— Спасибі. Я прогуляюся трохи — і спати.

— Приємних вам снів, Крамер! — Фогель помахав Рудіну рукою.

Кравцов все ще займався вербуванням агентів серед населення, зустрічався з ними на явочних квартирах, брав під них донесення, давав вказівки. Це саме робили Ціммер і Таубе — новий співробітник, якого перевели сюди з Польщі. Становище Кравцова було дуже складним. Після провалу витівки з молоддю він мусив працювати активно і з відчутною для гестапо користю, інакше він міг остаточно втратити довір'я, а значить і можливість бути в курсі гестапівських справ. А з другого боку, він не міг стати справжнім спільником гітлерівців у їхніх чорних ділах. Кравцов мобілізував усю свою хитрість і спритність. ЗЦіммером він справлявся без особливих труднощів. Цей в усьому йому довіряв і навіть виконував його поради. Несподіваною і дуже великою небезпекою став Таубе, якого перевели з Варшави. Там він виконував таку саму роботу і, очевидно, діяв дуже активно, якщо польське підпілля полювало на нього. Двічі по ньому стріляли, але тільки легко поранили. Гестапо, певно, цінуючи його, вирішило прибрати Таубе з Варшави. Він погано, але все-таки говорив по-російському. Був дуже хитрий і, крім того, володів незвичайним умінням перевтілюватись. Йому було однаково легко умовити свого співрозмовника, що він тупа, дурна людина або що він рафінований інтелігент, прихильник і знавець усього витонченого. Він був молодий. Лише за рік до війни закінчив Ризький університет, здобувши диплом історика. На гестапо він працював ще в буржуазній Латвії, у свої студентські роки. Кравцов розкусив його досить швидко і збагнув, що цей тип небезпечний в усіх відношеннях, тим паче що він зразу ж показав себе хорошим організатором, і на фоні його діяльності виразно стали помітні мізерні результати роботи Кравцова. Доводилось обмірковувати кожний свій крок ще ретельніше.

Гестапівці відповіли на сталінградську катастрофу посиленням терору. Оберштурмбанфюрер Клейнер на нараді апарату сказав:

— Ми влаштуємо сталінградський «котел» усім червоним і забезпечимо нашу героїчну німецьку армію тилом, спокійним, як цвинтар…

По всій Білорусії безперервно полювали на партизанів великі каральні експедиції. Готувались масові облави на підпільників. Від Кравцова, Ціммера і Таубе Клейнер зажадав швидшої ліквідації міського підпілля і сам керував цією роботою.

Березень випав теплий, сльотавий, місто було залите багнюкою, перемішаною з снігом. Деякими вулицями протягом дня автомашини не могли проїхати. Лише вночі цей кисіль трохи твердішав.

У сутінках Кравцов ішов на зустріч з агентом за кличкою Кухар. Цей тип і справді мав відношення до кухарської справи. Він опалював печі в ресторанній кухні офіцерського казино. До війни Кухар був рахівником на сироварному заводі десь на Смоленщині, його мобілізували в армію, і в першому ж бою він перебіг до ворогів. Півроку відбув у таборі військовополонених, де, як він сам говорив, «вирядив у яр цілу купу політпрацівників та різних всяких партизанів». За ці заслуги його випустили з табору, він прибився до цього міста і влаштувався опалювачем у казино. Кравцов набрів на нього випадково. У грудні Клейнер доручив йому подивитись, що за росіяни працюють в офіцерському казино. Незадовго до цього десь на Україні підпільники висадили в повітря таке ж казино, загинуло кілька офіцерів. Клейнер стривожився… Кравцов пішов у казино і там на подвір'ї побачив чоловіка, який, весело висвистуючи, спритно рубав дрова. Кравцов завів з ним розмову і зразу ж збагнув, що перед ним той, хто йому потрібен. Кравцов завербував його, дав йому кличку і почав з ним зустрічатись. Кухар виявився дуже небезпечним донощиком. У нього був загострений нюх на людей, яких йому слід було боятись. Саме за цією міркою він і знаходив тих, ким могли цікавитися в гестапо. Тижнів три тому Кухар повідомив, що дівчина, яка працює на кухні посудницею, «напевно комсомолка і може встругнути що завгодно». Кравцову довелося зацікавитись цією дівчиною, і з'ясувалося, що вона справді комсомолка і зв'язана з підпільною молодіжною групою. Кравцов через підпільників дав їй сигнал, щоб вона негайно зникла з казино. Складність ситуації була ще в тому, що підпільники справді готувались висадити в повітря казино і там у них були свої люди. Тепер їх було попереджено про небезпеку, яка загрожувала їм.

