ВОГНЮРА. Відсьогодні й навіки віків Рай-країну нами переможено, отож пекло теперки все виходить нагору, аби володіти не лише світом пітьми, але й світом світла!
БІСОТА. Ура!
Не встигли вони докричати, як раптом почули згори гуркіт.
Гур-р-р!
Спершу до печери згори впало Бісеня.
БІСЕНЯ. Рятуйтеся!
ВОГНЮРА. Що? Хіба сюди Козак-Мамай іде?
БІСЕНЯ. Гірше! Чарівна корона!
Ледве встиг вигукнути той, бо чарівна корона вже докотилася вогнища.
Бу-бух!!!
Так, що лише пш-ш-ш.
Картина 27
ОПОВІДАЧ. І поїхали наші друзі із біди визволяти усі інші сусідські зачаровані та зачакловані країни. А їх таки ще чимало на нашому білому світі. Чи допоможе їм Козак-Мамай? Га? Не чую!
Друзі їдуть верхи на Чарівнім Веприкові. Чують далекі підземні удари та вибухи.
Бу-бу-бу, бу-бу-бу!
Як не дивно, сприймають їх як перші ритми пісні.
Починають співати.
УСІ (співають).
Гарний козак на натуру,
Гарно грає на бандуру.
За ними з Чарівним Веприком проростає, колоситься жито.
А як під який прийдеться случай,
Як попадеться який син сучий,
Від’їздять, тягнучи за собою довгу нивку жита.
Ще ізгодиться Мамай-сіромаха,
Ще не заржавіла шабля, моя сваха!
На славнозвісній картині про Козака Мамая лунає уривок народної думи:
Одсьогодні кожен знай,
я тепер Козак-Мамай.,
Та як сяду на коня,
Житом затуляється білий світ.
Виходить Оповідач.
ОПОВІДАЧ. Отак, дітки. А далі вже буде не він один, а буде козацтва багацько.
Вони й зараз ходять межи нами, лише треба уміти їх розгледіти. От як де побачиш чесного та хороброго чоловіка – оце він і є.
Ох, забалакалися ми, а казка вже давно й скінчилася. Ну, то це не біда.
Бо в мене для вас є ще багато інших чудових казок, ви до нас приходьте і батьків своїх із собою беріть, то ми вам ще не такі покажемо. До нової зустрічі!
Продовжує лунати уривок народної думи:
як шабелькою брязну,
то усенькі вороги
дінуться де й казна!
Колосками жита заплітається завіса.
КАЗЦІ КІНЕЦЬ
