— Однак це все ще не пояснює, звідкіля ви дізналися, що воно в неї, — сказав, нахмурившись, Коррідан. — Ви стверджуєте, що Сельму Джейкобі вбив Пітер Френч?

Я заперечно хитнув головою.

— Ні, я цього не говорив. Так мені сказала Нетта, але це брехня. Пітерові Френчу взагалі нічого не відомо про цю справу. Він був лише підставною особою — щоб ускладнити мені пошуки справжнього вбивці.

Нетта повільно звелася на ноги. Обличчя її було смертельно бліде. Коррідан ступив крок їй назустріч.

— І хто ж тоді вбив Сельму Джейкобі? — запитав він.

— Та сама особа, котра вбила Медж Кеннітт, — відповів я, підходячи до кухонних дверей. — Дозвольте вам відрекомендувати убивцю, — озвавсь я, рвучко відчиняючи двері та відходячи убік. — Виходьте ж бо! Ви й так надто довго там просиділи.

До кімнати увійшли інспектор О’Мейлі та троє детективів у цивільному. Вони дивилися на мене, на Коррідана, на Нетту.

— Ось хлопець, котрий убив Сельму Джейкобі та Медж Кеннітт, — сказав я, тицяючи пальцем у Коррідана.

— Гадаю, ти будеш достатньо обережна з Гаррі Біксом, — напучував я Крістал, коли вів її через увесь хол готелю «Савой» до поличок книжкового кіоску, де Фред Ульман та Гаррі Бікс, очікуючи нас, вивчали останні книжкові новинки. — Він іще той вовчище — накидається на гарненьку жінку, щойно побачить стрункі ніжки. Не заохочуй його і не відходь від мене далеко — тоді ти будеш у безпеці.

Крістал сказала:

— Ти би ще прихопив для мене дамський капелюшок із дашком та бубон для відлякування чоловіків! То хто ж більше переживає про мою безпеку?..

Саме в цю мить Гаррі Бікс і помітив нас, штовхнув у бік Ульмана, голосно окликнув нас та почав поправляти свою краватку.

— Отакої! — вигукнув він. — Синя Борода знайшов собі нову жертву! І як тобі вдається колекціонувати таких апетитних дамочок? Певно, маєш якісь фатальні принади!

Я зітхнув.

— Крістал, познайомся: це Гаррі Бікс! Не довіряй йому. Усі лестощі, якими він намагатиметься обплутати тебе, звиті з отруйних ниток! Гаррі, це — міс Ґодвін. Прошу тебе тримати руки в кишенях, поки розмовлятимеш із нею! І не забувай, що вона — моя власність! А цей джентльмен з мішками під очима — Фред Ульман. Фреде, це — міс Ґодвін!

Ульман церемонно привітався, виглядаючи знудженим, а Гаррі Бікс відштовхнув його ліктем, осяйно посміхаючись Крістал.

— Це — найщасливіший момент у моєму житті! — повідомив він, беручи Крістал за руку. — Ви ж не можете насправді бути його власністю, чи не так? Настільки чарівна квітка, як ви, не марнуватиме життя на такого телепня, як він!

Я рішуче роз’єднав їхні руки і твердо узяв Крістал за плече.

— Руки геть! — сказав я Біксу. — Бодай цю білявку я маю намір залишити для себе! Полюй десь в іншому місці! — Я конвоював Крістал через увесь вестибюль до бару. — Ходімо щось перекусимо, — запропонував я. — А ти, Фреде, тримай цього викрадача жінок якнайдалі.

— Ніяк не можу збагнути, чому ви, хлопці, зчиняєте так багато галасу навколо жінок! — кислим тоном озвався Ульман. — Все життя я тримався від них подалі — і ось, погляньте на мене!

— Самі на себе дивіться, а з мене досить цього видовища, — їдко зронила Крістал.

Коли ми нарешті всілися за кутовим столиком і замовили їжу, Гаррі Бікс проголосив:

— Ми зібралися тут сьогодні не лише для того, щоб насолодитися вечерею, а ще й тому, що з нами — сам Арсен Люпен[30]! — Бікс махнув рукою умій бік, — і він хоче повідати нам про свої звитяги — а щоб ми його вислухали, має намір підкупити нас смачнющою вечерею!

Крістал потягнула мене за рукав і пошепки поцікавилася, чому Бікс назвав мене Арсеном Люпеном і чи французькою люпен не означає «кролик».

Я відповів їй так само півголосом, що кролик французькою — «лапен», і що Арсен Люпен — один із найславетніших детективів у світі.

Тоді вона забажала знати, що спільного у мене з ним.

— Тихіше, жінко! — розгнівано озвавсь я. — Не показуй своє невігластво.

