Швидше за все нічка виявиться штормовою, і, якщо раптом полетять блискавки, йому зовсім не хотілося опинитися найвищим деревом. На відміну від оточуючих його дурнів Тобіас Броган знав, коли слід дотримуватися обережності.

Рота д'харіанських солдат відтіснила гостей до стін, і в утвореному проході плечем до плеча встали списники. Рота тим часом розгорнула стрій перед подіумом, оточивши його кільцем сталі. Повернувши голову, Броган зустрівся поглядом з крижаними очима Гальтеро. Той теж зрозумів, що це не світський прийом.

Натовп загулв. Судячи з усього, відбувалося щось для Палацу сповідниць безприкладне. Побагровівши від обурення, дворяни висловлювали один одному все, що думають з приводу озброєних людей в залі Ради в той час, коли тут прийнято вести дипломатичні переговори.

Що стосується Брогана, то він ставився до дипломатії без жодного пієтету.

Пролита кров діє куди краще, і ефект тримається довше. У нього склалося враження, що Магістр Рал теж про це знає, на відміну від всіх цих дурнів.

Тепер Тобіас зрозумів, чого домагається цей Магістр Рал. Нічого дивного: в кінці кінців, д'харіанці зробили за Орден майже всю роботу.

Армія, яка йшла на Ебініс, яку Броган зустрів в горах, майже цілком складалася з д'харіанців. Д'харіанці взяли Ейдіндріл і навели тут порядок перед тим, як передати його Ордену. Вони билися з бунтівниками в той час як інші, на зразок кельтонців, лише віддавали накази в розрахунку на те, що заколотники переб'ють їх союзників.

Враховуючи все це, Магістр Рал, без сумніву, має намір зажадати привілеїв для Д'Хари і збирається змусити присутніх погодитися на його вимоги. Тобіас навіть пошкодував, що частування не було виставлено: забавно було би помилуватися, як ці чепуруни поперхнуться вином, коли Магістр Рал викладатиме свою позицію.

За списниками увійшли два д'харіанці, які були такими величезними, що навіть Броган міг бачити їх поверх інших голів. Коли вони піднялися до подіуму і генерал розгледів шпичасті обручі у них на передпліччях, Гальтеро шепнув йому:

— Цих двох я вже бачив.

— Де? — Прошепотів у відповідь Броган. Гальтеро, дивлячись на солдатів, похитав головою:

— Десь в місті.

Відвернувшись від Гальтеро, Тобіас з подивом виявив, що слідом за д'харіанцями йдуть три жінки, затягнуті в червону шкіру. Згадавши рапорти своїх людей, Тобіас зрозумів, що це не хто інші, як Морд-Сіт. Про Морд-Сіт говорили, що, якщо вони зловлять когось, хто володіє магією, цій людині кінець. Був час, коли Броган хотів роздобути собі на службу одну з них, але йому розтлумачили, що Морд-Сіт служать тільки Магістрові Ралу з Д'Хари, і що пропозиції такого роду їм краще не робити. Наскільки йому було відомо, Морд-Сіт не можна було купити ні за які гроші.

Якщо Морд-Сіт змусили гостей поїжитися, то поява слідуючого персонажа привела їх у жах. У всіх просто відвисли щелепи при вигляді величезного звіра, пазуристого, ікластого і крилатого. Навіть Брогану стало не по собі. З тих пір, як минулої весни впали кордони, короткохвості гари, ці злісні хижаки, доставили Захисникам пастви чимало неприємних хвилин. Правда, цей звір мирно крокував за Морд-Сіт. Перевіряючи, чи легко виходить меч з піхов, Броган зауважив, що Гальтеро робить те ж саме.

— Будь ласка, пане генерал, — запхикала Лунетта. — Я хочу піти, зараз же!

І знову відчайдушно взялася чесати руки. Броган схопив її за плече, притяг до себе і прошипів крізь зціплені зуби:

— Зверни увагу на цього Магістра Рала, інакше я вирішу, що більше не потребую твоїх послуг. Ясно?! І припини скребти!

Очі Лунетти наповнилися сльозами.

— Так, пане генерал.

— І вслухайся у все, що він скаже. Лунетта слухняно кивнула. Тим часом два величезні д'харіанці встали по обидві сторони подіуму. Жінки в червоному застигли між ними, а в середині залишилося місце — по всій ймовірності, для Магістра Рала, коли він нарешті зволить з'явитися. Гар височів за стільцями.

Світловолоса Морд-Сіт, та що стояла ближче до середини подіуму, обвела присутніх пронизливим поглядом, і все розмови відразу ж припинилися.

