«Ви слов’яни, — сказав я. — Не крийтеся, ви всі — слов’яни. Дехто з вас українці, й вони легше зрозуміють мене, бо свідомі двох мов слов’янських, української та російської. Інші спосеред вас росіяни, й до них, головним чином, буде моя промова.

Один сивий професор довго доводив мені, що українська мова то є попсований руський язик. Коли ви думаєте, що він був ідіот, чи кретин, то ви помиляєтесь, таких і досі ще є чимало. Піймав я його саме на польській мові. Він мусів признатися, що польська мова теж видається йому за попсований руський язик.

За середніх віків, коли ще наука обмірковувала переважно питання божественні, як от чи була матір божа дівчина, а чи була вона жінка, голяндці звичаєм казали, що німецька мова то є попсований голяндський язик. У свою чергу німці стверджували, що голяндська мова є зіпсований німецький язик. Усе це є з нашої теперішньої точки погляду Н. Н. — тобто національна неписьменність.

Наші національні республіки, наші національні райони це бойова школа комскладу для майбутніх соціяльних революцій. Ми послідовнішу ведемо національну політику, ніж будь-яка буржуазна держава.

Крім того, як я оце сказав, ви всі слов’яни. Вам дуже легко знати всі слов’янські мови. Вам дуже легко підійти до радянських болгар і брататися з ними. Зараз ми прочитаємо розділ з болгарської газети, а перед тим складемо болгарсько-український словник, щоб усе зрозуміти.

БОЛГАРСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК

Непрекъснати— непереривні.

Бе чут — був почутий.

Раздвижване — здвиг.

Всички — всі.

Не само — не лише.

За лишен път — зайвий раз, ще один раз.

Наред — поряд.

От бележим — одзначимо

Другари — товариші.

Стръмен —прикрий, важкий. Порівн. стрімкий.

Напредък — поступ.

Големи— великий, голінний. Згадай «Голем», роман Густава Мейрінка.

Нейното — її. По-російському, так би мовити, «ейный».

Трябва— треба.

Хлеб — хліб. У розмові болгари вимовляють не «хлеб», а «ляп».

Всеки опит — всяка спроба.

Първо — перше, перве. Саме тому ми не говоримо українською мовою «пірвий», чи «пірший», а говоримо «перший», «перший», що болгари мають тут «ъ».

Пълно — повне. Знову саме через те ми не говоримо «півне», хоч тут і закритий склад. Бо болгари мають «пильно», а не «полно».

Редове — ряди, лави.

Щурм — штурм. Читається по-болгарськи не шчурм, а штурм, як і в нас.

БОРБАТА ЗА ХЛЕБ — БОРБА ЗА СОЦИАЛИЗМ

Ленин.

ЧЕРВЕНИТЕ ОБОЗИ НА 7 НОЕМВРИ ПОКАЗАХА, ЧЕ ХЛЕБ ИМА. ОТКРИТИТЕ КУЛАШКИ ЯМИ С 200-400 ПУДА ХЛЕБ КРАСНОРЕЧИВО ГОВОРЯТ, ЧЕ ХЛЕБОЗАГОТОВИТЕЛНИЯ ПЛАН Є НАПЪЛНО ИСПЪЛНИМ. НА ЩУРМ ЗА ХЛЕБ. ПРОТИВ КУЛАШКАТА АГЕНТУРА И ДВОЕЛИЧИЕТО В НАШИ РЕДОВЕ.

НИКАКВО ОТСЛАБВАНЕ

Нашия зов — непрекъснати червени обози да бъдат привета на трудящите се селяни в района — при настъпването на XIV година от Октомврийската Революция, от много селсовете бе чут.

От селата идат сообщення за ново раздвижване по пътя на пълното изпълнение на хлебозаготовителния н др. планове. Трудящето селянство доказа, че то е готово на всички жертви и способно да прояви огромни усилия и инициатива, за да сътрудничи с робітниците от града в великого дело — построяваннето — на социализма.

То прояви инициатива, не само в даването на контрактанията си, но и в излишките; то успешно се бори с кулака и откри ва скрития му хлеб — десятките ями, конто се откриха са свидетели за това. То показва спекулантите и продавците на хлеба, за да получат те следуемото им се по закона. И за лишен път ние се убеждаваме, че инициативата на масите е необьятен източник на творчески сили за които нема колебания, нема препятствия, нема предели по пътя на социалистическото строителство.

