готувався до ночівлі.

Крізь дощ мені було видно, як жевріє багаття під навісом на березі. Воно блимало, немов червоне око.

Ніч я вирішив провести в човні під навісом, бо на березі вітер забивав під стріху дощ. Нема неприємнішого відчуття, ніж прокинутися вночі в мокрому гамаку.

Я вичерпав з човна воду і прибрав у ньому, бо сюди часто заповзають скорпіони та інші отруйні комахи.

Ночувати в човні у дощову ніч — невелике задоволення. Твердо, тісно, коротко, словом — незручно. Та нічого не вдієш. Я послався, поклавши замість матраца гамак. Усе-таки краще, ніж спати на голих дошках. Трави або очерету, щоб підіслати, тут немає. А на гіллі багато різних живих істот, які турбуватимуть цілу ніч. Я вже одного разу пробував спати на гіллі. Довго не влежав. Після півгодинного «відпочинку» довелося викинути його в струмок.

По навісу з пальмового листя барабанив дощ, вода дзюркотіла, хвилі хлюпали об човен, і ці звуки заспокійливо впливали на мене. Швидко заснув. Є після чого відпочити. День був важкий. Канат, яким я прив'язав човен до стовбура, міцний — витримає. А інстинкт самозахисту розбудить мене, якщо наближатиметься якась небезпека. Поруч мене лежали рушниці, гарпун, батарейний ліхтар. Це мої охоронці супутники. Замість подушки під голову поклав гумовий мішок.

Чи довго спав, не знаю. Очевидно, було вже далеко за північ, коли я прокинувся від того, що човен погойдувався, а з боку бухти хлюпала вода. Я напружено прислухався, готовий до всього. Що ж це погойдує човен? Кайман? Ні, кайман видирався б на борт і перекидав човен. Я вже мав щастя пережити і таке.

Згодом я почув підозрілий шерхіт. Щось холодне й слизьке торкнулося мого зап'ястя. Я навіть визначив, що воно товсте і мокре. Отже, до мене з води повзла анаконда. Так, це була вона.

Мокра голова, що обнюхує все на своєму шляху, вже нюхає мої груди. І тоді я в темряві щосили схопив анаконду за шию обома руками, навіть не знаючи, яких вона розмірів.

Міцно стис анаконду і сів. Човен раптом затанцював, наче в ньому почали боротьбу сто чортів. Анаконда оскаженіло билася, кидалася, звивалася в моїх руках, мов у лещатах… Вона вже витягла з води на дно човна все тіло і будь-що намагається визволитися. Я відчув, що анаконда чимала, але не настільки велика, щоб її треба було вбивати. Вирішив піймати її живцем. Боротьба вночі з сильною анакондою нелегка. Змія обвила мене своїм товстим кільцем навколо талії, а хвостовою частиною — ліву ногу вище кісточки і все дужче й дужче стискає. Я підтягнув коліно вище.

Встати на весь зріст не можна, бо навіс над човном низький. Спираючись на лікті, я сантиметр за сантиметром підтягався все вище по гумовому мішку.

Нарешті. Я вперся ногою в дно човна і підвівся. Стиск анаконди на талії став слабший, і кільце посунулося нижче. Але обидва кільця ще міцно стискали ногу.

Згодом я вмостився так зручно, що, тримаючи в руках шию анаконди, вже міг обміркувати, що робити далі. Треба дістати мотузку, зробити петлю і накинути її на шию змії. Та мотузки, на жаль, під руками немає. А до ранку не всиджу з анакондою, яка обвила мене і шалено борсається. До того ж гад уже третім кільцем обвив мою ногу біля коліна, і вона почала мліти.

Я переступив вільною ногою через сидіння човна і виліз з-під навісу, тягнучи за собою майже п'ятиметрову анаконду. В тісному човні мені не впоратися з нею.

Нарешті, я став на ноги. Човен захитався.

Анаконда смикнула мене сильними пружинистими рухами. Тиск моїх пальців послабшав, руки почали мліти.

Я трохи попустив пальці і став одною ногою на берег разом з анакондою, що вже майже вся повисла на мені.

Навкруги чорна темрява, і я мало не впав у воду. На мить втратив рівновагу і другою ногою відштовхнув човен од берега. На щастя, встиг коліном правої ноги спертися на берег. Якби шубовснув у річку — був би кінець, бо у воді анаконду неможливо побороти. Я впав на змію.

З великим зусиллям підвівся з землі. В густій темряві єдиний орієнтир — вогник під навісом. На одній з кліток має висіти півтораметровий шматок іржавого дроту. Однією рукою намацав дріт.

Туго намотав його на шию анаконди трохи вище пальців. Блискавично сів на легку клітку і в той же час відпустив шию гада.

Анаконда кинулась до води, але її рвонуло назад, бо дріт не пустив далі.

Я, важко дихаючи, сидів на клітці, яку смикала змія, і потирав задубілі руки, зап'ястя, пальці. Помацав і кістки лівої ноги, що звільнилася від лещат мускулистого тіла гадюки.

Тепер анаконда в полоні.

Дивлюся в темряві на обриси молодої анаконди, що безпорадно звивається, але не встаю, бо тоді анаконда потягне за собою клітку.

Чому анаконда заповзла в човен? І раптом я згадав, як на Тапажосі перед самим моїм відплиттям у район верхів'я Купарі біля клітки з жовто-чорною змією напаову з'явилася ще одна.

Тепер становище аналогічне. У клітці в передній частині човна сидить зачинена рідкісна водяна гадюка. Я залишив змію в човні, бо її часто доводиться купа ги.

Певно, ця водяна гадюка своїм запахом привабила сюди анаконду. Решта змій у клітках, мабуть, теж приваблюють гадів, які мандрують по джунглях.

Кінець дроту я намотав на товстий корінь, що стирчав з землі, і повернувся до човна по батарейний ліхтарик та просторішу клітку.

Анаконда відчайдушно звивалася, кидалася на всі боки, коли я підніс до неї клітку і відчинив дверцята. Поклавши ліхтар на землю, щоб освітлював гадюку, намацав серед товстих кілець анаконди хвіст. Потім почав щосили підтягати змію за хвіст і впихати її в клітку. Нарешті, лишилася тільки обмотана дротом голова. Я знову схопив анаконду двома руками за шию і обережно зняв тугу дротяну петлю. Незабаром і голова змії опинилася в клітці. Зачинивши дверцята, я полегшено зітхнув..

Тільки тепер помітив, що дощу вже не було. Я поклав ліхтар на березі і помив руки. Хоч анаконда й чиста, але після неї руки неприємно пахнуть гаддям. Потім скинув мокру піжаму, дістав з гумового мішка суху білизну і надів. От тільки мокрий гамак нічим замінити. Та дарма. Вранці пригріє сонце і все висохне. А поки що ніч. Я погасив ліхтар і міцно заснув.

40
{"b":"265738","o":1}