Який в основі сучий син

Сер Остін Чимберлін!..

І закінчить закликом до якоїсь кінематографічно настроєної безтурботної дамочки:

Зачем стесняться, моя финтифлюшечка,

Ведь за тебя я готов жизнь отдать,

Тут єсть у нас

Апарат і катушечка,

Давай же мы с тобою тут картины запускать.

Після таких куплетів публіка починає виявляти активність – голосно сякається, плює на брудну підлогу і голосно дає короткі, але виразні рецензії. Ось найхарактерніші:

– Шарлатан. Сучий син. Жулік. Шахрай. Чортовий халтурник.

Але найбільший восторг викликає «індійський факір, гвоздь програми, володар чудес, ілюзіоніст-експресіоніст».

Він проштрикує собі шпильками носа під акомпанемент скаженого галасу ревіння, скреготу.

Ковтаючи цвяхи, він повинен раз у раз ухилятись од спрямованих у нього гнилих яблук.

– Лізь у пляшку, стерво собаче! – реве гальорка. – Обіцяв!

– А я ж що роблю? Я й лізу Обіцяв лізти – і лізу. Не говорив же, що залізу. Говорив – лізтиму.

Тут уся зала підводиться, скажений рев роздирає повітря, а жінки квапливо вибігають геть, бо чоловіки починають «виливати душу» в технічних виразах.

Щастя халтурників, коли вони встигнуть, забравши гроші, заховатись десь у темному завулкові, щоб згодом утекти світ за очі.

Бо будуть биті.

Все це пригадується нам, коли ми думаємо про робітничий (в лапках) уряд сьогоднішньої Англії. І визнання СРСР, і боротьбу з безробіттям, і підвищення зарплатні, і чого вони тільки не наобіцяли?

Понесла їм простодушна публіка своє довір'я, свої голоси. І стоять нині політичні халтурники на сцені, перед очима обуреної публіки.

– Дайош боротьбу з безробіттям! Обіцяли!

Бліді, розгублені стоять на сцені політичні Марфи, Арфи й Ліра-Лірські.

– Громадяни й джентльмени! Заспокойтесь, ради бога! Томас забезпечить роботою мільйон чотириста тисяч чоловіко-місяців. Плани вже обговорюються. Коли дозволять економічні умови, ми поставимо питання про можливість обговорення заходів для скорочення робочого дня. Ми скоро й з Комінтерном помиримось. Макдональд же не проти, побий мене бог. Заспокойтесь, громадяни.

Та не хочуть заспокоюватись обдурені громадяни.

Рев обурення роздирає повітря, летять гнилі яблука недовір'я, а робітники починають уживати на адресу уряду «технічних виразів».

***

Щастя халтурників, коли вони встигнуть, забравши гроші, заховатись десь у темному завулкові, щоб згодом утекти.

(«Червоний перець», № 24, 1929 р.)

________________________

У оформленні обкладинки даної інтернетної публікації використано малюнок художника Б. Крюкова з журналу «Червоний перець», № 12-13, 1931 р.