Розповів Грицько Ількович ТЕРПИЛО, старший брат отамана Зеленого. Записала його онучка Раїса БРАСЛАВЕЦЬ (ТЕРПИЛО). Микола Щербак. Месницькі мечі Пам ’ятник отаманові Зеленому в його рідному селі. Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше. Отаманові Зеленому та його козацтву присвячується Далекі дні, овіяні грозою, Вже відійшли у вічність, наче спів, Та дихає понад Дніпром-рікою Поривний подих вогняних вітрів. Встає минуле — мрій і духу вияв, — І губиться, і знову вироста, Як наш світильник на пригір’ях — Київ, Як наша мука і ясна мета! І в непокорі зводиться Трипілля, Немов надія — промінь з глибини, — Із Вороньків, з Обухова — з довкілля — Ідуть, ідуть, як месники, сини. Ідуть у млу, засмаглі і уперті, — З-за хмар пробила громовісна мить!.. Ой не один дивився в очі смерті, Щоб Україна сяла, як блакить!.. Минулого не повернуть ніколи, Та чути віку віщий передзвін… Спадають зорі. Місяць робить коло. Іде у бій Зеленого загін. Як з неба грім, лунає лунко: “Слава!”, Не знаючи в пориві берегів. Із-за Дніпра омріяна Держава Підноситься як сонце і як спів! * * * Гуде майдан, шумить майдан святково, Куди не глянь — шинелі, сіряки… А хто ж то, хто там промовляє слово? Кого це так вітають козаки? Чи це клекоче грізне Запоріжжя, Чи засіяла невгамовна Січ? …Іде весна по мокрих роздоріжжях, І їй ідуть схвильовано навстріч… Ідуть… ідуть… Як гомінкі потоки, Рокочуть з гір, струмують звідусіль Пливуть колони на майдан широкий, Несуть свою надію і свій біль!.. Надію й біль!.. Як розповім про біль я, Що в грудях не стихає, не вмира!.. Гримить Трипілля, закипа Трипілля, Як повінь повноводого Дніпра! Гримить Трипілля!.. Жовто-сині стяги Гойдаються на вітровім крилі. Збудили душу в козака-нетяги Журба віків, і кривда, і жалі… Майдан притихнув… Промовля Данило. Замовкли люди, та говорить кров… Що ж так серця спрагнілі полонило, Неначе шерех гіллям перейшов?!. Вже досить мук… і тюрем, і Сибірів… Наш Київ знемагає… Знов Москва Несе неволю… Чуєте, як звірі Лютуються — вовчиця завива… У бій, козацтво! Мати-Україна Чекає нас, синів-січовиків! — У бій! У бій! — прорвалася лавина. — За рідний край! — майдан полум’янів… … — Благословіть нас, тату! — став Данило І перед батьком голову схилив… — Хай Бог благословить! — а серце нило. — Хай Бог… — промовив… Козаків розлив — Жива вода, що рве й лама загати! — Гримів Трипіллям! — У похід! В похід! …Молився батько. Біля хати мати Тривожно їм дивилася услід… * * * Бої… Фронти… Луна Трипілля! Загомоніли лозняки… Як буревій, що трощить гілля, Дихнули гнівом козаки… Гарячі коні рвуть вудила І крешуть камінь. Ніч стара Хрипить, конає, скостеніла, По схилах сивого Дніпра. Хрипить. Московським яничарам Безвихідь б’є у береги… І котить хвилі помста яра — Вогненні хвилі навкруги! Вогненні хвилі — згубні стріли, Мов жах полями перейшов, Аж в небі зорі побіліли, Тамуючи загуслу кров. — Ще, хлопці, ще! — як блиск із хмари, Поривним помахом руки Кресав отаман… — Зайдам кари! — Дихнули гнівом козаки… * * * Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять. Біла Церква горить — блискавицями зайдів зустріла. Пан отаман як грім… У Черкасах сідлає коня. Над Дніпром пролетить. У Таращі розпростує крила. Як вогонь, він випалює й косить бур’ян-блекоту, Із двосічним мечем викорчовує плем’я Батиїв. У Трипіллі зітхне, як подивиться в мряку густу, Де в диму клекотить і палає розтерзаний Київ. Заскрегоче зубами, наморщить високе чоло, Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір’я… Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло. Хвиля б’є в береги — розлилось українське безмір’я! * * * — На Канів, лицарі, до бою! — Заграли сурмою кличі… І вранці над Дніпром-рікою Заблисли месницькі мечі! — На Канів, лицарі!.. — Гармати Ударили, як грізний грім… — Тікай, конай, кривавий кате! Гори у шквалі вогнянім! — Вгощайся! — рушилися кручі, І мов валилася земля. — Напийсь води! — Дніпро ревучий В священнім гніві промовля… Та раптом — що це? — крови плями?!. Отамане! Чому поблід?! Вхопивсь за груди… Смугно глянув, Як похитнувся сірий схід… Мигнула біля хати мати, Немов жива і нежива… Ревіли над Дніпром гармати, І пахла спалена трава… |
