П╕зн╕ше виявилося, що сво╓ю писаниною я п╕дклав дуже велику свиню ╕ншим учням, буквально парал╕зувавши роботу наставник╕в. Увесь веч╕р ╕з учительсько╖ було чути рег╕т викладач╕в, а наступного ранку одна половина з них ходила ╕з з╕рваними животами, а ╕нша - червон╕ли п╕сля кожно╖ третьо╖ фрази. Ну зв╕дки я мав знати, що у них тут в книгах записують т╕льки серйозн╕ твори? Я пот╕м спец╕ально передивився ус╕ книги, як╕ т╕льки були в б╕бл╕отец╕ - н╕яко╖ сатири, н╕яких анекдот╕в, н╕яких комед╕й. Хоча н╕, к╕лька анекдот╕в знайти вдалося, але виключно як зразки в п╕дручниках мови. В╕дпов╕дь знайшлася в п╕дручниках з етикету, буквально на перших стор╕нках. Виявля╓ться в м╕сцевих традиц╕ях легка посм╕шка ╓ знаком поваги до опонента, широка посм╕шка - глузуванням, а рег╕т вважа╓ться ознакою божев╕лля. Тому, аби випадково не осоромити читача, в л╕тературу см╕шних момент╕в майже не вставляють. А якщо й вставляють, то читати так╕ книги можна х╕ба що крадькома.
Тв╕р мен╕ все ж зарахували, але б╕льше я свого зошита не бачив - сказали, що загубився. Зв╕сно загубився, ╕ я нав╕ть бачив де, ╕ коли. П╕сля цього по вс╕й Академ╕╖ час в╕д часу можна було почути заливистий см╕х як учн╕в, так ╕ ╖хн╕х наставник╕в, а кожна десята почута фраза викликала стриман╕ посм╕шки оточуючих. Мен╕ ╕ так доводилося навмисне занижувати св╕й р╕вень знань, аби не показати зайвого. А тепер на уроках узагал╕ св╕титися було протипоказано. Хтось може подумати, що це легко. Зв╕сно, от т╕льки той, хто писав дипломну на замовлення розум╕╓, наск╕льки важко п╕длаштовуватися п╕д р╕вень дв╕╓чника. ╤ так уже вийшло, що тепер виконання домашнього завдання у мене займало ст╕льки ж часу, як ╕ в будь-якого ╕ншого учня. Ну то й грець ╕з ним, у мене й без того було чим зайнятися.
Перш за все я включився у роботу свого польового досл╕дницького центру. Часу для роботи тепер було вдосталь, ╕ перш╕ результати не забарилися.
А тепер фанфари! Головна под╕я року - я отримав ресурси! ╤з розгортанням проекту Риф питання сер╕йного виробництва дрон╕в закрилося остаточно. Що це за проект? Все дуже просто: назва в╕добража╓ його суть. На нижн╕й частин╕ острову, якраз б╕ля генератора, було вирощено величезну конструкц╕ю, яка ззовн╕ д╕йсно дуже нагаду╓ кораловий риф, а загальна площа ╖╖ поверхн╕ як к╕лька футбольних пол╕в. ╤ уся ця байда виступа╓ не т╕льки прекрасним теплообм╕нником для генератора, а ще й активно поглина╓ еф╕р, направляючи його на прошивку. Тепер у мене не було н╕яких проблем н╕ з матер╕алами, н╕ з енерг╕╓ю! Це н╕би ввести код GiveAll - н╕яких обмежень! Передати словами цей кайф неможливо. База нарешт╕ вийшла на повну потужн╕сть ╕ тепер виробництво дрон╕в не припиня╓ться н╕ на секунду! Швидк╕сть виробництва обмежувалася продуктивн╕стю репл╕-танк╕в. Питання було лише за необх╕дними об'╓мами орган╕ки, але дрони сам╕ натягували ╖╖ швидше, н╕ж вона перероблялася. Можна було б розширити виробництво, але п╕драхунки показують, що скоро к╕льк╕сть дрон╕в повн╕стю покри╓ мо╖ потреби, а цю всю рад╕сть ╕ще потр╕бно якось утримувати, на що знову ж таки потр╕бна орган╕ка.