Кухар чекав Кравцова біля руїн кам'яного будинку. Вони пройшли в пролом, що зяяв у стіні, і сіли на купу мокрої цегли.

— Важлива новина, — тихо почав Кухар. — У нас Танька зникла. Пригадуєте? Та, що я вам казав.

— Це ми її взяли, — сказав Кравцов.

— Тоді порядок… Тепер ще. В ресторані є дві офіціантки — Клавка і Санька. Так вони по черзі зустрічаються з якимось парубком. Якби любов, зустрічалась би з ним одна, а то по черзі. Парубок цей з'явиться під вікнами ресторану, і тоді одна з них виходить на вулицю, начебто подихати повітрям, і там розмовляє з парубком хвилин дві, не більше, — і назад. Наступного разу — друга. Сам бачив. Отут я записав. — Кухар вийняв з кишені папірець і подав Кравцову.

— Молодець! — похвалив Кравцов. — А як вони поводяться на роботі?

— Отож-то й воно. Усіх їх офіціанток сім штук. Так інші і за столик до офіцерів підсядуть, і завжди веселі. А ці дві ні-ні! А тим часом найкращі дівки з усіх семи.

— Так. Що ще?

— Та мовби нічого. Ох і напиваються ж офіцери, скажу я вам! Хоч чоботи з них стягай. Один на одного в бійку лізуть. Учора один вистрелив, слава богу, не влучив. Ледве його вгамували.

— Це нас не цікавить, — суворо сказав Кравцов.

— Ясно, ясно… — квапливо проказав Кухар. — Я ж тільки так, як спостереження.

— Стеж за ким треба. Більше нема нічого?

— Нема.

— Мало. Ну гаразд, іди…

Вранці Кравцов, посилаючись на дані, одержані від Кухаря, доповів Клейнеру про п'янство офіцерів у казино. Клейнер одразу ж почав дзвонити у військовому коменданту, а Кравцов пішов на базар, щоб передати Бабакіну донесення про офіціанток. Кравцов просив Маркова негайно перевірити, хто зв'язаний з цими дівчатами.

Відповідь надійшла наступного дня: Марков призначав йому зустріч в ніч на неділю.

Те, про що дізнався Кравцов під час побачення з Марковим, поставило його ще в складніше становище. Виявляється, у місті почав активно діяти загін Будницького, Розроблено широкий план диверсій, які стануть відповіддю на погрозу гестапівців створити спокійний, як цвинтар, тил. Готувалося висадження в повітря вузлового залізничного депо, великої підземної бази пального, розташованої на околиці міста, і, нарешті, офіцерського казино. Кухар, виявляється, вистежив одного з бійців Будницького, який встановив зв'язок з офіціантками Клавою та Санею.

— Як же тепер бути? — спитав Кравцов.

— Ясно одно, — сказав Марков, — чоловік Будницького, який ходив до дівчат, не має досвіду і працював грубо, але Кухаря треба знищити.

Домовились, що на чергову зустріч з Кухарем у руїнах будинку замість Кравцова прийде хто-небудь з групи Будницького і на тому існування зрадника скінчиться. Сам же Кравцов у цей час має бути на очах у начальства.

Важко було придумати щось конкретне на той випадок, коли на бійців Будницького наткнеться агентура Ціммера, або, що гірше, Таубе. Марков обіцяв спеціально поговорити з людьми Будницького, щоб вони працювали акуратніше, проте одне це не усувало небезпеки викриття. Єдине, що міг зробити Кравцов, це вчасно дізнаватися про підозри, які виникають у Ціммера або Таубе, щоб мати можливість попередити.

— З Ціммером мені зробити це неважко, — сказав Кравцов. — А от з Таубе — справа складніша. Розумна і хитра тварюка.

— Розумніший і хитріший за вас? — усміхнувся Марков.

— А чорт його знає! Принаймні кожна розмова з ним для мене — важка робота, слово честі.

— Вся наша робота нелегка, Кравцов. — Марков дивився кудись мимо свого співрозмовника. — Отже, Таубе про свої давні зв'язки з гестапо говорить відкрито?