Тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ятий рік. Штат Пара. Будапештський завод «Ганз» споруджує в порту Белем два портові підйомні крани. Роботою керує головний конструктор заводу Іштван Петер. Якось він зустрівся з бразільцями, що прибули з джунглів. Дізнавшись, що Іштван Петер угорець, бразільці почали розпитувати його про угорського мисливця, колекціонера Габора Молнара.

Виявилося, про Габора Молнара й досі пам'ятають у джунглях північної Бразілії, цікавляться ним, згадують його теплим словом.

Кабоклу, його друзі, розповідають, як він жив на берегах річок, струмків. Вони вважають Габора Молнара дуже хорошим колекціонером і мисливцем, кожен постріл якого влучав у ціль. А потім стався той нещасний для Габора вибух на березі Тапажосу, внаслідок якого він осліп. Коли про це довідалися жителі джунглів, які знали Габора, вони сказали: «Джунглі помстилися».

І хто міг би тепер сказати, де початок і де кінець нещастя Габора Молнара, про яке кабоклу розповідають легенди.