— Як репортер я змушений іти на певні жертви, — втомлено промовив Ульман. — Тож готовий споживати його їжу і терпіти звук його голосу доти, доки він оповідатиме в усіх подробицях про справу, що призвела до арешту Коррідана. Це саме те, що прагне знати англійська публіка, і мій прямий обов’язок — повідати їй це.

— Але не дуже детально, — благально промовив Бікс. — Є значно цікавіші речі, ніж подробиці якоїсь там справи. — І він промовисто глянув на Крістал, котра охоче відповіла на його ласий погляд.

Я поплескав Бікса по плечу.

— Ця білявка — моя власність, — нагадав йому. — І якби це було не надто потаємне місце, то я показав би тобі, куди поставив свою персональну печатку, — так що руки геть від неї; я також попросив би тримати при собі масні погляди!

Крістал сказала, що їй подобаються масні погляди — і чи не могла б вона насолодитися ними уповні?

— Чи не міг би ти якось угамувати тих двох? — вимогливо спитав Ульман. — Якщо їм нецікаво, то мені дуже потрібна твоя розповідь. Навіщо було приводити розкішну блондинку на таку серйозну розмову? Як на мене, білявки — серйозна загроза суспільству.

— Не надто ввічливо, — ображено озвалася Крістал.

Ульман холодно глянув на неї.

— Єдина жінка, з якою я був увічливий, це моя мати, — повідав він їй.

Крістал сказала, що вельми здивована, що в нього взагалі була матір... А чи не померла, бува, та стара леді від розбитого серця?

— Заспокойтеся, — сказав я їм поквапно, бо Ульман починав уже лютувати.

Бікс тут же заявив: може б, вони трохи прогулялися з Крістал, поки ми з Ульманом знуджуватимемо один одного до смерті?

— Може б, ви вже замовкли? — гаркнув я, стукнувши кулаком по столу.

— Ну ж бо, розповідай вже, — нетерпляче промовив Ульман. — Ти буквально замордував мене за ці останні кілька днів, постійно вимагаючи все нової і нової інформації. Як все-таки ти вийшов на Коррідана?

— Може, почнімо все з самого початку? — запропонував я. — Тоді і Крістал, яка б тупа вона не була, змогла би слідкувати за ходом оповіді. Ой! — я тут же отримав від Крістал у щелепу, звелів їй поводитись як слід і поквапно почав свою розповідь, поки мене знову не перервали.

— Як вам відомо, Бредлі, щоби компенсувати збитки, встановив у своєму клубі кілька столів для гри в рулетку, — почав я. — Але в такого виду діяльності нема майбутнього, якщо у вас відсутнє прикриття. Бредлі був достатньо тямущий, щоби збагнути це, тож шукав когось впливового в поліції, хто надав би йому такий захист.

— І вибір його пав на Коррідана? — запитав Ульман.

— Не переривайте, — дорікнула йому Крістал. — Мій тато каже, що люди, які уривають інших...

— Облишмо твого тата, — поквапно втрутився я. — Стули ротик, крихітко, і дозволь говорити мені. — Я глянув на Бікса. — Це моє коліно, а не Крістал: кажу тобі на той випадок, якщо ти хотів би погладити його.

Бікс різко висмикнув руку і навіть трохи зашарівся. Й докірливо глянув на Крістал. Та захихикала.

— Саме так — його вибір упав на Коррідана, — провадив я далі, бо Ульман почав знову незадоволено бурчати.

— Коррідан на той час був уже зіркою Скотленд-Ярду та якраз займався азартним бізнесом у клубах. Бредлі запропонував Корріданові чималий куш, якщо той попереджатиме його про заплановані рейди. Це були легкі гроші, й Коррідан заковтнув наживку. Отоді на сцену вийшов Джеймс Джейкобі.

— Наскільки було би краще, якби ваша розповідь супроводжувалась слайдами, — з жалем сказав Бікс. — Лише уявіть собі появу Джейкобі у розпал снігового бурану! Як би це було захопливо!

— Особливо якщо вкласти діапозитиви догори ногами, — хихикнула Крістал, затулившись меню.

— Я зараз усіх вас підвішу догори ногами, — пригрозив я.

— Не зважайте на тих кретинів, — сказав Ульман. — Продовжуйте, заради Бога!

— Джейкобі був досвідченим злодієм, що спеціалізувався на викраденні коштовностей і планував викрадення колекції Алленбі вартістю у п’ятдесят тисяч фунтів, — сказав я, гостро глянувши на Крістал, котра мавпувала мене. — Однак Джейкобі знав, що сам він таке грандіозне викрадення не зможе організувати.