Пауза.
Усі приголомшено споглядають СУЛТАНА.
Скориставшись такою мізансценою, прибиральниця в кімоно, що скромно стояла в куточку, підкрадається до Царівни Петрівни, накидає їй на голову мішок, тягне убік, за кулісу.
СУЛТАН. Що ви всі на мене так дивитеся?
МАМАЙ. Ну що? Нехай живе?
СУЛТАН. Велике всім басурменське спасибі. Особливо вам (це до НЕВСИТИМЦЯ).
МАМАЙ. Гаразд. Вже нам усім і додому пора. Там ми одсвяткуємо визволення Царівни Петрівни, влаштуємо бенкет...
ДЖЕЙН, ЖАННА (разом). Фітнес?
НЕВСИТИМЕЦЬ. Йєс, офкоз.
МАМАЙ. Ну, тоді ходімо, Царівно Петрівно... (Озирається). О... А де ж вона?..
УСІ. Дійсно, де?
Над мінаретами верхи на сувої летючого килима пролітає прибиральниця в кімоно. Скидає з себе машкару, а це ж – РАДНИК-ЗРАДНИК!
В обрисах сувою килима читається замотана фігура ЦАРІВНИ ПЕТРІВНИ.
РАДНИК-ЗРАДНИК. Здорові були, вражі сини! А що – встерегли? Га? Хе-хе!
НЕВСИТИМЕЦЬ. А ти кажеш – журавлі в небі...
ЛОМИСИЛА. Стій, держи! Ось я тебе!
РАДНИК-ЗРАДНИК. Не ти мене, а я тебе, я усіх вас, хе-хе-хе!
МАМАЙ. Одпусти її! Біда тебе візьме!
НЕВСИТИМЕЦЬ. Так це ж той добродій, що підбив мене у корчмі гуляти...
ЛОМИСИЛА. Оцей? Ти помиляєшся, брате. Бо це – той, хто підбив мене у фальшовані карти грати.
НЕВСИТИМЕЦЬ. Ні! Це той, через якого я голий зостався.
ЛОМИСИЛА. Та ні бо. Це той, через кого мене в боргову яму посадовили.
РАДНИК-ЗРАДНИК. Дурники, про що ви сперечаєтесь? Бо я – і той, і інший. Дурнюльки! Дурбелики! А також ще й той, хто у вас із під носу викрав Царівну Петрівну, хе-хе-хе!
РАДНИК-ЗРАДНИК радісно відлітає зі сцени.
МАМАЙ. У, сто копанок чортів! Що ж його тепера робити?
НЕВСИТИМЕЦЬ. Заспівати...
МАМАЙ (співає).
Молодії чародії
Сподівання і надії –
Не пустопорожні мрії,
Не прості ми диваки.
Може ми чарівники?
Зло повернем навпаки!
З тим вони, герої, разом із Джейн і Жанною виходять із палацу.
Переконавшись у цім, СУЛТАН замикає за ними двері, вихиляється з вікна і зчиняє тривогу.
СУЛТАН. Гей, ви, слуги-яничареньки! Гей, сторожа моя вірная! Біжіть усі мерщій до палацу й ухопіть цих трьох проклятих гяурів, держіть їх, особливо того, ротатого!
За вікном чутно брязкіт зброї, тупотіння безлічі ніг, войовничі басурменські вигуки.
Картина XIV
Під напівмісяцем мечеті навскіс сцени стоїть яничарська варта з оголеними мечами. З-за куліси витикаються наші друзі, бачать, що пройти їм не удасться.
МАМАЙ. Чи пан, чи пропав, ось питання.
Зникає.
За мить на мечеті виникає мулла. Там, на самісінькому вершечкові він розгортає товсту книгу, в якій ми впізнаємо словника і, склавши руки на грудях, зазираючи до «корану» починає співати.
«МУЛЛА» (співає). Алла – акба – малла – халла – баялла!
Усі яничари, хто тут є, падають лицем до мечеті, починають голосно молитися.
Тим часом побратими й побратимки, взявшись за руки, улад «молитві» переступають через яничарські спини.
«МУЛЛА» (співає). Іншалла – меншалла – гопшіалла-а-а!..
Друзі переступають через спини вартових, доки НЕВСИТИМЕЦЬ, ідучи першим, за одну не перечепився.
Герої попадали, яничари схаменулися, наважилися, богатирі, лежачи на спині, намагаються одпихувати басурменів ногами.
НЕВСИТИМЕЦЬ. Щастя ваше, іроди, що в мене ні краплі з моря не лишилося, ви б у мене не лише брасом, а ще й батерфляєм научилися плавать!
«МУЛЛА» ж, забачивши битву, скидає чалму – та це ж МАМАЙ! Лізе з мечеті вниз.
Тим часом ДЖЕЙН і ЖАННА здирають з ЛОМИСИЛИ й НЕВСИТИМЦЯ чоботи, почали звідти жбурляти в очі варті землю. Та залементувала, почала відступати.
ЯНИЧАРИ. Шайтанський ґрунт! Сліпнемо! Рятуймо очі!
Коли ж їм у тил ударив «МУЛЛА», то яничари вже геть розгубилися. Здавалося б, ще мить – і перемога...
Радість наших друзів виявилася передчасною – на сцену СУЛТАН власноручно викочує здоровенну мортиру, наставляє її жерлом проти героїв і героїнь.
СУЛТАН. Ось я зараз вам теж очі позапорошую! Лише не землею, а славним басурманским порохом! О, май фоєр, май вері терібл, май б’ютифул фоєр!
ЛОМИСИЛА стає попереду, затуливши усіх своїх широкими грудьми.
Гармата стріляє, вилітає ядро. ЛОМИСИЛА ловить його з лету, жбурляє назад, в юрбу яничарів, декілька їх там гучно падають. СУЛТАН піднімає це ж ядро, заряджає ним гармату. Постріл!
ЛОМИСИЛА ловить і це ядро, жбурляє його назад, побиваючи ним ворогів.
Так триває кілька разів, доки вся варта не попадала, доки ЛОМИСИЛА не забирає ядро собі під пахву, і всі наші герої й героїні рушають повз переможену рать зі сцени, співаючи.
МАМАЙ, НЕВСИТИМЕЦЬ, ЛОМИСИЛА, ДЖЕЙН, ЖАННА (співають англійською, зазираючи в словника, на мотив «Гей наповним кухлі»).
Ван воом саме воонин
Ет зє брейк оф дей.
Лоуг гив аут є воонин,
Хайд евей йо сорров,
Двічі
Ві шелл рейд евей!
ЦАРІНА-ПЕТРІВНА (зазираючи в словника). Увага, перекладаю пісню!
Переклад:
Одного теплого літнього ранку,
Тільки-но зійде сонечко,
Нікому не кажи
І покинь журитися.
Ми – проскочимо!
Проспівавши по-англійському, друзі починають по-французькому на мотив «Гей, наповним...», перегорнувши словника.
Нуз алльон ансамбль,
Се сора тужур!
Се тре маніфік,
Двічі
Са сора шак жур!
ЦАРІВНА ПЕТРІВНА. Увага! Переклад:
Ми йдемо укупі,
Ми йдемо вперед, так буде сьогодні.
Це – дуже добре,
Це – дуже чудово,
Буде так – щодня!
Виходять зі сцени.
На сцені з’являється ОПОВІДАЧ, аплодує теж нашим виконавцям.
ОПОВІДАЧ. Чудово співають, правда, діти? А в мене для вас теж є пісенька, зараз я вам її проспіваю. (Співає).