— Люди Серединних Земель, — вимовила Морд-Сіт, вказуючи рукою на порожнечу біля себе. — Я представляю вам Магістра Рала.

В повітрі утворилася тінь, потім чорний плащ розкрився, і на подіумі виник чоловік. Ті гості, що стояли ближче до підвищення злякано відсахнулися. Хтось з жахом скрикнув, а деякі навіть впали. Найсміливіші власники мечів оголили свою іграшкову зброю, але солдат-д'харіанець з першого ряду крижаним тоном наказав їх сховати, і мечі слухняно зникли в піхвах.

Лунетта, не перестаючи чесати руками, дивилася на Магістра Рала, і на цей раз Броган не став її зупиняти. Навіть він відчув свербіж від близькості мерзенної магії.

Чоловік на подіумі терпляче почекав, поки всі заспокояться, а потім неголосно заговорив:

— Я — Річард Рал, якого д'харіанці називають Магістром Ралом. В інших землях я відомий під іншими титулами. Пророцтва, зроблені в глибокому минулому, ще задовго до появи Серединних Земель, проголосили моє пришестя. — Він зійшов з подіуму і встав між Морд-Сіт. — Але я маю намір говорити з вами про майбутнє.

Не такий великий, як два стоячих поруч з ним д'харіанца, Магістр Рал проте був високим чоловіком, атлетично складеним і міцним і в той же час напрочуд юним на вигляд. Одяг його — чорний плащ, високі чоботи, темні штани і проста сорочка — була досить непоказною, особливо для того, кого називають «Магістром», і, незважаючи на тонкої роботи піхви, що висіли у нього на боці, виглядав він як звичайний лісник. І ще Тобіас подумав, що Магістр Рал здається дуже втомленим — немов його обтяжує велика відповідальність.

Тобіас не був новачком у битвах і по тій грації, з якою рухався Магістр Рал, по тому, з якою витонченістю він носив перев'язь з мечем, зрозумів, що до нього не можна ставитися з зневагою. Його меч — не для краси. Ця зброя. З першого погляду було видно, що Магістрові не раз доводилося приймати нелегкі рішення і він пережив їх усіх. Незважаючи на зовнішню скромність, його оточував ореол влади і сили.

Дами, які в більшості своїй вже прийшли в себе, посилали Магістрові Ралу чарівні посмішки і вдавалися до звичайних прийомів, що застосовуються жінками, коли вони бажають привернути увагу осіб, наділених владою. Навіть якщо б Магістр був не дуже привабливий зовні, вони все одно робили б те ж саме, хоча, можливо, і менш щиро. Але Магістр Рал або не помітив їх хитрувань, або вважав за краще зробити вигляд, що не помічає.

Однак Тобіаса Брогана цікавили його очі. Адже саме в очах відбивається людська сутність, і з цього приводу він рідко обманювався. Коли сталевий погляд Магістра Рала звернувся на гостей, одні мимоволі позадкували, інші застигли як укопані, а дехто здригнувся. І коли цей погляд зупинився на Брогані, Тобіас зумів оцінити серце і душу Магістра Рала.

Йому вистачило миті, щоб зрозуміти: ця людина дуже і дуже небезпечна.

Було ясно, що хоча Магістр Рал молодий і ніяково себе почуває в центрі уваги, але в битві буде битися запекло і мстити до кінця. Тобіасові вже доводилося бачити такі очі. Ця людина, подумав він, проб'є головою скелю, щоб тебе вбити.

— Я його бачив, — раптом прошепотів Гальтеро.

— Що?! Звідки?

— Сьогодні вранці я збирав свідків і наткнувся на цю людину. Я хотів привести його до вас для допиту, але з'явилися ці двоє гігантів і забрали його у мене з-під носа.

— Не пощастило. Якби…

Броган не договорив. Магістр Рал дивився прямо на нього, і Тобіасу здалося, що в нього пронизливими сірими очима вперся хижак.

Погляд Магістра Рала перемістився до Лунетту. Вона завмерла. Дивно, але губи Магістра торкнула легка усмішка.

— З усіх присутніх тут дам, — сказав їй Магістр Рал, — ваш наряд найкрасивіший.

Лунетта засяяла. Тобіас мало не розсміявся вголос. Магістр Рал щойно передав гостям коротке, але змістовне послання: їхнє становище в суспільстві для нього ніщо. Броган раптово зрадів: немає сумніву, Орден чимало виграє, якщо серед його вождів буде така людина.