— Я намалюю чіткіше, щоб ви бачили, які окремі елементи містить цей символ.

Він відтворив малюнок на аркуші:

— Однаково схоже на око, — зауважив Фрост.

— Так, але всі ці подробиці — вія, сльоза — роблять це око дуже особливим. Цей символ називається уджат. Експерти з сатанинських культів можуть сказати, що це символ всевидющого ока Люцифера. Сльоза позначає його скорботу за душами поза межами його впливу. Деякі шанувальники теорії змови стверджують, що саме цей символ друкують на американській валюті.

— Тобто на верхівці піраміди?

— Саме так. Це так званий доказ того, що світовими фінансами керують ті, хто вклоняються Сатані.

— Отже, повертаємося до сатанинських символів, — сказала Джейн.

— Це одна інтерпретація.

— Які ж інші?

— Цим символом також послуговується прадавнє братерство вільних каменярів, чи то пак масонів. У цьому випадку символ має доволі невинне значення. У них це око позначає просвітлення.

— Пошук істини, — додала Едвіна. — Йдеться про розкриття таємниць майстерності.

— Хочете сказати, що вбивця — масон? — мовила Джейн.

— Боже правий, ні! — заперечив Олівер. — Я зовсім не це маю на увазі. Бідолашних масонів постійно в чомусь звинувачують, навіть не повторюватиму всього цього тут. Вважайте, що я просто читаю вам невеличку лекцію з історії. Розумієте, інтерпретація символів — це моя спеціалізація. Я намагаюся пояснити, що цей символ, уджат, вельми старий. Його роками використовували з різною метою. Для деяких людей його значення священне. Для інших — жаске, це символ зла. Але оригінальне значення в часи прадавнього Єгипту було не загрозливим і доволі практичним.

— То що він означав?

— Він уособлював око Гора, бога сонця. Гора зазвичай зображають на картинах та в скульптурах з головою сокола на тілі людини. Його земним утіленням був фараон.

Ріццолі зітхнула.

— То цей символ може бути сатанинським або ж говорити про просвітлення. Чи позначати око єгипетського бога з пташиною головою.

— Є ще один варіант.

— Так і знала.

Олівер знову взяв ручку й намалював ще один варіант ока.

— Цей символ почали використовувати в Єгипті близько 1200 року до н.е. Він представлений в ієратичному письмі.

— І це однаково око Гора? — спитав Фрост.

— Так, але завважте, що око складене з окремих секцій. Райдужка представлена цим колом, між двома половинками склери. Тоді маємо сльозу та вію, як ви це називаєте. Схоже на просто стилізований уджат, але насправді цей символ має дуже практичне, математичне використання. Кожна частина ока являє собою дріб.

Він дописав до малюнка цифри:

— Дроби отримуємо, ділячи наступні числа навпіл. Усе око являє собою ціле число, одиницю. Ліва половина склери уособ­лює одну другу, половину. Вія — одну тридцять другу.

— Це все до чогось веде? — спитала Джейн.

— Авжеж.

— А саме?

— В оці може бути зашифроване повідомлення. На першому місці злочину відрубана голова була оточена колом. На другому маємо уджат на дверях. Що, як ці два символи пов’язані? Що, як один має бути ключем до потлумачення другого?

— Математичним ключем?

— Так. І коло в першій справі представляє елемент уджата.

Джейн насупилася, дивлячись на малюнки Олівера, на цифри, які він накидав у різних секторах усевидющого кола.

— Хочете сказати, що коло на першому місці вбивства насправді мало б бути райдужкою.

— Так. І воно має значення.

— Тобто уособлює собою число? Дріб.

Вона підвела погляд до Олівера й побачила, що той хилиться до неї, а бліді щоки горять захватом.

— Саме так, — погодився він. — І який це дріб?

— Одна четверта, — сказала Джейн.

— Правильно, — усміхнувся молодик. — Правильно.

— Одна четверта від чого? — запитав Фрост.

— О, цього ми ще не знаємо. Може йтися про чверть місяця. Чи одну з чотирьох пір року.

— Або ж це може означати, що він завершив лише чверть свого завдання, — припустила Едвіна.