Ц╕кавий факт - рослинна б╕омаса при активному використанн╕ витрача╓ться швидше за тваринну, але ма╓ набагато б╕льший терм╕н придатност╕. Ран╕ше я на це уваги не звертав, бо мо╖ дрони б╕льшу частину часу проводили в оч╕куванн╕ на борту Во╖на. А тут, у в╕дрив╕ в╕д системи обслуговування, на маленьких юн╕тах, та ще й в режим╕ ц╕лодобово╖ активност╕ - так╕ детал╕ сутт╓во впливали на бо╓здатн╕сть мо╓╖ маленько╖ арм╕╖. Тому конструкц╕ю довелося зм╕нювати: ставити зм╕нн╕ картридж╕ для б╕омаси, ╕ нав╕ть розробляти ротовий апарат, щоб дрон м╕г бодай трохи поповнювати запаси п╕д час тривалих операц╕й. Зв╕сно п╕сля тако╖ дозаправки картридж╕ стають непридатними для повторного використання, але ╕нод╕ додаткова секунда роботи вир╕шу╓ все. Я нав╕ть подумував орган╕зувати для сво╖х павучк╕в моб╕льну заправочну станц╕ю, але нагально╖ потреби в н╕й ще не виникало.
В чому сила дрон╕в? В тому, що вони добре стр╕ляють? В тому, що вони б╕льш живуч╕ за живих солдат? Чи може в тому, що вони не знають жалю й завжди виконують накази? Н╕, це все лише при╓мн╕ бонуси, як╕ дару╓ правильно п╕д╕брана комплектац╕я. Головна ж сила дрон╕в у тому, що ╖х не шкода. Якщо перед тобою сто╖ть виб╕р, в╕дправити в б╕й одного п╕дготовленого б╕йця, чи сотню ╕грашкових машинок, нафаршированих вибух╕вкою - виб╕р очевидний. Ти н╕коли не будеш ризикувати людьми, якщо ╓ можлив╕сть зам╕нити ╖х бездушним автоматом. Особливо ч╕тко це розум╕ють командири загон╕в, яким уже доводилося втрачати б╕йц╕в. Як╕ ще вчора перев'язували один одному простр╕лен╕ боки ╕ травили анекдоти, щоб заспоко╖ти солдат, а сьогодн╕ уже приймають новобранц╕в на м╕сце свого загиблого товариша, з яким пройшли вогонь, воду ╕ м╕дн╕ труби. Це дуже боляче. Болюч╕шою може бути лише зрада. Людина зрадить завжди, питання лише в ц╕н╕, а дрон - н╕коли. Це саме те, що я Цереса щоноч╕ змушував переживати. Дрони - це гарматне м'ясо, яке можна штампувати тисячами, втрачати - м╕льйонами, яке не шкода кинути на барикади, якому ти н╕коли не будеш симпатизувати, ╕ п╕сля втрати якого ти не будеш намагатися пок╕нчити життя самогубством. Нехай краще Церес зрозум╕╓ це там, у симулятор╕, ан╕ж повторить мою долю в реальност╕. А якщо не зрозум╕╓ - буде проходити симулятор заново, т╕льки вже в компан╕╖ з пом╕чниками. Ось тод╕ я й послухаю, що в╕н мен╕ скаже.
Я не п╕дштовхую його до думки в╕дмовитися в╕д живо╖ сили, я намагаюся показати йому св╕т мо╖ми очима. В╕н повинен розум╕ти мотиви мо╖х вчинк╕в, чому я веду себе саме так, а не ╕накше. Ну ╕ якомога швидше зробити з нього свого дв╕йника, бо дуже вже приск╕пливо та жовтоока дамочка дивилася на мо╓ ╕м'я у списку учасник╕в. Так, я знаю, що я его╖ст, що завжди думаю лише про себе. Та хай би там що я про себе не думав, але в╕д правди не втечеш - в душ╕ я все одно залишаюся людиною, хоча й намагаюся ус╕ма силами це заперечувати. ╤ втрата когось - це тепер ╓дине, що може зробити мен╕ боляче. Дуже боляче. Звичайним людям це важко зрозум╕ти. Коли ти тривалий час сидиш у ц╕лковит╕й темряв╕, то нав╕ть тьмяний пром╕нчик св╕тла може осл╕пити. Я ж вишу у сво╓му в╕ртуальному простор╕, повн╕стю в╕др╕заний в╕д будь-яких орган╕в чуття, ╕ сприймаю св╕т лише у вигляд╕ сигнал╕в на уявному мон╕тор╕. Я вже давно змирився з цим, звик до цього стану, ╕ не збираюся в╕д нього в╕дмовлятися. А в╕д сво╖х маленьких пом╕чник╕в - тим б╕льше!