Но наред с тези отрадни — явлення ние можем да от бележим на некои места и известно отпускание — демобилязаци оно настроенне в някои другари, издаващи мисълта, че хлебозаготовката и др. кампании се свършават и че подир (після) 7 ноември ние се можем да си «отдъхнем» и да започнем спокойно да живеем, деноношната работа, да заменим с интимни срещи, весели компаний и др. вещи от «доброто старо време» за конто дребната буржуазия мечтае.

Никакво ослабване! В корена трябва да се пресече всяко демобилязационо настроенне. Пътя на социалистическо строительство е стръмен. Третята година (рік) от петилетката, ще бъдинов колосален напредък в това отношение и за нейното успешно изпълнение до срока хлебозаготовителния и др. планове.

XIV година на Октомврийската Революция трябва да ни (нам) даде увеличение на нашите усилия, усъвършенствуването на нашите методи. То означава безпощадна борба з всеки опит за демобилязация, безпощадна разправа с всякодвуличие в борбата за социализм, нови и повишени усилия в работата, първото условие от конто е пълното изпълнение на хлебозаготовителния и др. планове.

___

НА ЧЕРВЕНАТА ДЪСКА

(З газети „Колективно Поле” за 16 падолиста 1930 року).

Отже „здрав бъди“ товаришу. На порядкові денному є ще інші питання. Про одне я ще маю сказати. Болгарин камінь по камневі возив з своєї ниви і складав загорожу навколо свого двору. Проїжджаючи повз кам’яну розколину в степу, він брав оберемок кураю і віз додому покласти перед ґанком, щоб гість міг витерти ноги. Коло входу в двір він спорудив стовпа зі столиком, щоб болгарка влітку винесла квіти жити на сонці.

І от навколо свого колгоспу колективний хазяїн уже складає й далі кам’яну загорожу, як складав навколо свого власного двору. Так само він збирає ретельно каміння з колективної ниви для того. Перед входом у колгосп «Комунар» є залізка й щоранку з’являється свіжий жмут — то колективний хазяїн любовно кладе курай, щоб колективний гість міг обтерти ноги.

Зараз зима й стовп із столом для квітів ще порожній. Якщо влітку болгарка винесе на двір колгоспу фікуси, аспарагуси й олеандри, якщо болгарин поставить ще цілий ряд стовпів у колгоспному дворі, то це значитиме, що колективна ідея не лише пішла в корінь і листя й плоди, а ще й розквітла радістю в серцях болгар.

____________________

Книга Майка Йогансена «Подорож у радянську Болгарію» представлено тут за першою публікацією, виданням 1931-го року, видавництва «Література і Мистецтво», надрукованого накладом 5000 примірників у Житомирі. (Крім приміток у виносках, доданих з видання, вказаного у перший виносці. Тогочасний правопис трохи відрізнявся від сучасного, тож тут деякі граматичні відмінності виправлені у відповідності до сучасних норм, але деякі залишені без змін, задля, так би мовити, збереження тогочасного літературного колориту). 1932-го року твір було перевидано у книжці «Майк Йогансен. Три подорожі». Публікація 1932 року відрізняється від першої, але відмінності ті малесенькі, незначні. Єдиною значною відмінністю є та, що до другого видання Йогансен додав ще один розділ, котрого немає у першому виданні. Він там міститься після XLVIII під номером XLIX, а той розділ, котрий у першому виданні позначений як XLIX , у другому виданні фігурує під номером L, і так далі, тобто після доданого розділу номери наступних зрушені на одну позицію вперед. (До речі, у першому виданні щодо заголовків розділів допущені, на жаль, друкарські помилки: замість п’ятдесятого номеру (L), виставлений сороковий (XL), а замість п’ятдесят першого (LI), відповідно, сорок перший (XLI). Але загальна кількість розділів у двох виданнях однакова — п’ятдесят два, через те що два розділи (п’ятдесятий та наступний) з’єднані у другому виданні у один розділ. Тут упорядник інтернетної публікації першого видання, для ознайомлення читачів, надає розділ, відсутній у першому виданні і доданий у другому.