— Так, — погодився Олівер. — Можливо, так він каже нам, що будуть іще вбивства. Що всього він запланував їх чотири.

Джейн подивилася на Фроста.

— Стіл було накрито на чотирьох.

У подальшій тиші дзвінок мобільного Джейн прозвучав несподівано й голосно. Вона впізнала номер лабораторії криміналістів, тож негайно відповіла.

— Ріццолі.

— Привіт, детективе. Це Ерін з трасології. Я щодо того червоного кола на підлозі кухні.

— Так, ми саме зараз про нього говоримо.

— Я порівняла пігмент із символами з Бікон-Гілл, з малюнками на дверях. Пігменти сходяться.

— Тобто наш злочинець в обох випадках користувався однією червоною крейдою.

— Ну, саме тому я й телефоную. Це не крейда.

— А що ж?

— Дещо значно цікавіше.

Криміналістична лабораторія містилась у південному крилі «Шредер Плази», на тому ж поверсі, що й кабінети відділу розслідування вбивств. Джейн з Фростом проминули вікна, що виходили на пошарпаний і похмурий район Роксбері. Сьогодні сніг укрив усе білим покривом, очистив навіть небо, зробив повітря прозорим. Однак Джейн хіба що кинула погляд на цей кришталевий небокрай, зосередившись на кімнаті S269, де була трасологічна лабораторія.

Криміналістка Ерін Волчко вже чекала на них. Щойно детективи ввійшли до кімнати, вона рвучко розвернулася від мікроскопа, над яким сиділа, й схопила теку зі столу.

— Мусите виставитися, — сказала вона. — З цим довелося попрацювати.

— Ти завжди так кажеш, — завважив Фрост.

— Але цього разу — серйозно. Думала, цей буде найпростішим з усіх доказів із першого місця злочину, а натомість довелося носитися тут як скаженій, щоб зрозуміти, чим же намалювали те коло.

— Не простою крейдою, — припустила Джейн.

— Ні. — Ерін передала їй документи. — Дивіться.

Ріццолі розгорнула звіт. На першій сторінці побачила знімки червоних плям на розмитому тлі.

— Я почала зі світлової мікроскопії великого збільшення, — почала розповідати Ерін. — Від шестисот до тисячі разів. Оці плями — частинки пігменту, яким було намальовано те червоне коло на підлозі кухні.

— І що це означає?

— Кілька речей. Тут видно різний ступінь забарвленості, тож частинки неоднорідні. Індекс рефракції теж змінюється, від 2,5 до 3,01, до того ж численні частинки — двозаломні.

— Тобто?

— Це безводні частинки оксиду заліза — цілком звичайна речовина, багато де в світі трапляється. Саме вона надає глині характерних відтінків і використовується художниками для отримання червоного, жовтого й коричневого кольорів.

— Наче нічого особливого.

— От і я так думала, аж поки не копнула глибше. Я припустила, що ці частинки — зі шматка крейди чи пастельного олівця, тож порівняла їх зі зразками з двох місцевих художніх крамниць.

— Збіги є?

— Жодного. Під мікроскопом різниця очевидна. По-перше, червоні гранули пігменту в пастельних олівцях показали знач­но менше різноманіття кольору та індексу рефракції. Це тому, що безводний оксид заліза в наш час переважно синтетичний, його виробляють, а не видобувають із землі. Зазвичай застосовують сполуку під назвою «червоний марс», суміш оксидів заліза та алюмінію.

— А ці гранули пігменту на фото не синтетичні?

— Ні, це природний безводний оксид заліза. Також називається гематитом, від слова «кров» грецькою, бо іноді він буває червоним.

— Природний використовується в художньому знарядді?

— Ми знайшли кілька особливих марок крейди та пастельних олівців з натуральним гематитом. Одначе крейда містить карбонат кальцію. А до промислово вироблених пастельних олівців зазвичай додають натуральний клей, щоб скріпити пігмент, — якийсь крохмаль, типу метилової целюлози, чи трагакантову камедь. Замішують пасту й пропускають через форму, щоб отримати олівці. У зразках з місця злочину немає слідів трагаканту чи будь-якого крохмалю. І карбонату кальцію не досить, щоб пігмент походив з кольорової крейди.