За минулий час я остаточно в╕дпрацював технолог╕ю щупалець, повернувши труперам ╖хн╕ фантастичн╕ можливост╕, ╕ вже перейшов до в╕дтворення аеромодул╕в. Почаклував я ╕ над спайботами, втуливши в ╖хн╕ маленьк╕ корпуси по дв╕ павутинн╕ залози. ╤ як виявилося - не даремно. Хоч картриджу ледве вистачало на сотню метр╕в волос╕н╕, це значно розширило можливост╕ маленьких робот╕в, в╕дкривши ╖м шлях до недоступних ран╕ше церковних корабл╕в. Я вже давно точив зуби на ╖хн╕ л╕таюч╕ фортец╕, але ж вони ще н╕коли не заходили в порт - як до них добиратися? Пробував завести до них св╕й квадрокоптер, але вдень в╕н дуже пом╕тний, а вноч╕ вони розл╕таються надто далеко в╕д Академ╕╖. Я довго думав, як доправити туди бодай одного спайбота, але в голову н╕чого не приходило. Думав нав╕ть сам в режим╕ сили метнути дрона, наче гранату. Аж поки не побачив, як один ╕з павучк╕в з╕стрибу╓ з височенного даху буд╕вл╕ й зависа╓ на пружн╕й павутинц╕ б╕ля само╖ земл╕. Тод╕ я подумав: а чом би й н╕? Вийде тихо й непом╕тно. ╤ д╕йсно: все ген╕альне - просто! Спос╕б, яким я збирався доправити посилку на борт, в╕домий ус╕м школярам. Для цього нав╕ть не потр╕бна моя особиста присутн╕сть. Величезна рогатка-катапульта, яку дрони сплели хвилин за сорок, метнула тестовий кам╕нець не г╕рше за гармату. З╕ стандартами для павутини я не розбирався, тому обрав найтовст╕ший ╕ найб╕льш пружинистий вар╕ант. Хто ж знав, що вона виявиться наст╕льки тугою?! Дрон - знав. ╤ Анал╕тик знав. А я д╕знався про це лише тод╕, коли вир╕шив особисто перев╕рити натяг. Рукою...
Ну що тут скажеш: Angry birds - в╕дпочива╓! Я взагал╕ не розум╕ю: як т╕ декоративн╕ колони змогли витримати майже двадцять тон натягу павутини? Це вже пот╕м я зрозум╕в, що рогатка кр╕пилася не лише до них, але й до сус╕дн╕х колон, ╕ до учбового корпусу, що стояв трохи дал╕, ╕ нав╕ть до оглядово╖ веж╕... ╤ цей майже стометровий прискорювач, н╕ким не пом╕чений ╕ не почутий, метнув мене майже через половину Академ╕╖! Анал╕тик, зараза така, спроектував цю багатоступ╕нчасту катапульту з розрахунку на враження ц╕л╕ не т╕льки за межами Академ╕╖, а ще й для стр╕льби труперами! Добре, що ц╕лилися в б╕к л╕су, ╕ окр╕м мене та крайн╕х дерев б╕льше н╕хто не постраждав. Сила удару була наст╕льки великою, що нав╕ть режим захисту не впорався - а це вже показник. Довелося в╕дправлятися на остр╕в для терм╕нового ремонту. А поки в╕дновлював свою форму, спайботи в╕дновили катапульту ╕ зд╕йснили запуск першого п╕ддосл╕дного на борт умовно ворожого судна. Поки той лет╕в - охрестив б╕долаху Гагар╕ним. А чому б ╕ н╕? В космос теж спочатку собаки л╕тали. Т╕льки в мене навпаки: спочатку випробування на мен╕, а пот╕м запуски бездушних робот╕в. В результат╕ операц╕╖ я отримав десяток встановлених камер, жучки у вс╕х прим╕щеннях корабля, та ретельно замаскованого дрона у рол╕ ретранслятора та зарядного пристрою для усього цього хазяйства. Решта операц╕й проходили п╕д контролем Анал╕тика ╕ мого нагляду не вимагали. Як ╕ його розв╕дувальна мережа, що росла в геометричн╕й прогрес╕╖.
